Тема 10. Гігієна і культура праці. Режим праці й відпочинку

1. Негативні моменти в розумовій діяльності та їхній вплив на продуктивність праці і стан здоров’я державних службовців.

2. Гігієна праці як наука і сфера практичної діяльності. Основні гігієнічні рекомендації щодо організації діяльності державних службовців.

3. Складові культури праці державного службовця та їхнє зна- чення для досягнення високої ефективності діяльності державних служ- бовців.

4. Сутність і значення раціонального режиму праці та відпочин- ку. Рекомендації щодо вдосконалення режиму праці й відпочинку держа- вних службовців.

1. Негативні моменти в розумовій діяльності та їхній вплив на продуктивність праці і стан здоров’я державних службовців

До розумової праці відносять діяльність, яка пов’язана із прийнят- тям і переробкою інформації та потребує переважно напруження сенсор- ного апарату, уваги, пам’яті, активізації процесів мислення, емоційної сфери і в той же час не вимагає значних фізичних зусиль. Характерним для більшості професій розумової праці є високе нервово-емоційне на- пруження, пов’язане з великим інформаційним навантаженням і дефіци- том часу, зростаючою відповідальністю кожного працівника, малорухо- мим способом життя, монотонністю виконуваної роботи, конфліктними ситуаціями та ін. [27; 47; 58]. Ці особливості праці за умови їх тривалого впливу негативно позначаються на стані здоров’я, обумовлюють високу частоту серцево-судинних та нервових захворювань серед працюючих, знижують їх працездатність.

Інтелектуальна праця з її підвищеними вимогами до психічної стійкості, тривалими нервовими напругами, необхідністю опрацьовувати великий потік різноманітної інформації відрізняється від праці фізичної. Під час останньої стомлення м’язів є нормальним фізіологічним станом, який є біологічним пристосуванням, що запобігає перевантаженню орга-

нізму. Організм людини не має реакцій, які надійно запобігають переван- таженню центральної нервової системи. Тому коли настає нервове (розумове) стомлення, це не призводить, на відміну від фізичного (м’язо- вого), до автоматичної зупинки праці, а лише викликає збудження, нев- ротичні струси, які, накопичуючись та поглиблюючись, викликають захво- рювання людини.

Особливості розумової праці пов’язані перш за все з фізіологічними процесами, які відбуваються в організмі. Працюючий мозок споживає значно більше кисню, ніж інші тканини тіла. Складаючи 2 – 3 % загальної маси тіла, мозкова тканина поглинає в стані спокою до 20 % кисню, який споживається всім організмом. Спостереження за людиною, що опрацьо- вує складну книгу, показали, що в процесі читання перших 8 сторінок ви- ділення вуглецю збільшилося в неї на 12 % порівняно зі станом спокою, після 16 сторінок – на 20%, після 32 – на 35% [66; 112].

Під час розумової праці відбувається кровонаповнення судин моз- ку, звуження периферійних судин кінцівок та розширення судин нутро- щів. Спостерігаються судинні реакції, протилежні тим, що виникають у процесі м’язової праці. Функції серцево-судинної системи змінюються незначно. Інша справа, коли така праця супроводжується емоційними пе- реживаннями. Неприємності і хвилювання, гнів та нетерплячість, напру- женість в умовах дефіциту часу негативно відбиваються на кровообігу. Дихання при емоційно напруженій праці стає нерівномірним, частішає, поглиблюється і навіть призупиняється. При цьому знижується насиче- ність крові киснем, змінюється її морфологічний склад, порушується тер- морегуляція організму, що призводить до посиленого потовиділення.

Специфіка інтелектуальної праці полягає в тому, що після припи- нення роботи думка про неї не залишає людину, «робоча домінанта» по- вністю не згасає. Навіть у вільний час думки про роботу не залишають державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. Іде постійний процес осмислення, аналізу, вибору тих чи інших варіантів ви- рішення проблем, які виникають у процесі праці державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування.

Однією з особливостей розумової діяльності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування є емоційні перевантаження, які виникають у процесі спілкування з людьми. Під час спілкування дер-

жавні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні вміти вислуховувати, переконувати людей, знаходити правильне рішен- ня їхніх проблем з усіх точок зору, причому обов’язково дотримуватись етики спілкування, поведінки, тактовності тощо.

Робота державних службовців і посадових осіб місцевого самовря- дування є здебільшого творчою та розумовою, пов’язаною з обмеженням рухів, що негативно впливає на стан здоров’я і викликає ряд захворю- вань.

Процес розумової діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування має аналітико-синтетичний характер. Він включає виділення основних елементів об’єкта й об’єднання їх в єдине ціле. Аналіз і синтез об’єкта часто відбувається за допомогою не тільки розумових, а й практичних дій.

Розуміння завжди є процесом пізнання нового, невідомого за допо- могою старого, вже відомого. Попередній досвід державного службовця та посадових осіб місцевого самоврядування не вичерпується тільки тим, що він набув особисто. Він включає і ті думки, знання і вміння, які державний службовець засвоїв від інших людей. Використовуючи те, чим він уже оволодів, службовець ставить або повинен ставити перед собою нові пізнавальні завдання та успішно з ними справлятися.

Успіх розумової діяльності залежить від того, якими мотивами вона викликається. Основними спонуками є потреби людей, їх інтереси, до- питливість, жадоба знання.

Існують різні ступені розумової діяльності, які характеризуються глибиною, повнотою та обґрунтованістю розв’язання завдань.

Отже, особливостями розумової діяльності державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування є: підвищені вимоги до психічної стійкості; тривале нервове напруження; необхідність опрацьо- вувати великий потік інформації; неможливість повністю позбавитися ду- мок про роботу, «робоча домінанта», що не згасає навіть у вільний час; емоційні перевантаження, які виникають у процесі спілкування з людьми; виникнення хвороби «гіподинамія»; негативні наслідки комп’ютеризації.

Стомлення державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування – це тимчасове погіршення їх функціонального стану, яке виникає внаслідок тривалої трудової діяльності (як фізичної, так і

розумової) й виражається у зниженні працездатності, у неспецифічних змінах фізіологічних функцій та в ряді суб’єктивних відчуттів, що об’єдну- ються почуттям втоми. Це визначення охоплює три показники: діяль- ність, функції людини і суб’єктивну втому.

Психічну напруженість службовців викликають різноманітні чинни- ки [132]:

а) навантаження на аналізаторні системи (зір, слух, дотик); такі її характеристики, як інтенсивність (наприклад, яскраве світло, гучний звук), складність розрізнення, розпізнавання сигналів; одноманітність по- дразників, що подаються;

б) напруження уваги: стійка концентрація на одних і тих же об’єктах; утримання в полі зору великої кількості об’єктів, з якими оперує людина; часте переключення уваги з одних предметів і сигналів на інші;

в) емоційно-мотиваційний характер діяльності: відповідальність, імовірність небезпеки, наявність або відсутність задоволення, можли- вість творчого виконання роботи, інтерес тощо;

г) особливості регуляції (контролю) діяльності: вона може забезпе- чуватися за допомогою зору, слуху, дотику.

На формування стомлення впливають і чинники середовища: фізи- чні – температура, вологість повітря та його газовий склад, вібрація, шум, електромагнітні коливання, освітленість, естетика робочого місця; соціально-психологічні – взаємодія з іншими людьми, характер взаємодії, кількість осіб, що беруть участь у трудовому процесі, міра їх близькості.

Розумова діяльність державних службовців та посадових осіб міс- цевого самоврядування характеризується необхідністю опрацювання великої кількості різноманітної інформації з мобілізацією пам’яті, уваги, частотою стресових ситуацій. Для даного виду праці характерна гіпомне- зія – значне зниження рухової активності людини, що призводить до по- гіршення реактивності організму й підвищення емоційної напруги. Гіпом- незія є несприятливим виробничим фактором, що може призвести до серцево-судинної патології в осіб, які займаються розумовою працею.

Розумова праця державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування об’єднує роботи, пов’язані з прийманням, обробкою ін- формації, що потребують переважно напруження сенсорного апарату, уваги, пам’яті, а також активації системи мислення, емоційної сфери.

Форми розумової праці державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування можна поділити на операторську, управлінсь- ку та творчу працю. В роботі державного службовця можуть поєднувати- ся всі види розумової праці. Операторська праця відзначається великою відповідальністю й високою нервово-емоційною напругою, для неї харак- терний великий потік інформації, що підлягає опрацюванню.

Розумова праця керівників – державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування – характеризується надмірним зростан- ням обсягу інформації та лімітом часу для її обробки, високою особистою відповідальністю за прийняття рішень, періодичним виникненням нестан- дартних і конфліктних ситуацій.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування часто під час виконання службових обов’язків займаються творчою пра- цею, яка потребує значного об’єму пам’яті, напруженої уваги, нестандар- тного мислення.

Працю державних службовців та посадових осіб місцевого самовряду- вання характеризують постійні контакти з людьми (відвідувачами, колегами, співробітниками, контролюючими організаціями та ін.), що зумовлює швидке переключення з однієї проблеми на іншу, а також напруження основних психі- чних функцій, таких, як пам’ять, увага, наявність стресових ситуацій.

Під впливом розумової праці стан психічних функцій змінюється за фазами [69]. На початку роботи показники уваги, запам’ятовування, шви- дкості виконання завдань, професійної працездатності є високими. Три- вале розумове навантаження негативно впливає на психічну діяльність: погіршуються функції уваги (обсяг, концентрація, переключення), пам’яті (короткострокової та довгострокової), сприйняття (з’являється більша кількість помилок).

При нервово-емоційному напруженні, що пов’язане із розумовою діяльністю, можна спостерігати тахікардію, підвищення кров’яного тиску, збільшення легеневої вентиляції та потреби в кисні, підвищення темпе- ратури тіла й інші наслідки вегетативних функцій організму людини.

Ознаки стомлення працівників можна поділити на такі групи [69

101]:

об’єктивні: невстигання у виконанні обов’язків та завдань; помилки,

які раніше під час цієї роботи не виникали; загальне фізичне стомлення;

суб’єктивні: погіршення самопочуття (головний біль, підвищення чи зниження артеріального тиску і т. п.) та психічного і психологічного стану. В основі будь-якої діяльності (в тому числі й розумової) лежить пси- хофізіологічний (функціональний) стан певного рівня напруження. Для кожної діяльності існує деякий оптимальний рівень енергетичної мобілі-

зації і психічної активності.

У процесі діяльності, коли активно функціонують усі системи органі- зму, йде інтенсивна витрата енергетичних речовин. При цьому скорочу- ється запас енергетичних речовин і посилюється відновний процес (перехід енергетичних речовин з пасивного стану в активний). Стомлен- ня з фізіологічної точки зору – це диспропорція між витрачанням і віднов- ленням енергетичних речовин.

Більшість дослідників пов’язують стомлення зі змінами, що відбува- ються в центральній нервовій системі [69; 75; 101]. Стомлення – це «охо- ронне» гальмування, що з’являється при надходженні в головний мозок надмірної кількості сигналів від робочих органів і що оберігає організм від

«пошкодження». Тому стомлення – це нормальна психофізіологічна реа- кція організму. Вона викликає до дії відновлювальні процеси, які поверта- ють організм і його працездатність у початковий стан. Стомлення є умо- вою та засобом удосконалення структур і функцій організму та психічних процесів. Отже, стомлення – це життєво необхідний елемент нормально- го існування організму, його захисна реакція і стимулятор відновлюваль- них процесів.

Однак якщо стомлення систематично досягає значної міри, то воно буде накопичуватися і переросте у перевтомлення – не у звичайний пси- хофізіологічний стан, а у хворобливу зміну організму.

У стані перевтомлення у людини відмічається різке погіршення са- мопочуття, головний біль, важкість у кінцівках, порушення апетиту, млявість, сонливість, а іноді навпаки – безсоння, розлади уваги: важко зосередитися на роботі, спостерігати за декількома об’єктами одночасно або перейти від однієї операції до іншої, з’являється неуважність, знижу- ється запам’ятовування і відтворення матеріалу, зникає інтерес до робо- ти. Загалом діяльність стає ненадійною.

Спостереження свідчать про те, що внаслідок перевтоми знижуєть- ся опірність людського організму впливові різноманітних шкідливих чин-

ників. Перевтомлені люди більш схильні до захворювань. В окремих ви- падках перевтома може призвести до виснаження організму.

У розвитку перевтомлення вирізняють декілька ступенів: початко- вий, легкий, виражений, тяжкий.

Стомлення здебільшого є функцією двох перемінних: специфіки діяльності і суб’єктивних властивостей людини. Розвинене стомлення перебудовує функції багатьох систем організму. Перебудова психофізіо- логічних процесів буде залежати від специфіки діяльності, передусім від того, чи виникло стомлення під впливом навантаження.

Під час розумового стомлення спостерігається зниження ефектив- ності психічних процесів і функцій: погіршення чутливості, збільшення часу на вирішення завдань, ослаблення уваги, ускладнення запам’ятову- вання та відтворення.

Установлення міри стомлення може бути досягнуте лише при комплексному підході, коли враховуються об’єктивні фізіологічні дані, по- казники психічних функцій і процесів, а також результати виконуваної ді- яльності.

З огляду на психофізіологічні особливості розумової праці основни- ми вимогами до організації діяльності державних службовців та посадо- вих осіб місцевого самоврядування є: поступове включення в роботу, що забезпечує послідовне включення фізіологічних механізмів, які визнача- ють високий рівень працездатності службовців; дотримання певного ритму роботи, що сприяє закріпленню навичок і запобігає передчасному стомленню; дотримування звичайної послідовності й систематичності в роботі, що забезпечує більш тривале збереження робочого динамічного стереотипу; правильне чергування розумової праці з відпочинком, що по- переджує стомлення та збільшує працездатність; формування і підтри- мання сприятливого психологічного клімату в колективі.

При складанні планів своєї роботи на день керівники і фахівці у сфері державного управління та місцевого самоврядування, безумовно, повинні, насамперед, ураховувати зазначені вище об’єктивні вимоги. Проте при цьому не слід нехтувати впливом суб’єктивних чинників, які віддзеркалюють психофізіологічні особливості людини. Їх вплив також треба враховувати при плануванні роботи державних службовців.

Наукою і практикою розроблені рекомендації щодо врахування пси-

хофізіологічних чинників під час розробки розпорядку дня. При розподілі часу на виконання робіт необхідно враховувати зміни психологічних мож- ливостей людини протягом робочого дня. Перша година робочого дня – період включення в роботу. На цей час доцільно запланувати роботу з документами, поштовими надходженнями. Друга і третя години робочого дня складають період найбільшої працездатності людини. На цей час слід планувати роботи, які потребують для свого виконання найбільш творчих зусиль. Час перед обідом та в кінці робочого дня доречно відве- сти для виконання робіт, які не потребують значних творчих зусиль. Ден- ні години доцільно використовувати для здійснення зовнішніх контактів, проведення нарад.

З огляду на дію психофізіологічних чинників необхідно передбачити чергування різних за характером робіт – творча робота може змінювати- ся організаційною або роботою з документами. Як свідчить практика, та- ка зміна діяльності перешкоджає зростанню стомлення краще, ніж пасив- ний відпочинок. Бажано, щоб тривалість виконання робіт одного виду не перевищувала 1,5 – 2 години, після чого слід зайнятись іншою справою.