- •1. Історія становлення господарських судів
- •2. Господарські суди в системі органів судової влади
- •3. Система господарських судів України
- •4. Поняття господ процесу
- •5. Форми господарського процесу
- •6. Стадіі господарського процесу
- •7. Принципи господарського процесу
- •8. Система принципів господарського судочинства
- •9. Організаційні принципи
- •4. Принцип мови судочинства
- •4. Принцип мови судочинства
- •10. Функціональні принципи
- •2. Процесуальна рівність
- •5. Принцип обов’язковості виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду.
- •11. Принцип змагальності
- •12. Принцип гласності й відкритості господарського процесу
- •14. Предмет гпп
- •22. Поняття та види підвідомчості справ гс
- •23.Справи і спори підвідомчі гс
- •24.Справи і спори не підвідомчі гс
- •25. Поняття і види підсудності
- •26.Територіальна підсудність
- •27. Виключна підсудність
- •28. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних суб’єктів господарювання.
- •29. Підвідомчість і підсудність справ про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.
- •30. Передача справ з одного господарського суду до іншого.
- •31. Поняття, склад та класифікація учасників господарського процесу.
- •32. Право на звернення до господарського суду.
- •33. Процесуальне становище судді. Відвід судді.
- •34. Сторони в господарському процесі.
- •42. Процесуальні права та обов’язки сотрін
- •43. Зловживання процесуальними правами
- •45. Інститути процесуальної співучасті, заміни неналежного відповідача та залучення іншого відповідача
- •44. Процесуальне правонаступництво
- •46. Обов’язок доказування в господарському процесі
- •47. Предмет доказування в господарському процесі
- •48. Підстави звільнення від доказування
- •49. Поняття та види доказів в господарському процесі
- •50. Належність і допустимість доказів
- •51. Оцінка доказів
- •52. Витребування доказів
- •53. Судова експертиза в господарському процесі.
- •54. Запобіжні заходи : поняття, підстави вжиття, види.
- •55.Порядок вжиття запобіжних заходів
- •62. Порядок сплати судового збору
- •63. Звільнення від сплати судового збору
- •64. Розподіл та відшкодування судових витрат
- •65. Поняття , елементи та види позовів
- •66. Форма і зміст позовної заяви
- •67. Порядок подання позову
- •68. Ціна позову
- •69. Об’єднання позовних вимог.
- •70. Зміна позову.
- •71. Відмова від позову.
- •72. Відзив на позовну заяву.
- •73.Зустрічний позов.
- •74. Забезпечення позову.
- •81. Відкладення розгляду справи, перерва в засіданні.
- •82. Зупинення провадження у справі та його поновлення.
- •83. Припинення провадження у справі.
- •84. Залишення позову без розгляду.
- •85. Протокол судового засідання.
- •86. Рішення господарського суду: поняття, ознаки, форма та зміст.
- •87. Порядок прийняття, оголошення та набрання законної сили рішення господарського суду.
- •88.Ухвали господарського суду : поняття,види,форма та зміст.
- •89.Окрема ухвала і повідомлення господарського суду.
- •90. Роз'яснення і виправлення рішення,ухвали.
- •91.Додаткове рішення,ухвала.
- •92.Наказ господарського суду: порядок оформлення і пред’явлення до виконання.
- •93.Відстрочка або розстрочка виконання рішення господарським судом.
- •94.Зупинення виконання судового рішення.
- •95. Поворот виконання рішення, постанови.
- •96. Право апеляційного оскарження.
- •97. Подання апеляційної скарги.
- •98. Порядок розгляду апеляційної скарги.
- •99. Постанова апеляційної інстанції.
- •100. Право касаційного оскарження
- •101. Порядок подання касаційної скарги
- •102.. Порядок розгляду касаційної скарги.
- •103. Постанова касаційної інстанції
- •104. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.
- •105. Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами
4. Поняття господ процесу
Господарський процес є різновидом юридичної діяльності, яку регулюють норми господарського процесуального права, тобто встановлена нормами процесуального права форма діяльності господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб’єктів господарювання.
Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконання рішень господарського суду називається процесуальною формою.
В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Формалізація господарського процесу не є випадковою. Роль і значення процесуальній форми полягає в тому, щоби забезпечити захист дійсно існуючих прав суб’єктів господарювання та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень. Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов’язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу.
Тому господарський процес можна визначити як систему послідовно здійснюваних процесуальних дій, які здійснюють господарський суд та інші учасники судочинства у зв’язку з розглядом і вирішенням конкретної справи. Кінцева мета процесу — відновлення порушеного права.
Не можу знайти ознаки
5. Форми господарського процесу
Стаття 4-1. Форми судового процесу
Господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
КОМЕНТАР:
Коментована стаття визначає форми судового провадження у господарських судах.
Ч. 1 даної статті передбачає, що вирішення спорів здійснюється господарським судом у порядку позовного провадження.
Спір - це правовий конфлікт суб'єктів господарювання, які мають рівну правосуб'єктністю та який може бути врегульований сторонами або вирішений виключно у позовному порядку. Позовне провадження виникає на підставі поданої та зареєстрованої позовної заяви. Позовна заява - це процесуальна форма вираження позову, що відповідає вимогам, які пред'являються ст.54 ГПК України до її змісту та форми.
Існує декілька точок зору щодо поняття позову:
1) позов - це акт вираження волевиявлення особи, який містить вимогу до суду про захист порушеного суб'єктивного права5;
2) позов - це сукупність процесуальних дій і відносин уповноважених законом суб'єктів, які (дія і відносини) виникають при пред'явленні, забезпеченні і підтриманні матеріально-правових претензій особи чи органу, яким заподіяли шкоду, про її відшкодування6;
3) позов має дві сторони: матеріально-правову, під якою розуміється претензія позивача до відповідача, яка складає предмет позову і ґрунтується на матеріальному праві, та процесуальну, яка характеризує форму і процесуальний порядок реалізації цієї претензії.
Найбільш правильною та науково обґрунтованою видається думка, що позов-це поєднання матеріально-правової та процесуальної сторони. Матеріально-правова вимога не буде називатися позовом, якщо вона, хоч і адресована відповідачу, не буде подана до суду для прийняття її до провадження та вирішення по суті. Процесуальна сторона позову, не підтверджена матеріально-правовою вимогою позивача також не буде визнана позовом в повній мірі, тому що жоден суд не прийме до свого провадження такий позов, аргументуючи це відсутністю вимоги, яка може бути розглянута і вирішена по суті. Необхідно погодитися з думкою І.А.Жеруоліса, який зазначає що позов - це єдине процесуальне явище, яке є способом (формою) захисту матеріального права, але з явно вираженим матеріальним змістом.
Позов - це процесуальний засіб захисту права, якому притаманні:
а) наявність правової вимоги, яка випливає з порушеного або оспорюваного права чи інтересу;
б) наявність спору про право;
в) наявність двох сторін із протилежними юридичними інтересами9. Отже, позовне провадження - це, передусім, спірне провадження, в якому наявні щонайменше дві сторони, спір між якими вирішується судом.
Ч.2 коментованої статті передбачає, що справи про банкрутство розглядаються господарськими судами в порядку провадження, передбаченому ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Провадження у справах про банкрутство складається зі стадій встановлення факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредитора, що ініціює провадження (коли справа порушується за заявою кредитора), виявлення кредиторів та інвесторів, проведення санації (коли остання можлива) чи визнання боржника банкрутом та його ліквідації, або укладення мирової угоди.
Усі зазначені процедури складають цілісний і відокремлений від позовного провадження процес, метою якого є задоволення вимог кредиторів у випадку неможливості відновлення платоспроможності боржника.
У п. 2.1 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначається, що відповідно до ч. І ст.5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. При цьому Закон слід розглядати як законодавчий акт, який містить спеціальні норми, що мають пріоритет перед нормами загальними щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури, укладання мирової угоди між боржником і кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо.
Крім того, у п. 2.6 цієї рекомендації наголошується, що при вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди повинні виходити з такого. Згідно зі статтею 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.