69. Об’єднання позовних вимог.

Дане питання регулюється ст.. 58 ГПК, а саме:

В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.

Об’єднання позовних вимог можливе за таких обставин:

1. Позовні вимоги мають бути однорідними – такими слід вважати вимоги, які, по-перше, являють собою однаковий спосіб захисту права, по-друге, мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

2. Позови мають бути пред’явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.

Право об’єднати позовні вимоги надається позивачу, а також третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та відповідачу, який подає зустрічний позов.

Позивач має право на обєднання позовних вимог лише при поданні позовної заяви. Позивач не позбавляється цього права, коли він змінює предмет позову.

Право на об’єдання вимог надається лише суду першої інстанції. Суд вправі об’єднати позовні вимоги незалежно від згоди позиваче. Таке об’єднання можливе як під час прийняття позовних заяв до розгляду, так і під час судового розгляду. Про об’єднання позовів суд виносить ухвалу.

Не допускається об’єднання вимог, якщо сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору. Не дозволяється також об’єднання вимог, які розглядаються в порядку різних видів проваджень (позовне провадження і провадження у справах про банкрутство).

Також згідно із Постановою ПВГСУ « Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 N 10 зазначає, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК ( 1798-12 ) - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

70. Зміна позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України надає право позивачу збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову.

Так, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 ГПК України, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На даний час позивач має право змінити предмет або підставу позову (шляхом подання письмової заяви) тільки до початку розгляду господарським судом справи по суті. Дане положення визнано конституційним рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 N17-рп/2011.

Виникають питання чи є зміною підстави позову посилання на інші обставини або посилання на інші норми права. Вбачається, що доповнення позову іншими нормами права не є зміною підстави позову, оскільки підставою позову є певні обставини, крім того господарський суд має вирішувати спір відповідно до чинного законодавства (ст.4 ГПК України).

Також, вбачається, що не можна вважати зміною підстави позову доповнення обгрунтування до позову новими обставинами, наприклад, які стали відомі після початку розгляду по суті, при збереженні існуючих, на підставі яких і було заявлено позов.

Дану позицію підтримано пленумом Вищого господарського суду України (пункти 3.10 - 3.12 постанови від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" із змінами). Зокрема, зазначено, що предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Також ВГС зазначено, початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Передбачені ч.4 ст.22 ГПК права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.

Водночас, ВГС звернуто увагу, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 ГПК. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.