12. Критерії, принципи та чинники економічного районування.

Економ районування- науково обгрунтований поділ країни або великого регіону на екон райони, що історично склалися або фор­муються в процесі розвитку прод. сил і об'єктивно відбивають те­рит. поділ праці.

Принципи ек районування – науково обгрунтовані полож, виділення границь економ. ра­йонів.

Основні принципи:

1. Економічний. (передбачає включення в один економічний район територій, які мають однакову (однотипну)спеціалізацію.

Ефективні вир-ек зв’язки Спеціалізація р-ону, її визначають лише ті галузі, в яких витрати праці та засобів на вир-во продукції та її транспортув до спо­живача порівняно з іншими районами будуть найме­ншими. Отже, територіальна організація гос-ва у ви­ділених районах повинна сприяти досяненню най­вищого еконо-го ефекту в усьому нар гос-ві країни та в кожн. екон районі;

2) Принцип перспективності розвитку (передбачає включення в економічний район територій, які в перспективі будуть мати однотипну спеціалізацію);

3) Національний (передбачає єдність економічного районування і національно-територіально поділу країни, тобото нац територія (автономна республіка, автономна область)повинні повністю входити в один економічний район);

4) Адміністративний, що визначає єдність екон райо-ня і територіального політ-адмін устрою країни;

У науковій літ-рі обгрунтовується і використовується ряд критеріїв і чинників ек-го рай-ня. До основних з них належать такі:

1)суспільний територіальний поділ праці, який є результатом просторового прояву дії загального економічного закону суспільного поділу праці.

2) територіальні виробничі комплекси (сукупність однорідних або тісно зв’язаних між собою різних елементарних техніко-економічних комплексів, розташованих на компактній території).

3)найбільші міста країни – великі регіональні та індустріальні центри із зонами економічного тяжіння до них периферійних територій

4) особливості економіко-географічного положення території району, що впливає на формування спеціалізації господарства.

5) природні умови і ресурси.

13. Економічний район, його суть, основні ознаки та об’єктивний характер формування.

Екон район– географічно цілісна терит. країни, яка має свою визначену спец., комплексно-пропорційний розвиток гос-ва, тісні внутрішньорайонні зв’язки і нерозривно зв’язана з іншими регіонами країни сусп-ТПП.

Спільними для них є такі ознаки: територіальна цілісність, спеціалізоване господарство, його комплексність, тісні внутрірайонні і міжрайонні ек звязки, особливість е.г.п.

Фор­м-ння ек районів має об’єктивний хар-р: виникн-я ек р-нів розпоч-ся з виникн тов. вир-ва і розвит­ком терит. поділу праці (ТПП), який сприяв концент­рації вир-ва високоефективної продукції у межах відповідних регіонів. Така концентрація спричинила спец. цих районів на вир-ві відповідної продукції, яка вивозиться за межі даного регіону і визначає його місце в сусп. ТПП, в межах світ. госп. і в госп країни.

Отже, основою формування ек-х р-нів є територіальний поділ праці, що зумовлює виробничу спеціалізацію окремих територій і розвиток міжрайонної кооперації. Обєктивними умовами виділення і розвитку ек-х р-нів виступають наявні природні ресурси, особливості е.г.п. території, чисельність нас-ня, виробничий потенціал, рівень господарського освоєння території. Деякі вчені західних країн при визнеченні сутності ек р-нів віддають перевагу природному фактору – однорідності природи. Інші вчені вважають, що природний фактор – дуже важливий для формування ек-х р-нів, але він не є вирішальним. Однорідні за природними умовами райони можуть співпадати і не співпадати з ек-ми р-нами. В реальній дійсності формування ек-х р-нів повязано із способом вир-ва, рівнем розвитку і особливостями розміщення п/с.