- •1. Історія становлення господарських судів
- •2. Господарські суди в системі органів судової влади
- •3. Система господарських судів України
- •4. Поняття господ процесу
- •5. Форми господарського процесу
- •6. Стадіі господарського процесу
- •7. Принципи господарського процесу
- •8. Система принципів господарського судочинства
- •9. Організаційні принципи
- •4. Принцип мови судочинства
- •4. Принцип мови судочинства
- •10. Функціональні принципи
- •2. Процесуальна рівність
- •5. Принцип обов’язковості виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду.
- •11. Принцип змагальності
- •12. Принцип гласності й відкритості господарського процесу
- •14. Предмет гпп
- •22. Поняття та види підвідомчості справ гс
- •23.Справи і спори підвідомчі гс
- •24.Справи і спори не підвідомчі гс
- •25. Поняття і види підсудності
- •26.Територіальна підсудність
- •27. Виключна підсудність
- •28. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних суб’єктів господарювання.
- •29. Підвідомчість і підсудність справ про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.
- •30. Передача справ з одного господарського суду до іншого.
- •31. Поняття, склад та класифікація учасників господарського процесу.
- •32. Право на звернення до господарського суду.
- •33. Процесуальне становище судді. Відвід судді.
- •34. Сторони в господарському процесі.
- •42. Процесуальні права та обов’язки сотрін
- •43. Зловживання процесуальними правами
- •45. Інститути процесуальної співучасті, заміни неналежного відповідача та залучення іншого відповідача
- •44. Процесуальне правонаступництво
- •46. Обов’язок доказування в господарському процесі
- •47. Предмет доказування в господарському процесі
- •48. Підстави звільнення від доказування
- •49. Поняття та види доказів в господарському процесі
- •50. Належність і допустимість доказів
- •51. Оцінка доказів
- •52. Витребування доказів
- •53. Судова експертиза в господарському процесі.
- •54. Запобіжні заходи : поняття, підстави вжиття, види.
- •55.Порядок вжиття запобіжних заходів
- •62. Порядок сплати судового збору
- •63. Звільнення від сплати судового збору
- •64. Розподіл та відшкодування судових витрат
- •65. Поняття , елементи та види позовів
- •66. Форма і зміст позовної заяви
- •67. Порядок подання позову
- •68. Ціна позову
- •69. Об’єднання позовних вимог.
- •70. Зміна позову.
- •71. Відмова від позову.
- •72. Відзив на позовну заяву.
- •73.Зустрічний позов.
- •74. Забезпечення позову.
- •81. Відкладення розгляду справи, перерва в засіданні.
- •82. Зупинення провадження у справі та його поновлення.
- •83. Припинення провадження у справі.
- •84. Залишення позову без розгляду.
- •85. Протокол судового засідання.
- •86. Рішення господарського суду: поняття, ознаки, форма та зміст.
- •87. Порядок прийняття, оголошення та набрання законної сили рішення господарського суду.
- •88.Ухвали господарського суду : поняття,види,форма та зміст.
- •89.Окрема ухвала і повідомлення господарського суду.
- •90. Роз'яснення і виправлення рішення,ухвали.
- •91.Додаткове рішення,ухвала.
- •92.Наказ господарського суду: порядок оформлення і пред’явлення до виконання.
- •93.Відстрочка або розстрочка виконання рішення господарським судом.
- •94.Зупинення виконання судового рішення.
- •95. Поворот виконання рішення, постанови.
- •96. Право апеляційного оскарження.
- •97. Подання апеляційної скарги.
- •98. Порядок розгляду апеляційної скарги.
- •99. Постанова апеляційної інстанції.
- •100. Право касаційного оскарження
- •101. Порядок подання касаційної скарги
- •102.. Порядок розгляду касаційної скарги.
- •103. Постанова касаційної інстанції
- •104. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.
- •105. Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами
1. Історія становлення господарських судів
Прототипом господарських судів були комерційні суди, що з’явилися на початку XІX століття та розглядали торговельні і вексельні справи, справи про торговельну неспроможність. Перший комерційний суд був заснований у 1808 р. губернатором Новоросії герцогом Рішел’є в м. Одесі за аналогією з подібними судовими установами, що існували у Франції в ту епоху. До початку XX в. комерційних судів було чотири — у Москві, Петербурзі, Харкові й Одесі. Досвід їхньої роботи показав, що торговельні справи можуть бути цілком розглядатися і загальними судами. В перші роки після жовтневої революції, за умов відсутності або незначного розвитку товарно-грошових відносин, судові спори між казенними установами не дозволялись. Розбіжності між підприємствами та організаціями вирішувалися в адміністративному порядку вищестоящими органами управління.
Господарською реформою, що розпочалася в 1921 р., впроваджуються комерційні розрахунки, підприємствам надається певна оперативна й майнова самостійність, взаємовідносини між підприємствами та іншими господарськими орга¬нізаціями починають базуватися на договірних засадах. У 1924 р. були створені арбітражні комісії. За характером діяльності арбітражні комісії нагадували суди. Подальший розвиток арбітражу пов’язаний із запровадженням госпрозрахункових відносин і оформленням господарських зв’язків на договірних засадах. Упродовж існування державного арбітражу з 1931-го по 1991 р. радянською державою постійно робилися спроби модернізувати його структуру та діяльність, пристосувати до економічних умов, які змінювались, підвищити його роль у народному господарстві. З.Шкундін вважав арбітраж того часу особливим органом у системі держави, не відносячи його ані до судів, ані до адміністративних органів державного і громадського управління.
Після обрання Україною незалежності у зв’язку з прийняттям у 1991 р. Закону України «Про арбітражний суд» і Арбітражного процесуального кодексу України система держарбітражів була скасована з її одночасним перетворенням в арбітражні суди. В Україні починають діяти Вищій арбітражний суд України, арбітражний суд Республіки Крим, арбітражні суди областей, міст Києва і Севастополя, що складають єдину систему арбітражних судів.
Прийнята Верховною України 28 червня 1996 р. Конституція України створила фундаментальну правову базу, покликану забезпечити подальший розвиток судово-правової реформи в Україні.
У 1997 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний арбітраж». Цим Законом до компетенції арбітражного суду був віднесений зокрема розгляд справ про банкрутство. Зазнала змін і доповнень ст. 4 Закону України «Про арбітражний суд», яка містила принципи організації та діяльності арбітражного суду. Ця стаття була доповнена дуже важливою для діяльності цього суду вказівкою, що арбітражний суд здійснює правосуддя і на такому принципі, як «змагальності сторін та свободи в наданні ними арбітражному суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості».
Крім того, були замінені слова «арбітр», «арбітражна колегія» на слова «суддя», «судова колегія», що ще більше підкреслювало правову природу арбітражних судів як спеціалізованих судових установ для здійснення правосуддя з господарських спорів.
Отже, в особі арбітражних судів судова влада одержала спеціалізовані судові органи, що мали прерогативи вирішувати господарські спори, які раніше розглядалися загальними судами, а також органами виконавчої влади.
Подальше реформування судової влади відбулося 21 червня 2001 р., коли Верховною Радою України були прийняті закони про внесення змін у Закон України «Про судоустрій України», у Закон України «Про арбітражний суд», в Арбітражний процесуальний кодекс України. У відповідності зі ст. 19 Закону України «Про судоустрій України» у системі судів загальної юрисдикції утворяться загальні і спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Отже, правосуддя в господарських відносинах з того часу здійснюється спеціалізованим судом — господарським судом. У зв’язку зі змінами у господарському судоустрої були внесені зміни і до Арбітражного процесуального кодексу України. Зокрема, була змінена його назва на «Господарський процесуальний кодекс України».
Останнім на сьогодні етапом історичного становлення господарських судів та господарського судочинства в Україні є прийняття у 2010 році Закону України «Про судоустрій та статус суддів», який визначає правові засади організації судової влади, в тому числі й господарського судочинства, та здійснення правосуддя в Україні, в тому числі господарського, з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.