3. Повторення вправ на розвиток фонаційного дихання й голосу

Важливо, щоб роботі над дикцією передувало повторення вправ із занять для підготовки дихання й мовленнєвого апарату до активної діяльності. Це можуть бути вправи «33 Орисі», «Магазин «Квіти», «Проколотий м'яч», «Свічка», «Колискова» та ін. У такому разі артику­ляційні вправи будуть логічним продовженням системи занять над розвитком техніки мовлення майбутнього вчителя.

4. Виконання вправ на розвиток дикції

Зарядка для артикуляційного апарату (3, с. 7 – 10)

А) Тренування нижньої щелепи

Вправа 1. Обов'язковою умовою чіткого мовлення є вміння правиль­но відкривати рота, що пов'язано з роботою нижньої щелепи. Вихід­не положення: голова тримається прямо, підборіддя – в звичай­ному зручному положенні, губи зімкнені.

На рахунок «один» щелепа опускається на два пальці, язик лежить вільно, кінчик його – біля нижніх різців; губи зберігають округлу форму, зуби не оголюються. Вправляючись, потрібно стежити за тим, щоб голова не нахилялася, вся увага має бути зосереджена на опусканні щелепи. На рахунок «два» фіксуємо відкрите положення рота; на раху­нок «три» рот закритий. Вправу слід повторити шість разів підряд.

Вправа 2. Вихідне положення – як у вправі 1.

На рахунок «один» щелепа опускається; на рахунок «два» – ру­хається вправо (рот відкритий); на рахунок «три» – знову опускаєть­ся; на рахунок «чотири» – рухається вліво; на рахунок «п'ять» – знову опускається; на рахунок «шість» – рухається вперед; на рахунок «сім» щелепа повертається у вихідне положення. Вправу повтори­ти два-три рази. Виконувати її слід повільно й обережно, уникаючи різких рухів.

Б) Тренування губних м'язів

Вправа 3. «П'ятачок». Вихідне положення: зуби зімкнені, губи у звичайному спокійному стані.

На рахунок «один» губи витягнути вперед, надаючи їм форми «п'ятач­ка»; на рахунок «два» губи розтягнути в сторони, не відкриваючи зубів (дуже розтягувати губи не слід, треба більше їх тренувати в русі вперед).

Вправу повторити три-чотири рази.

Вправа 4. Вихідне положення – як у вправі 3.

На рахунок «один» губи зібрати в «п'ятачок», не розтуляючи «п'я­тачка», зробити обертальні рухи вправо, потім униз, вліво, вгору.

Повторити вправу три-чотири рази; після чого стільки ж разів, змінивши напрямок: зліва направо.

Вправа 5. <<Почісування». Нижні зуби торкаються верхньої губи й легко почісують її, потім той самий рух роблять верхніми зубами, тор­каючись нижньої губи. Вправу повторити три-чотири рази.

В) Тренування м'язів язика

В утворенні голосних і приголосних звуків беруть участь різні ча­стини язика: його кінчик, передня частина, спинка, корінь.

Вправа 6. Вихідне положення: рот відкритий, язик лежить плоско, кінчик язика біля нижніх передніх різців.

На рахунок «один» кінчик язика піднімається до верхніх передніх зубів; на рахунок «два» язик опускається у вихідне положення (кінчик язика біля нижніх різців); на рахунок «три» кінчик язика піднімається до альвеол; на рахунок «чотири» язик у вихідному положенні; на ра­хунок «п'ять» кінчик язика за альвеолами; на рахунок «шість» – вихідне положення. Повторити вправу три-чотири рази.

Вправа 7. Вихідне положення – як у вправі 6. На рахунок «один» гострим кінчиком язика торкнутися внутрішнього боку лівої щоки; на рахунок «два» – внутрішнього боку правої щоки. Повторити вправу без перерви три-чотири рази. Стежити, щоб нижня щелепа не рухалася.

Така зарядка повинна виконуватись упродовж трьох – п'яти хви­лин, її варто робити щодня вдома.

Робота над голосними й приголосними звуками

Вправа 8. Користуючись описовими моделями (5, с. 109– 117), пе­ревірте, чи правильно ви володієте артикуляційним апаратом. Вико­нується перед дзеркалом.

Вивчення кожного звука рекомендується проводити в такій послідов­ності: ознайомитися з положенням мовленнєвого апарату, особливостя­ми артикуляції звука у складі, в слові, у фразі. При цьому слід зверта­ти увагу не лише на чітке вимовляння звуків, а й на передачу образного змісту (бачень), того, що вимовляється, чіткість передачі думки.

Так, працюючи зі звуком [а] (після ознайомлення з положенням мов­леннєвого апарату), потрібно тренувати його вимову в такому порядку:

А! Ах!

Барабан – диктант – сім'я.

* * *

На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать

(Т. Шевченко)

Вправа 9. Скоромовки. У роботі над скоромовками не можна просто пробелькотіти слова, треба знайти в них певний сенс. Починати роботу слід у повільному темпі, попередньо відпрацювавши найскладніші слово­сполучення. Потім поступово прискорювати темп вимовляння скоромо­вок, не забуваючи про логічні наголоси.

Для вправляння доцільно використати такі тексти скоромовок:

Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню: «Так, як ти, не вмію я, ти не вмієш так, як я».

Вередували вередниченьки, що не зварили варениченьків. Не вере­дуйте, вередниченьки, – ось поваряться варениченьки.

Бурі бобри брід перебрели. Забули бобри забрати торби.

Пішов Прокіп – кипів окріп, прийшов Прокіп – кипить окріп. Як при Прокопові кипів окріп, так і при Прокописі і при прокопенятах.

Не турбуйте курку: клює курка крупку. Крупка дрібненька, курка рябенька.

Вправа 10. Повторити виконання завдання, наведеного на початку заняття (звернутися до аудиторії з крилатим висловом), зосередившись на правильності артикуляції. Зробити висновки стосовно подальшого вдосконалення дикції.