5. Моделювання педагогічної ситуації: розроблення та проведення індивідуальної бесіди на запропоновану тему

Для виконання цього завдання студентам пропонують ситуацію, що передбачає проведення індивідуальної бесіди. Наприклад: «Учитель неспо­дівано зустрічає одного зі своїх учнів на автовокзалі, де той збирає по­рожні пляшки. Цей учень нерідко пропускає уроки, посилається на те, що хворіє. Батьки хлопця не звертають уваги на його шкільні справи. Вчи­тель вирішує провести з учнем та його батьками індивідуальну бесіду».

Студентам, що працюють парами, потрібно розробити та програти бесіду (на вибір – з учнем чи з батьками). Той, хто грає роль учителя, розробляє хід бесіди, реалізує безпосередньо взаємодію. Його партнер під час спілкування фіксує свої почуття, бар'єри у спілкуванні, що виникають під впливом дій співрозмовника, наявність чи зникнення бажання спілкуватися, а також найбільш вдалі дії та висловлювання «вчителя», що сприяли порозумінню, ефективності взаємодії.

Під час бесіди студенти намагаються відпрацювати основні етапи контактної взаємодії:

I. Накопичення згоди, подолання бар'єрів, зняття напруження у взаємодії. Слід доповнити умови ситуації, знайти час для проведен­ня бесіди, обдумати дії, що дадуть змогу подолати психологічні бар'єри: настороженість, неспокій, надмірний самоконтроль. Можливі прийоми: вибір нейтральної теми для початку бесіди, висловлення поглядів на стан співрозмовника («Ви, як я бачу, неспокійні»), уникання спірних питань, ненав'язливе висловлення припущень щодо поведінки співрозмовника («Вам, мабуть, буде цікаво...»).

Етап вважають успішно подоланим, якщо у співрозмовника з'являють­ся позитивні відповіді на запитання, знижується напруження, слабшає опір.

II. Пошук збігів в інтересах, знаходження первинної спільності (перехід від «Я» до «Ми»). Студенти розробляють тактику поведінки вчителя з метою збудження первинної потреби у спілкуванні на підставі

перших ознак задоволення спілкуванням, вияву позитивних емоцій. Можливі прийоми: виявлення спільної теми, інтерес до захоплень співроз­мовника, демонстрування особистісної подібності, спонукання до пошу­ку нових тем для бесіди. Етап вважається успішно завершеним, якщо «вчителю» вдалося збудити у партнера зацікавленість, зняти недовіру, вступити в контакт.

3. Прийняття якостей і принципів, пошук опертя в якостях осо­бистості. Студенти відпрацьовують тактику поведінки з урахуванням не лише інтересів, а й особистісних якостей. Можливі прийоми: дати співрозмовникові змогу вигідно показати себе, підкреслити бажану якість. Підведення підсумків («Як виявилося, ми з вами солідарні у поглядах на цю проблему»), уникнення негативного напряму бесіди, подання вчителем зразка саморозкриття, підкріплення своєї відкритості, зацікавлення у подальшій взаємодії, висловлення задоволення процесом спілкування («Мені дуже цікаво з вами розмовляти»). Результатом цього етапу є відчуття взаєморозуміння, готовності до сприйняття осо­бистості співрозмовника в цілому.

4. Виявлення рис, негативних для взаємодії. На цьому етапі стає мож­ливим розпочати дискусію, продовжити глибше вивчення особистості парт­нера, чому сприяє помітне зниження напруженості. Студенти мають розро­бити тактику поведінки вчителя, яка забезпечила б подальше взаєморозкриття співрозмовників, зокрема й висловлення сумнівів, суперечки, дискусії щодо поглядів, саморозкриття як наведення прикладів усвідом­лення своїх недоліків, перебільшення якостей співрозмовника тощо. Ре­зультатом є поява у співрозмовника бажання відверто, щиро спілкуватися.

V. Адаптація партнерів, готовність до перебудови. Студенти розробляють тактику впливу на співрозмовника через регуляцію своїх яко­стей. Прийоми: підкреслення спільності («Зараз ми це вирішимо»), критичні зауваження, але не з метою осуду, повчання, а в ході взаємного обговорення різних особистісних виявів, попереджувальні висловлю­вання («Я хочу вам щось сказати, але ви не повинні ображатися»), підтримка та стимулювання прагнень до змін. Цей етап завершується формуванням у співрозмовників відчуття «Ми», готовності до спільних дій, взаємопоступок.

VI. Узгоджена взаємодія. Ефективне співробітництво, опертя на кон­такт, встановлений на попередніх етапах. Студенти розробляють такти­ку поведінки, що спрямована на з'ясування спільного прогнозу, спільних планів і рішень. Прийоми: звернення за порадою, пропонування спільного рішення, передбачення того, що може статися. Підсумком цього етапу є формування стану захищеності, узгодження дій і намірів.

Пари можуть програвати свої варіанти бесіди перед групою. Обговорюються готовність учителя до взаємодії, вміння організувати діалог, домогтися довірчого тону бесіди, позитивних результатів. Робиться ви­сновок стосовно оволодіння деякими студентами методикою контакт­ної взаємодії та технікою оптимізації спілкування.