124) Екологічні проблеми водного господарства

Вода є одним з найважливіших природних ресурсів та одним із найважливіших факторів, який визначає розміщення продуктивних сил, а дуже часто і засіб виробництва. Україна – один з регіонів, не забезпечених за існуючих антропогенних навантажень прісною водою у достатній кількості. Водні ресурси України формуються за рахунок притоку транзитних річкових вод із зарубіжних країн, місцевого стоку і підземних вод. Створений в Україні багатогалузевий господарський комплекс потребує значних обсягів води. До особливо водомістких галузей промисловості належать металургійний і паливно-енергетичний комплекси, хімічна, нафтохімічна і целюлозно-паперова промисловості. Основний вплив водокористування на водні ресурси зумовлюється безповоротним водозабором і скидом забруднювальних речовин у водні об’єкти. Джерелами забруднення визнаються об’єкти, з яких здійснюється скид або інше надходження у водні об’єкти шкідливих речовин, що погіршують якість поверхневих вод, обмежують їх використання, а також негативно впливають на стан дна та берегових водних об’єктів. Суттєвим чинником забруднення водних об’єктів залишаються підприємства вугільної, паливної галузей промисловості, електроенергетики, кольорової металургії, чорної металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості, машинобудування та житлово-комунального господарства. Кольорова металургія. Скидні води забруднені мінеральними речовинами, солями важких металів (мідь, свинець, цинк, ртуть), миш’яком, хлоридами та ін. Деревообробна та целюлозно-паперова промисловість. Головним джерелом утворення стічних вод в галузі є виробництво целюлози, що базується на сульфатному і сульфідному способах варіння деревини та відбілюванні. Нафтопереробна промисловість. Поверхневі води забруднюються нафтопродуктами, сульфатами, хлоридами, сполуками азоту, солями важких металів та ін. Хімічна і нафтохімічна промисловість. В природні водні об’єкти скидаються стічні води, разом з якими у водойми потрапляють у значній кількості нафтопродукти, хлориди, нітрати, ртуть, свинець, пестициди, напівфабрикати тощо. Машинобудування. Стічні води травильних та гальванічних цехів забруднені в першу чергу нафтопродуктами, сульфатами, хлоридами, солями заліза, міді, цинку тощо. Легка промисловість. Основні забруднення водойм виникають від текстильного виробництва та процесів дублення шкіри. В стічних водах знаходяться завислі речовини, сульфати, хлориди, жири, масла тощо. Побутові стічні води. Це вода із кухонь, побутових приміщень, лікарень тощо. В побутових стічних водах органічні речовини в забрудненнях складають 58%, мінеральні речовини – 42%. З інтенсифікацією сільського виробництва, а надто з такими її напрямами як хімізація і водна меліорація, велика кількість добрив і пестицидів надходить до річок, озер, потрапляє в підземні води. Таким чином, водне господарство потребує раціонального використання і відтворення водних ресурсів та екосистем за рахунок зменшення антропогенного навантаження на водні об’єкти.

125) Екологічні проблеми хімічної промисловості

Джерелом істотного забруднення довкілля є хімічна промисловість, яка поступається тут лише енергетиці , металургії та автомобільному транспорту. Від хімічної промисловості в повітря надійшла значна частина нових речовин і сполук (3 млн.), які не властиві біосфері. Хімічна промисловість належить до галузей , які споживають велику кількість сировини, води та енергії. Вона вирізняється складними багатостадійними процесами. Під час виробництва утворюється велика кількість побічної продукції. У багатьох випадках відходи вимагають певного знищення через їхню надмірну токсичність. В основній хімічній промисловості найбільшу кількість твердих відходів дають виробництва мінеральних добрив і сірчаної кислоти. У виробництві мінеральних добрив головною є переробка фосфоритів та апатитів. У процесі їх збагачення утворюється велика кількість твердих відходів – нефелінових „хвостів” і пилу. Понад 90% видобутку калійних солей також використовується як мінеральні добрива, а під час їх переробки утворюється мільйони тонн твердих галітових відходів і сотні тисяч глинисто-сольових шлаків. У виробництві органічних продуктів і виробів на їх основі найбільшою кількістю відходів відзначається нафтопереробка, нафтохімія та хімія органічного синтезу, виробництво гумових виробів, пластмас та інших полімерів. Основним напрямком боротьби із забрудненням довкілля в хімічній промисловості є удосконалення існуючих і розроблення нових технологічних процесів. Більшість процесів біосфери і технологій виробни­цтва, а також забруднення навколишнього середовища — хімічні. Хімізація народного господарства є характерною рисою сучасної економіки й науково-технічного прогресу. Водночас недостатньо збалансоване багатотоннажне виробництво і неконтрольоване засто­сування хімічних речовин у сільському господарстві й побуті стає небезпечним для здоров'я людей. Крім шкідливих для природи і людини безпосередніх відходів хімічної промисловості, дуже небезпечним є те, що хімія синтезує неприродні сполуки, котрі є або надзвичайно стійкими, через що не включаються в природний кругообіг речовини (пластмаси), або надзвичайно активними щодо зміни процесів живої природи (дефоліанти, гербіциди, інсе­ктициди). Перші у вигляді відходів (пляшки, банки, пакети) надовго забруднюють навколишнє середовище, а другі, накопичуючись у рослинах і тваринах, якими харчується людина, згубно діють на її здоров'я. Збільшення використання добрив і пестицидів у сільському гос­подарстві зумовило їх постійне надходження з поверхневими стока­ми у водоймища. Крім шкоди, якої завдають добрива, деякі пестициди в умовах водоймищ набувають особливо небезпечних властивостей. Великої шкоди річкам, озерам і штучним водоймищам завдають синтетичні мийні засоби, які потрапляють у них разом з промисловими й побутовими стічними водами. Основним напрямом боротьби із забрудненням довкілля в хімічній промисловості є удосконалення існуючих і розроблення нових технологічних процесів.