29.Регіональні особливості демографічної ситуації в Україні.

В цілому демографічна ситуація в Україні характеризується великою різноманітністю регіональних особливостей. Зараз природний приріст населення був характерний лише для Закарпатської та Рівненської областей.

Масштаби депопуляції (переважання померлих над народже­ними) протягом останніх років найбільшими були у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській областях, де рані­ше мав місце найвищий природний приріст населення. Низькі ко­ефіцієнти природного приросту характерні не лише для областей Донбасу і Придніпров'я, але і для Вінницької, Київської, Кірово­градської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської та Чер­нігівської областей.

Другим регіоном за величиною відносних показників природ­ного приросту населення є південні території України — Авто­номна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська та Херсонська області.

До третього ареалу за близькими за значеннями показниками природного приросту населення входять Хмельницька, Терно­пільська та Житомирська області. В цих областях від'ємні зна­чення показників природного приросту є значними.

Єдиний ареал на Україні, в якому відносні показники природ­ного руху населення мали додатне значення і протягом значного історичного періоду зберігався природний приріст населення, фор­мується такими областями, як Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Львівська, Волинська та Чернівецька області.у останні роки. цей приріст був лише у Закарпатській і Рівненській областях.

Одним з основних факторів стабільного природного приросту населення цього регіону є сприятлива вікова структура населен­ня. Тут найбільш молоде населення в Україні і природно — най­вищий потенціал демографічного відтворення.

Важливими факторами, що впливають на відтворення насе­лення, є соціальні та природні умови його життєдіяльності. Особ­ливо гостро їх дія проявилася в областях Донбасу та Придніп­ров'я, де сформувалися значні гіперурбанізовані території з ви­соким рівнем забруднення атмосферного повітря, води, ґрунтів та продуктів харчування. Усе це знижує показники здоров’я на­селення, зокрема дітей. Такий же негативний вплив несприятли­вих природних умов проявляється і в інших високо урбанізованих регіонах України.

30. Регіональні особливості формування міського та сільського населення України. Урбанізація.

68% - міське населення, сільське нас переважає лише в 6 областях. Кількість населення в сільській місцевості залежить від розвитку с.г. і соц-ек умов тієї чи іншої сілької місцевості

Міське насел. 3 1913 до 1994 зросло у 5,2 раза, а сільське зменш. в 1,7 рази. Зараз – 445 міст і се­лищ міського типу. Містом вважають нас. пункт, що викон. пром, транспортні, культурно-тор­гові та адмін ф-ії, а насел. склад переважно з робітників, службо­в­ців та їхніх сімей. Міста є економічні (промислові, трансп, торг-роз­подільні) та неекономічні (адмін, культурн, рекреаційні). Найбільше міст в Донецькій (51), Луганській (37), Київській (25). Найменше іх у Миколаївській та Херсонській (по 9).

СМТ – проміжна ланка між містом і селом. Роз­міщ. навколо під­приємств, курортів, залізн. вузлів і мають 2 та більше тис. мешкан­ців.

За к-тю насел. міста поділяють на:

а) малі (до 50 тис.) – 1247. Сюди вход й смт.

б) середні (50-100 тис.) – 55.

в) великі (100-500 тис.) – 40

г) дуже великі (до 1 млн.) – 6

д) міста-мільйонери (Киів, Харків, Дніпропет­ровськ, Донецьк, Одеса).

Внаслідок "росту" великих міст утворюються мі­ські агломерації – зосередження функціонально пов’язаних між собою міських посе­лень, що концен­трують у собі потужний виробничий, культурний, освітній і торговий потенціал. Всього 19 агломера­цій.

Сер. вік міськ насел. менше сільського.

Села відрізн за кількістю жителів і за принци­пами розміщ. В Поліссі невеликі села (до 500-700 чол.) розташ на підвищеннях, в Лісостепу села більші (1000-1500 чол.), в Степу - найбільші села (до 3000 чол.) і розміщ, біля води. В гірських районах села невеликі і розміщ на схилах та в гірських доли­нах.Зараз відбувається “знелюднення” села