54. Запобіжні заходи : поняття, підстави вжиття, види.

Порядок вжиття запобіжних заходів врегульовано в Розділі V ГПК.

Запобіжні заходи – це процесуальні забезпечувальні заходи тимчасового характеру, які застосовуються господарським судом за заявою зацікавленої особи до моменту подачі позову і спрямовані на витребування господарським судом доказів правопорушення, які необхідні заявникові та суду для правильного вирішення спору; на огляд міста правопорушення, на забезпечення захисту майнових інтересів заявника у разі їх порушення або наявності загрози їх порушення; а також на забезпечення реального виконання майбутнього судового рішення по суті спору.

Доцільно об'єднати запобіжні заходи та заходи щодо забезпечення позову в одну категорію – "забезпечувальні заходи", оскільки загальною головною метою запобіжних заходів і заходів щодо забезпечення позову є забезпечення виконання майбутнього рішення господарського суду.

Якщо позовна заява – це захист та поновлення вже порушеного права, то заява про вжиття запобіжних заходів – це охорона права, попередження правопорушення та забезпечення можливості подальшого захисту порушених прав.

Запобіжні заходи виконують три основні функції, визначення яких є дуже важливим для розуміння ефективності господарського судочинства: забезпечувальна, захисна (превентивна) та примирна .

Відповідно до cт. 43-1 ГПК: Підстави вжиття запобіжних заходів:

Особа, яка має 1) підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також 2) підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

І в першому, і в другому випадку особа має намір звернутися до господарського суду із позовом. Отже, відсутність наміру звернення з позовом до господарського суду унеможливлює застосування запобіжних засобів. Однак визначення наведених підстав є досить суб’єктивним, вони є описовими, оцінними категоріями, що дозволяє тлумачити їх неоднозначно.

Особа, яка звертається до суду із заявою щодо застосування запобіжних засобів, має довести їх обґрунтованість. На практиці господарські суди стикаються із необґрунтованістю і недоведеністю заяв про вжиття запобіжних заходів, не завжди є підстави та необхідність щодо їх застосування. Крім того, введення запобіжних засобів призведе до збільшення звернень до суду та навантаження на суддів.

п. 4 Інформаційного листа ВГСУ «Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів» від 20.04.2007 N 01-8/251:: 4. Заявник повинен обґрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів поданням відповідних доказів з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК (1798-12 ), у тому числі доказів наявності у нього права вимоги (відомості про реєстрацію права, контракт тощо).

Види запобіжних заходів:

1) витребування доказів;

ст 38 ГПК: Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями 43-1-43-10 ГПК. Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;

Згідно ст. 39 ГПК, господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів. За результатами огляду та дослідження складається протокол, який підписується суддею. Протокол приєднується до матеріалів справи.

3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Що ж до огляду приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав, та накладення арешту на майно, що належить особі, стосовно якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб, то вони відповідно до частини першої статті 43-6 ГПК здійснюються державним виконавцем в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», на підставі відповідної ухвали господарського суду, яка згідно з приписами названого Закону є виконавчим документом (п.11 Інф. листа).

Інформаційий лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів» від 20.04.2007 N 01-8/251:

п. 2: Перелік встановлених статтею 43-2 ГПК видів запобіжних заходів є вичерпним.

п. 3: Право на звернення до господарського суду для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають виключно особи, зазначені в частині першій цієї статті, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.