64. Тваринництво України, його значення, галузева структура, зональний характер розміщення та вплив на формування спеціалізованих апк.

Тваринництво не тільки постачає населенню ви­сокоякісні продукти харчування, цінну сировину для легкої, харчової та фармацевтичної промисловості, а й є цінним джерелом органічних добрив.

На розміщення тваринництва впливають природні умови, ресурси кормовиробництва і природні кор­мові угіддя. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а та­кож транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва прив'язані до м'ясної, м'ясо-молочної, цукрової, спиртової, крохмале-пато­кової промисловості.

У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше значення робочого конярства, хутрового звірівництва, бджільництва, ставкового рибництва, шовківництва тощо.

Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є провідною галуззю і має в основному молочно-м'ясну спеціалізацію. Найбільше великої рогатої худоби у Лісостепу та Поліссі.

Свинарство в Україні посідає друге місце після скотарства. Галузь набула переважного розвитку в ра­йонах інтенсивного землеробства, зокрема картоп­лярства. промислової переробки сільськогосподар­ської сировини, фуражного зернового господарства. Поголів'я свиней в Україні становить 8-9 млн голів. Частина свинини у вир-ві м’яса близко 40%. У господарствах Полісся і Лісостепу свинарство має м'ясо-сальну, а у Степу — сальну спеціалізацію.

Птахівництво — одна з найвисокопродуктивні­ших галузей тваринництва, що постачає населенню м'ясо і яйця, а легкій промисловості — пух та пір'я. У розміщенні птахівництва чітко простежується тенденція до на­ближення його до споживача, будівництвом птахо­фабрик навколо великих міст. Найбільше розвинено у Київській, Львівській, Донецькій, Дніпропетровській областях та в Криму.

Вівчарство — найменш інтенсивна галузь тва­ринництва, що грунтується переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачан­ням концентрованих кормів. В Україні вирощується майже 2 млн голів овець і кіз. Найбільшого поширення галузь набула в Степу і в Карпатах. У степо­вих областях вівчарство має тонкорунну і напівтон­корунну спеціалізацію, в лісостепових, поліських та гірських — м'ясо-вовняну.

Не втратила свого значення і така галузь, як ко­нярство. Поголів'я коней становить в Україні близько 1 млн., Конярство зосереджене переважно в районах Карпат, Закарпаття, на Поділлі та Поліссі.

Бджільництво як галузь тваринництва, що дає надзвичайно цінну продукцію – мед, віск, прополіс, пилок, маточне молочко, - сконцентроване в Степу, Лісо­степу і Карпатах. Створено близько 60 бджолопідприємств і великих фірм, в яких нараховується по 2 — 3 тис. бджолосімей.

Ставкове рибництво має найвищу продуктив­ність у лісостепових та карпатських областях і має значні перспективи розвитку в Україні. Нині можливості галузі реалізуються далеко не повністю. Воно розвивається на основі ставків (близько 200 тис. га), водоймищ Дніпра, Сіверського Дінця та ін. (близь-ко 1 млн. га), а також уздовж багатьох середніх і великих річок.

Певного розвитку набуло шовківництво (розве­дення тутових і дубових шовкопрядів) в основному у степових і частково в лісостепових областях. Виробляється понад 10 тис. т шовкової сировини на рік.

Кролівництво добре розвинене на Поліссі та в Лісостепу. Чисельність поголів’я кролів коливається у межах 10 — 15 млн.

Інтенсивне кліткове звірівництво найбільш поширене в лісостепових областях, зокрема в захі­дних. Розводять нутрій (400 тис. штук на рік), норок, лисиць, песця.