5.4. Законотворчість

Законотворчість — це особлива інтелектуальна дія­льність людини, що вимагає особливих знань і вмінь, пов'яза­них зі створенням, зміною чинних у державі правових норм.

За результатами правотворчої роботи — якістю законів та інших нормативних актів — роблять висновок про державу в цілому, ступінь її демократичності, цивілізованості і культури. Людське суспільство завжди потерпало від браку точних і довер­шених рішень.

Підвищувати досконалість правових рішень, і саме з точки зору точності передачі думки правника та адекватності її сприйняття, — постійне завдання законодавців і законотвор-ців. Цим і пояснюється теоретичне та практичне значення ви­вчення проблем, пов'язаних із процесом творення норм життя. Будь-яка неточність, навіть правописний огріх, призводить до численних матеріальних затрат, порушення інтересів громадян.

Проте знання правотворчості і законотворчості — це не пре­рогатива депутатів парламенту, членів уряду. Створення пра­вових норм — це обов'язок державних органів усіх рівнів — від вищих до місцевих. А тому випускники юридичних навчальних закладів повинні добре знати всі аспекти правотвор­чої і законотворчої роботи на рівні теорії і практики.

5.5. Ознаки законодавчого підстилю

Законодавство — сукупність законів та інших право­вих актів держави, що засвідчують правове регулювання сус­пільних відносин на її території. Ці акти залежно від своєї юридичної сили утворюють певну ієрархічну систему, яку об'єд­нує конституція держави.

Крім конституції, до цієї системи входять закони, прийняті представницьким органом влади (парламентом), які регулюють найважливіші суспільні відносини та мають після конституції держави найвищу юридичну силу, а також акти глави держави, акти уряду, нормативні акти міністерств, нормативні акти орга­нів місцевої влади тощо.

Нормативно-правові акти розподіляються за галузевою озна­кою, тобто за предметом правового регулювання (адміністратив­не, цивільне, фінансове, земельне, кримінальне, процесуальне законодавство та ін.).

Законодавчі акти поділяються на статті, підзаконні акти — м.і пункти. До статей законів, як правило, додаються заголов-і Кі і' яких визначається предмет правового регулювання. Вели-і і і,і обсягом акти діляться на розділи, частини.

В умовах розбудови правової системи України норми права і.и .і и.ного характеру іноді зустрічаються у постановах Верхов­нім Ради України та постановах Кабінету Міністрів України, мін ставить їх у ряд нормативно-правових актів як елементів

• иі ісми законодавства.

Акт правотворчості охоплює два напрями:

1. Діяльність компетентних органів держави щодо видання норм права;

2. Результат даної діяльності, виражений у формі юридич­ною документа, закону тощо.

5.6. Правила оформлення нормативних актів

Нормативні акти — це державні акти про встанов-кіііія, зміни або скасування норм права. Вони складаються із ІІКОНІв чи статей, які мають свою нормативну побудову.

Правила їх оформлення — це особливі норми, що передба-

• 1.1 ні 11, наявність офіційних реквізитів і структурних частин цьо­ го документа:

/ дата і місце прийняття акта;

/ підписи посадових осіб;

/ заголовок (повний і скорочений);

/ вказівка на адресатів юридичного документа.