2. Обговорення головних теоретичних положень

Передових учителів, тобто тих, хто досягає високих результатів, на­зивають майстрами. Про них говорять як про людей, що опанували мистецтвом викладання й виховання, високою культурою праці. Іноді про них говорять як про досвідчених учителів.

Можна твердити, що за своїм змістом і сутністю педагогічна май­стерність і педагогічний досвід подібні. Однак, говорячи про вчителя, що він досвідчений, мають на увазі передусім те, що він тривалий час працює, вміє працювати, а говорячи, що вчитель є майстром, підкреслю­ють, що він досяг особливо високих результатів. Виходить, що не кож­ний досвідчений учитель – майстер, але кожен майстер педагогічної праці – це досвідчений учитель, хоча досвід його може бути невеликим.

Коли вчитель-початківець, здобувши теоретичну підготовку, веде практичну роботу, він набуває досвіду. У цьому разі досвід означає набуття практичних умінь, впровадження теорії у практику, процес формування майстерності вчителя. Отже, набуття досвіду є етапом, щаблем у досягненні майстерності, якщо цей досвід осмислюється і стає особистісним надбанням учителя. Досвідчений учитель, який досягає високих результатів, – це майстер.

Теорія і методика освоєння передового педагогічного досвіду оперує, поряд із загальнопедагогічними, і специфічними поняттями: педагогіч­ний досвід, передовий педагогічний досвід, новаторський педагогічний досвід, опанування передового досвіду. Вони дають можливість зрозуміти природу передового досвіду, процес його вивчення, узагальнення і впро­вадження. Що таке педагогічний досвід? Логічним видається таке визна­чення досвіду у педагогіці: педагогічний досвід ~ це практика діяльності людини і її результат, який виявляє рівень опанування об'єктивними закономірностями (Ю. Бабанський). Це конкретне уяв­лення про педагогічні факти, цілеспрямоване і вміле використання на практиці знання закономірностей процесу навчання і виховання, а та­кож емпіричне знання і практичне опанування залежностей, ще не роз­критих педагогічною наукою. Це формулювання не є вичерпним, але воно містить у впорядкованому вигляді найважливіші ознаки поняття, що визначається. Передовий педагогічний досвід – загальна ознака пе­дагогічної діяльності. Це поняття настільки широке і багатогранне, що навряд чи можна назвати якийсь вид діяльності педагога, якого воно не стосувалося б. Своєрідність передового досвіду в педагогіці може бути передана таким визначенням: передовий педагогічний досвід є вищою формою вияву постійно відтворюваної частини практики в галузі педагогічної діяльності, яка акумулюється в найефективнішо­му використанні форм, методів, прийомів і засобів навчання та вихо­вання, забезпечуючи досягнення максимально можливих навчально-ви­ховних результатів при раціональній витраті часу й зусиль педа­гогів і школярів (І. Кривонос).

Новаторський педагогічний досвід – педагогічні ідеї, що ви­ходять за межі існуючих нормативів і сприяють створенню нових педагогічних систем і технологій (А. Цирульников).

Новаторський досвід виростає з передового. Є глибокий діалектич­ний взаємозв'язок між цими двома різновидами педагогічного досвіду. Вони не тотожні, мають відмінності. Новаторський досвід – це складо­ва частина передового педагогічного досвіду, що вирізняється новизною (чи відносною новизною) методики, конфліктністю щодо загальновиз­наних уявлень, способом опису, способом поширення і здебільшого на­явністю послідовників, повторенням конкретних знахідок із наближен­ням до результатів, які здобуває новатор.

Стосовно поняття освоєння передового досвіду, то його слід розуміти як сукупність дій учителя, спрямованих на всебічне вивчен­ня змісту досвіду, з'ясування його сутності й вироблення практич­них умінь використання нового на рівні творчої трансформації пере­дових ідей в особистий досвід учителя (О. Ярошенко).

Натрапляючи на цікавий педагогічний досвід, яскраву педагогічну індивідуальність, ми прагнемо зрозуміти їхню сутність, вивчити техно­логію роботи такого вчителя. Щоб цей аналіз мав наукове підґрунтя, потрібно усвідомити науково-методичні положення, які забезпечують якість процесу засвоєння досвіду.

По-перше, слід дотримуватися принципів вивчення передового досвіду. Принцип цілеспрямованості потребує чіткого усвідомлення мети спосте­реження та цілісного аналізу зібраних фактів щодо обраної проблеми. Принцип поглибленого аналізу зосереджує нашу увагу при вивченні досвіду на встановленні взаємозв'язку між діями учня, вчителя і досяг­нутими результатами. Вивчаючи досвід учителя-новатора за літературни­ми джерелами чи спостереженнями, ми повинні не лише констатувати факт успіху (всі діти успішно вчаться, люблять школу), а й придивити­ся до конкретних кроків учителя: В. Шаталов для успішного навчання дітей організовує допомогу їм у формі опорного конспекту, багаторазо­вого повторення нового матеріалу, що полегшує працю учнів, стимулює систематичну роботу, створює ситуацію можливості особистісного роз­витку кожного. З'ясування цих взаємозв'язків дає нам змогу побачити й усвідомити технологію роботи вчителя-майстра. Принцип типовості досвіду передбачає визначення в педагогічному процесі саме тих умов, які можливі при впровадженні цього досвіду (умови організації робо­ти в класі, творчий потенціал учителя) і не заважатимуть при перене­сенні його у нові обставини.

Якою є система вивчення передового досвіду? Готуючись відвідати урок і ознайомлюючись із досвідом роботи школи й учителя, слід дотри­муватися такої послідовності:

1) визначити мету і завдання (для чого вивчається досвід?);

2) окреслити тематику (що спостерігати та ана­лізувати?);

3) виявити об'єкт вивчення (де спостерігати і які об'єкти?);

4) зібрати фактичний матеріал (факти, що характеризують об'єкт);

5) зробити аналіз, узагальнення, висновки (типові риси вивченого досві­ду, його педагогічна сутність і значення, характеристика та обґрунтування системи роботи передового вчителя або школи);

6) порівняти виявлений позитивний досвід з уже відомим у педагогіці та методиці;

7) перевірити на практиці правильність висновків, ефективність прийомів і методів.

Така система вивчення дає змогу усвідомити умови, за яких можна здобути оптимальні навчально-виховні результати на підставі застосу­вання цього досвіду.

Вивчення передового досвіду – це шлях до відкриття закономірних зв'язків між педагогічними явищами. Аналіз досвіду здійснюється най­успішніше тоді, коли поєднується з теоретичною роботою, без чого усві­домлення фактів є поверховим.

Зразок наукового аналізу передового і новаторського досвіду сту­денти знайдуть у педагогічній літературі (9).

Найнадійнішим методом вивчення передового досвіду є спостере­ження за роботою вчителя на уроці, під час виховних заходів, коли має місце живий педагогічний процес. Спостереження мусить бути не епізо­дичним, а тривалим і планомірним.

Відповідно до запропонованої системи вивчення та осмислення досві­ду радимо провести дослідження у школі.

Ознайомлюючись із проблемами взаємодії вчителя та учнів на уроці за матеріалами літературних джерел, спостережень у школі та перегля­ду фрагментів фільмів, оцінюючи передовий досвід, доцільно користу­ватися виробленими наукою критеріями, за якими визначається пере­довий досвід як гідний стати об'єктом вивчення й запозичення. Кри­терії передового педагогічного досвіду – це сукупність ознак, наявність яких дає змогу визначити конкретний досвід як передовий і рекомен­дувати його для впровадження.

До головних критеріїв належать:

1. новизна, спрямованість досвіду на оновлення навчально-виховного процесу (відхід від авторитарної системи навчання);

2. висока результативність і ефективність (зміна ставлення учнів до навчання, успішності);

3. оптимальність у досягненні ефективних результатів щодо форму­ вання знань, умінь і навичок учнів (засоби та прийоми, які полегшують, а не обтяжують роботу);

4. можливість творчого використання досвіду іншими (брак бар'єрів для запозичення досвіду);

5. практична значущість і реальна перспективність (що дає системі освіти цей досвід).