98. Порядок розгляду апеляційної скарги.

На жаль, мі до цього на лекціях не дійшли, тому конспектованих даних не має..

Кодекс і коментар:

Стаття 99. Порядок розгляду апеляційної скарги

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Коментар:

1. У коментованій статті законодавець визначив правила, за якими апеляційні господарські суди розглядають апеляційні скарги (подання), при цьому зазначивши, що суди апеляційної інстанції саме пе-реглядають справи за правилами розгляду таких справ у судах першої інстанції, застосовуючи особливості, передбачені розділом XII цього Кодексу, отже, користуються правами, наданими суду першої інстанції з відповідними, визначеними цим Кодексом винятками. Так, диспо¬зиція цієї норми ГПК України є відсильною, оскільки для з'ясування визначених в ній правил перегляду справ необхідно звернутися до попередніх розділів цього Кодексу, а також інших статей цього розділу, які регламентують порядок розгляду справ як судами першої інстанції, так і судами апеляційної інстанції. Також цією нормою законодавець послідовно втілює загальний принцип, за яким апеляційні суди саме переглядають справи, а не розглядають їх заново. Саме така позиція законодавця визначена ним і в ст. 101 цього Кодексу (див. коментар), за якою додаткові докази приймаються апеляційним судом лише в тому разі, коли заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першоїінстанції з причин, що не залежали від нього, та не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а також в інших статтях цього розділу.

Отже, з врахуванням наведених положень слід зробити висновок, що апелящйні господарські суди користуються всіма правами суду першої інстанції, з врахуванням особливостей розділу XII цього Кодексу, за ви¬нятком тих норм попередніх розділів ГПК України, в яких законодавцем прямо визначено, що такі правила застосовуються лише господарськими судами першої інстанції. Такими винятками є норми: ст. 22 цього Ко¬дексу у частині прав позивача щодо зміни підстав або предмета позову, оскільки в ч. 4 цієї норми законодавець визначив, що такі дії позивач має право здійснювати лише до прийняття рішення місцевим господарським судом; статей 24, 26, 27 цього Кодексу, оскільки законодавець визначив, що залучення до участі у справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача, вступ у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору або не заявляють таких вимог, можливий лише до прийняття рішення господарським судом першої інстанції; статей 58, 60 цього Кодексу щодо об'єднання позовних заяв або справ в одну справу та щодо подання зустрічного позову; ст. 116 цього Кодексу щодо видачі апеляційним господарським судом наказу.

Визначивши зазначений правовий принцип щодо прав і правил перегляду апеляційними господарськими судами справ, законодавець, на думку авторів цього коментарю, не надав апеляційній інстанції можливості скасувати рішення господарського суду з направленням справи на новий розгляд у разі грубого порушення місцевим судом процесуальних норм (зокрема незалучення до розгляду справи іншого відповідача, третіх осіб, права і обов'язки яких порушуються рішенням місцевого господарського суду). Отже, авторський колектив вважає, що непередбачення законодавцем такого права у апеляційної інстанції, іноді ставить її у безвихідне становище, оскільки самостійне залучен¬ня апеляційним господарським судом згаданих осіб не передбачене зазначеними нормами цього Кодексу і водночас за таких обставин будь-яке судове рішення апеляційної інстанції не буде відповідати вимогам чинного законодавства. Оскільки згадане питання досі не ви¬рішене на законодавчому рівні, апеляційні суді вимушені в необхідних випадках самостійно залучати до участі у справі іншого відповідача (інших відповідачів), третіх осіб, що, в свою чергу, вже є не переглядом, а розглядом іншої справи. З урахуванням викладеного, авторський колектив вважає, що надалі слід передбачити право апеляційного господарського суду на скасування рішення місцевого господарського суду і направлення справи на новий розгляд у разі грубого порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права.

Стаття 100. Відмова від апеляційної скарги

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови.

Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу.

Про прийняття відмови від скарги апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Стаття 101. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Стаття 102. Строк розгляду апеляційної скарги

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Стаття 103. Повноваження апеляційної інстанції

Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення.

Стаття 104. Підстави для скасування або зміни рішення

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.