
- •1. Діагностування педагогічної спрямованості студентів
- •Листок відповідей ддо
- •1 2 3 4 5 6 7 8 9
- •1. Діагностування сформованості елементів педагогічної майстерності на початку професійного навчання
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •Самоорганізація (управління на рефлексивній основі)
- •II. Професійна компетентність забезпечує:
- •III. Педагогічні здібності:
- •IV. Педагогічна техніка.
- •3. Аналіз педагогічних ситуацій
- •4. Моделювання педагогічної ситуації «Моє педагогічне кредо»
- •1. Діагностування професійної позиції студента в ситуаціях взаємодії з аудиторією
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на аналіз технології побудови зразків педагогічної розповіді
- •4. Моделювання творчого задуму педагогічної розповіді. Публічний захист теми, надзавдання і структури педагогічної розповіді
- •1.Діагностування рівня володіння зовнішньою технікою як засобом публічного педагогічного спілкування
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на удосконалення мімічної й пантомімічної виразності
- •Можлива схема роботи
- •4. Моделювання педагогічної ситуації: самопрезентація вчителя під час першої зустрічі з класом
- •Дихання і голос як елементи педагогічної техніки
- •1. Діагностування рівня розвитку фонаційного дихання, гнучкості голосу
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток фонаційного дихання
- •4. Виконання вправ на розвиток голосу
- •5.Мікровикладання. Моделювання педагогічної ситуації: проведення початкового етапу педагогічної розповіді
- •Дикція як елемент педагогічної техніки
- •1. Психологічне налаштування на заняття. Діагностування дикції
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Повторення вправ на розвиток фонаційного дихання й голосу
- •4. Виконання вправ на розвиток дикції
- •5. Мікровикладання. Проведення заключної частини педагогічної розповіді з метою досягнення її емоційної завершеності
- •Професійно-педагогічне спілкування
- •1. Діагностування ціннісних орієнтацій педагога у професійному спілкуванні
- •Бланк для обробки результатів
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на формування вміння аналізувати різні аспекти педагогічного спілкування
- •4. Моделювання стилю спілкування в індивідуальній бесіді з учнем
- •Технологія організації індивідуально-педагогічної бесіди
- •1. Діагностування комунікативної готовності до діалогу з дитиною
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на розвиток уміння аналізувати індивідуальну педагогічну бесіду
- •4. Виконання вправ на удосконалення техніки взаємодії
- •5. Моделювання педагогічної ситуації: розроблення та проведення індивідуальної бесіди на запропоновану тему
- •Стратегії і прийоми педагогічної взаємодії
- •1. Діагностування схильності до вибору стратегії взаємодії
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на аналіз педагогічних ситуацій
- •4. Рольова гра «Позиція»
- •Урок як педагогічна взаємодія
- •1. Діагностування рівня сформованості позиції студентів щодо ефективності авторитарного і гуманістичного навчання, ролі особистості вчителя у забезпеченні успішного навчання учнів
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Виконання вправ на формування гуманістичної позиції майбутнього вчителя в організації навчання учнів
- •4. Моделювання мисленнєвої діяльності вчителя під час розроблення задуму уроку з позицій авторитарного й гуманістичного навчання
- •Вивчення передового педагогічного досвіду вчителів
- •1. Діагностування психологічної готовності студентів до опанування нового у професійній діяльності
- •2. Обговорення головних теоретичних положень
- •3. Публічний захист досвіду роботи вчителя-майстра (за матеріалами педагогічної літератури)
- •4. Аналіз зразків узагальненого досвіду, поданого у фрагментах фільмів
- •5. Робота над карткою передового педагогічного досвіду вчителя-майстра
2. Обговорення головних теоретичних положень
Передових учителів, тобто тих, хто досягає високих результатів, називають майстрами. Про них говорять як про людей, що опанували мистецтвом викладання й виховання, високою культурою праці. Іноді про них говорять як про досвідчених учителів.
Можна твердити, що за своїм змістом і сутністю педагогічна майстерність і педагогічний досвід подібні. Однак, говорячи про вчителя, що він досвідчений, мають на увазі передусім те, що він тривалий час працює, вміє працювати, а говорячи, що вчитель є майстром, підкреслюють, що він досяг особливо високих результатів. Виходить, що не кожний досвідчений учитель – майстер, але кожен майстер педагогічної праці – це досвідчений учитель, хоча досвід його може бути невеликим.
Коли вчитель-початківець, здобувши теоретичну підготовку, веде практичну роботу, він набуває досвіду. У цьому разі досвід означає набуття практичних умінь, впровадження теорії у практику, процес формування майстерності вчителя. Отже, набуття досвіду є етапом, щаблем у досягненні майстерності, якщо цей досвід осмислюється і стає особистісним надбанням учителя. Досвідчений учитель, який досягає високих результатів, – це майстер.
Теорія і методика освоєння передового педагогічного досвіду оперує, поряд із загальнопедагогічними, і специфічними поняттями: педагогічний досвід, передовий педагогічний досвід, новаторський педагогічний досвід, опанування передового досвіду. Вони дають можливість зрозуміти природу передового досвіду, процес його вивчення, узагальнення і впровадження. Що таке педагогічний досвід? Логічним видається таке визначення досвіду у педагогіці: педагогічний досвід ~ це практика діяльності людини і її результат, який виявляє рівень опанування об'єктивними закономірностями (Ю. Бабанський). Це конкретне уявлення про педагогічні факти, цілеспрямоване і вміле використання на практиці знання закономірностей процесу навчання і виховання, а також емпіричне знання і практичне опанування залежностей, ще не розкритих педагогічною наукою. Це формулювання не є вичерпним, але воно містить у впорядкованому вигляді найважливіші ознаки поняття, що визначається. Передовий педагогічний досвід – загальна ознака педагогічної діяльності. Це поняття настільки широке і багатогранне, що навряд чи можна назвати якийсь вид діяльності педагога, якого воно не стосувалося б. Своєрідність передового досвіду в педагогіці може бути передана таким визначенням: передовий педагогічний досвід є вищою формою вияву постійно відтворюваної частини практики в галузі педагогічної діяльності, яка акумулюється в найефективнішому використанні форм, методів, прийомів і засобів навчання та виховання, забезпечуючи досягнення максимально можливих навчально-виховних результатів при раціональній витраті часу й зусиль педагогів і школярів (І. Кривонос).
Новаторський педагогічний досвід – педагогічні ідеї, що виходять за межі існуючих нормативів і сприяють створенню нових педагогічних систем і технологій (А. Цирульников).
Новаторський досвід виростає з передового. Є глибокий діалектичний взаємозв'язок між цими двома різновидами педагогічного досвіду. Вони не тотожні, мають відмінності. Новаторський досвід – це складова частина передового педагогічного досвіду, що вирізняється новизною (чи відносною новизною) методики, конфліктністю щодо загальновизнаних уявлень, способом опису, способом поширення і здебільшого наявністю послідовників, повторенням конкретних знахідок із наближенням до результатів, які здобуває новатор.
Стосовно поняття освоєння передового досвіду, то його слід розуміти як сукупність дій учителя, спрямованих на всебічне вивчення змісту досвіду, з'ясування його сутності й вироблення практичних умінь використання нового на рівні творчої трансформації передових ідей в особистий досвід учителя (О. Ярошенко).
Натрапляючи на цікавий педагогічний досвід, яскраву педагогічну індивідуальність, ми прагнемо зрозуміти їхню сутність, вивчити технологію роботи такого вчителя. Щоб цей аналіз мав наукове підґрунтя, потрібно усвідомити науково-методичні положення, які забезпечують якість процесу засвоєння досвіду.
По-перше, слід дотримуватися принципів вивчення передового досвіду. Принцип цілеспрямованості потребує чіткого усвідомлення мети спостереження та цілісного аналізу зібраних фактів щодо обраної проблеми. Принцип поглибленого аналізу зосереджує нашу увагу при вивченні досвіду на встановленні взаємозв'язку між діями учня, вчителя і досягнутими результатами. Вивчаючи досвід учителя-новатора за літературними джерелами чи спостереженнями, ми повинні не лише констатувати факт успіху (всі діти успішно вчаться, люблять школу), а й придивитися до конкретних кроків учителя: В. Шаталов для успішного навчання дітей організовує допомогу їм у формі опорного конспекту, багаторазового повторення нового матеріалу, що полегшує працю учнів, стимулює систематичну роботу, створює ситуацію можливості особистісного розвитку кожного. З'ясування цих взаємозв'язків дає нам змогу побачити й усвідомити технологію роботи вчителя-майстра. Принцип типовості досвіду передбачає визначення в педагогічному процесі саме тих умов, які можливі при впровадженні цього досвіду (умови організації роботи в класі, творчий потенціал учителя) і не заважатимуть при перенесенні його у нові обставини.
Якою є система вивчення передового досвіду? Готуючись відвідати урок і ознайомлюючись із досвідом роботи школи й учителя, слід дотримуватися такої послідовності:
1) визначити мету і завдання (для чого вивчається досвід?);
2) окреслити тематику (що спостерігати та аналізувати?);
3) виявити об'єкт вивчення (де спостерігати і які об'єкти?);
4) зібрати фактичний матеріал (факти, що характеризують об'єкт);
5) зробити аналіз, узагальнення, висновки (типові риси вивченого досвіду, його педагогічна сутність і значення, характеристика та обґрунтування системи роботи передового вчителя або школи);
6) порівняти виявлений позитивний досвід з уже відомим у педагогіці та методиці;
7) перевірити на практиці правильність висновків, ефективність прийомів і методів.
Така система вивчення дає змогу усвідомити умови, за яких можна здобути оптимальні навчально-виховні результати на підставі застосування цього досвіду.
Вивчення передового досвіду – це шлях до відкриття закономірних зв'язків між педагогічними явищами. Аналіз досвіду здійснюється найуспішніше тоді, коли поєднується з теоретичною роботою, без чого усвідомлення фактів є поверховим.
Зразок наукового аналізу передового і новаторського досвіду студенти знайдуть у педагогічній літературі (9).
Найнадійнішим методом вивчення передового досвіду є спостереження за роботою вчителя на уроці, під час виховних заходів, коли має місце живий педагогічний процес. Спостереження мусить бути не епізодичним, а тривалим і планомірним.
Відповідно до запропонованої системи вивчення та осмислення досвіду радимо провести дослідження у школі.
Ознайомлюючись із проблемами взаємодії вчителя та учнів на уроці за матеріалами літературних джерел, спостережень у школі та перегляду фрагментів фільмів, оцінюючи передовий досвід, доцільно користуватися виробленими наукою критеріями, за якими визначається передовий досвід як гідний стати об'єктом вивчення й запозичення. Критерії передового педагогічного досвіду – це сукупність ознак, наявність яких дає змогу визначити конкретний досвід як передовий і рекомендувати його для впровадження.
До головних критеріїв належать:
новизна, спрямованість досвіду на оновлення навчально-виховного процесу (відхід від авторитарної системи навчання);
висока результативність і ефективність (зміна ставлення учнів до навчання, успішності);
оптимальність у досягненні ефективних результатів щодо форму вання знань, умінь і навичок учнів (засоби та прийоми, які полегшують, а не обтяжують роботу);
можливість творчого використання досвіду іншими (брак бар'єрів для запозичення досвіду);
практична значущість і реальна перспективність (що дає системі освіти цей досвід).