§2. Спеціальна методика художнього читання та розповідання дітям,

Завданнями художнього читання та розповідання дітям ізПМРє:

- виховання інтересу до художньої літератури, розвиток здібностей до цілісного сприймання творів різних жанрів, забезпечення засвоєння змісту творів і емоційної чуйності до них;

* збагачення знань дітей про предмети, явища, події нав­колишнього життя; уточнення, збагачення та активізація словника;

* надання зразків граматично правильної мови, розвиток зв'язного мовлення;

• формування первинних уявлень про особливості ху­дожньої літератури: про жанри (проза, поезія), про їх спе­цифічні особливості, про композицію (побудову тексту), про найпростіші елементи образності у мові (епітети, метафори, порівняння, рима тощо);

• виховання літературно-художнього смаку, здібності розуміти і відчувати настрій твору, уловлювати музикаль­ність, звучність, ритмічність, красу і поетичність художніх творів.

У коло дитячого читання та розповідання входять:

123

з будь-якою вигадкою. Лише у середньому дошкільному віці дитина починає впевнено міркувати про переваги твору, відштовхуючись від правдоподібності зображуваних у ньому подій.

Естетичне сприймання, однак, не вичерпується пасивною констатацією відомих сторін дійсності, хоча б дуже важ­ливих та суттєвих. Воно вимагає, щоб сприймаючий увій­шов всередину зображуваних обставин, подумки взяв участь у діях героїв, відчув їх радості та печалі. Такого роду ак­тивність надзвичайно розширює сферу духовного життя людини, має важливе значення для її" розумового та мораль­ного розвитку. Недостатньо навчитись сухо розуміти відомі факти, необхідно вміти співпереживати героям художнього твору.

У переддошкільника можна спостерігати лише зародки такого співпереживання героям літературного твору. Більш складної форми сприймання твору набуває у дошкільника. Його сприймання художнього твору має надзвичайно ак­тивний характер: дитина ставить себе на місце героя, по­думки діє разом з ним, бореться з його ворогами. Діяльність, яка відбувається при цьому, особливо на початку дошкіль­ного віку, за психологічною природою дуже близька до гри. Але якщо у грі дитина реально діє в уявних обставинах, то тут і дії, і обставини уявні.

На перших етапах розвитку сприймання художнього твору та власна творчість значно менше відокремлені, ніж у старших дітей. Дитина активно, дієво ставиться до змісту твору, що сприймається. У цьому плані малюки мало схожі на коректних дорослих глядачів, що нерухомо спогляда­ють будь-який твір мистецтва. Якщо діти не соромляться та почувають себе вільно, то вони весь час переривають хід твору, втручаються у події, задають запитання, намага­ються допомогти герою.

У дослідженнях відзначено, що у дитини 4-5 років із нормальним психофізичним розвитком починає у повній мірі функціонувати механізм формування цілісного образу смислового змісту тексту, який сприйнято. У віці 6-7 років

1) твори української народної творчості і творчості на­родів світу; малі форми фольклору: загадки, прислів'я, при­казки, усмішки, нісенітниці, перевертні, казки;

2) твори класичної і сучасної української* та зарубіжної літератури.

З метою логопедичної роботи використовують різні жан­ри: оповідання, казки, поеми, ліричні та жартівливі вірші, чистомовки, загадки тощо.

Методи художнього читання та розповідання:

1. Читання педагога по книзі або напам'ять. Це дослів­на передача тексту. Той, хто читає, зберігає мову автора, пе­редає усі відтінки думок письменника, впливає на розум і почуття слухачів. Більша частина художніх творів читаєть­ся по книзі.

2. Розповідання педагога. Це відносно вільне передання тексту, можливі перестановка слів, заміна їх, роз'яснення. Розповідання дає великі можливості для привертання уваги дітей.

3. Інсценування. Цей метод розглядають як засіб вто­ринного ознайомлення з художнім твором.

4. Заучування напам'ять.

На одному занятті можна поєднати декілька методів нав­чання: наприклад, з метою автоматизації звуків, або уточ­нення словника, читання невеличкого оповідання поєдну­ють із заучуванням напам'ять вірша або чистомовки тощо.

Вибір методів та прийомів навчання залежить від ху­дожнього твору, вікової групи, рівня мовленнєвого розвитку дітей і тих завдань, які потрібно розв'язати на даному занятті.

У загальній педагогіці М.М.Коніна виділяє декілька ти­пів занять із художнього читання та розповідання. На лого­педичних заняттях цей вид роботи використовується як частина заняття у відповідності із загальною метою:

• читання або розповідання одного твору (наприклад, з метою: а) дати нові уявлення, або активізувати та закріпити знання дітей за відповідною темою; б) подальшого переказу);

• читання декількох творів, об'єднаних єдиною тематикою, або єдністю образів (наприклад, оповідання К.Д.Ушинського.

її україномовному перекладі про свійських тварин та пта­хів, з метою розширення знань, уточнення словника з теми, підготовки до навчання опису);

• об'єднання творів, які належать до різних видів мис­тецтва: а) читання художнього твору і розглядання репро­дукції з картини відомого художника; б) читання, краще поетичного твору, у поєднанні з музикою (як правило, під час вивчення пор року);

• читання і розповідання з використанням наочного ма­теріалу: читання і розповідання з іграшками, настільний театр, ляльковий театр, діафільми тощо).

У методиці проведення цього виду роботи виділяють такі питання, як підготовка і методичні вимоги до нього, бе­сіда про прочитане, повторне читання, використання ілюстра­цій.

Підготовка до читання твору включає:

- обґрунтований вибір високохудожнього твору у відпо­відності з метою заняття, з урахуванням віку дітей, рівня їх мовленнєвого розвитку, загальної освітньо-виховної роботи з дітьми, пори року, а також вибір методів роботи з книгою;

- підготовка педагога до читання твору. Його потрібно прочитати так, щоб діти зрозуміли основний зміст, ідею і пережили прочитане. З цією метою необхідно провести ана­ліз художнього літературного тексту: зрозуміти основний задум автора, характер дійових осіб, їх взаємовідносини, мотиви вчинків. Проводиться робота над виразністю пере­дання: оволодіння засобами емоційної і образної виразності, розставлення логічних наголосів, пауз, вироблення правиль­ної вимови, хорошої дикції. Готуючись до розповідання казки, логопед повинен добре запам'ятати текст, щоб дос­лівно передати зачини, повтори, пісеньки, образні народні вирази. Слід визначити, які слова і фрази потребують уточнен­ня, пояснення, продумати прийоми, час і місце їх пояснення. Необхідно подумати і про наочність;

- у попередню роботу входить і підготовка дітей. їх пот­рібно підготувати до сприймання літературного твору. З цією метою активізують власний досвід дітей, збагачують його

шляхом організації спостережень, екскурсій, розглядання картин, ілюстрацій* проводять словникову роботу, уточню­ють значення малознайомих слів.

У структуру роботи над твором входить: знайомство з твором, основною метою якого є забезпечити дітям пра­вильне і яскраве його сприймання шляхом художнього слова; бесіда про прочитане з метою уточнення змісту і художньо-літературної форми, засобів художньої виразності; повторне читання тексту з метою закріплення емоційного враження і поглиблення сприйнятого.

У старшому дошкільному віці, якщо художній твір не потребує переказу, його читають тільки один раз.

Читанню може передувати коротка вступна бесіда, яка підготує дітей до сприймання твору, використання прика­зок, загадок викличе інтерес до читання, розповідання.

Під час читання або розповідання не слід відвертати увагу дітей запитаннями або зауваженнями. Виховні моменти полягають у підвищенні або пониженні голосу, паузі, встав­ній фразі «Послухайте, що було далі...» тощо.

Використання ілюстративного матеріалу залежить від змісту і форми книги, віку дітей. Ілюстрація поглиблює ро­зуміння тексту, уточнює його, краще розкриває художні образи, але вона не повинна порушувати цілісного сприй­мання тексту.