8. З історії юридичної лексикографії

/м* езі агз Ьопі еі аециі — право є мистецтво добра і справедливості

У проміжку між XVII і XIX ст. у зв'язку з політичними умовами українська мова була заблокована у своєму розвитку. І лише XIX ст. у Галичині ознаменувало новий етап розвитку юридичної термінології. Я.Головацький, Ю.Вислободський та М.Шашкевич видали лексикографічну працю під назвою "Юри­дично-політична термінологія для східних слов'ян Австрії" — ^тигіс1і8сЬ-роІШ5сЬе Тегшіпі1о§іе гйг сііе 8Іа\УІ5СПеп Зргаспеп ОзіеггеісМз: Веиізсп Ьо§етізсЬе 5ерагаіаиз£аЬе. — ^іеп, 1850.

Позитивну роль у розвитку правничої мови відіграли словники, що з'явилися у Санкт-Петербурзі: "Ручной словарь или краткое содержаніе польских и литовских законов, служащих руководст-вом в судебних тяжбах всякаго рода, собранньїх для употребле-ния в прьісутственньїх местах и для пользн частньїх обьшателей коронних и литовских провинций" (1810) та "Юридический сло­варь практического гражданского права" А.Н.Демиса (1859).

Продовжили цю роботу київські учені, зокрема М.Л.Нова-ковський у працях "Алфавит законам гражданским и судо-производству", укладений за Зведеннями 1857 р., а виданий 1859 р., та "Словарь древнего актового язьїка Северо-Западно-го края и царства Польского" (К., 1874).

1893 р. К.Левицький публікує "Німецько-руський словарь: правничий і адміністративний".

1918 р. виходять "Короткий московсько-український слов­ник для юристів" Ф. Левицького та "Короткий українсько-поль­ський правничий словник для юристів з судочинства і діловод­ства". Цього ж року Є.Ванько видав "Кишеньковий російсько-український правничий словник. Для адвокатів, суддів, нота-рів та урядовців", а в інших містах України виходять: "Корот­кий російсько-український правничий словник" (Кременчук); "Словник московсько-український (короткий) судівництва та ді­ловодства" (Полтава), "Українська мова: Російсько-український словник та зразки паперів українською мовою" (Чернігів) тощо.

1926 р. з'явилися "Російсько-український словник правни­чої мови" А.Кримського і "Практичний правничий словник ро­сійсько-український" С.Веретки та М.Матвієвського, 1933 — "Словник правничої мови" І.Огієнка.

8.1. Юридична лексикографія

Сучасні загальноюридичні словники. Ці видання розрахо­вані на широке коло користувачів-мовників. Довідники пода­ють коротку словникову інформацію про значення слова та його ■Кивання.

Цікавими і потрібними для юристів-практиків будуть Юри-пі'іііий словник-довідник, упорядники — академіки Б.М.Бабій ні В.М.Корецький (1974); Юридичний словник-довідник за ред. N > ( .Шемчушенка (1996). Ще одне видання сучасного зразка — і іпініик-довідник "Українське державотворення: невитребува-ииіі потенціал" за ред. О.М.Мироненка (К., 1997). У цьому ж році з'являється Короткий словник-юридичних термінів, дода­нні) до підручника О.Р.Михайленка "Основи правознавства" ( І!)!)7). Значно розширює пізнавальний інтерес до галузі права К )|)іідична енциклопедія (1998, 1999...), вихід якої триває.

Серед вузькогалузевих словників привертає увагу Словник Гсрмінів і понять, що вживаються у чинних нормативно-правових іктах України (1999). Це перша лексикографічна спроба систе­матизувати терміни та поняття, які є у чинному законодавстві України. Словник містить 4351 термін та поняття з 29 000 нор-м.шінних актів, що значно спрощує використання їх на практи­ці, бо вони відповідають чинним правовим актам. Фактично це Видання є універсальною довідковою базою з усіх галузей права.

І [а жаль, галузевих словників є поки що небагато: Фінансово-Ііраиовий словник, уклад. В.Безугла, О.Василик, Л.Воронова і,і иі. (1993); В.Молдован, В.Мелащенко "Конституційне право: опорні конспекти: словник-довідник" (1996); Стислий тлумачний І чинник судово-медичних та судово-психіатричних термінів,

ід. А.Лісовий, К.Лісовий, Ю.Томіна, К.Чопівська (1994).

Серед перекладних дво- і багатомовних юридичних словни-і ці на увагу заслуговують: Русско-украинский словарь юриди-чсікой терминологии за заг_. ред. Б.М.Бабія (1985); Н. І".Гончаренко, В.Ю.Залевська, І.Д.Кучеренко та ін. Російсько­му; іїнсько-англійсько-німецький юридичний словник (1995), а також названі вище.

Серед комбінованих {перекладних і тлумачних) юридич­них словників варто вказати сучасне авторитетне видання Но­ни іі російсько-український словник-довідник юридичної, бан­ківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери (1998), \і. вдачі якого відомі вчені-мовознавці С.Єрмоленко, В.Єрмоленко, К Ленець, Л.Пустовіт. Цей словник містить близько 85 тисяч і 11 її, які перекладені і пояснені. Дуже цінними тут є додатки, що містять зразки оформлення ділових документів, правописні

66

67

рекомендації, зокрема написання великої і малої літер у влас­них і загальних назвах. Наведена таблиця назв держав, їх сто­лиць, а також валют, міжнародні штрихові коди.

Вправа 10. З якого типу словника наведено зразки статей?

Доглядати, -аю, -аєш (кого, що, рідко за ким, чим). Пильну­вати, стежити за кимсь, чимсь для забезпечення нормального стану, порядку і т. ін.; піклуватись про когось, щось: догляда­ти дітей, доглядати хворого, доглядати худобу, доглядати зем­лю, доглядати хату.

Наглядати (за ким, чим). Основне значення — стежити час від часу за кимсь, чимсь для контролю, забезпечення порядку, з метою нагляду тощо. Вж. із сл.: за господарством, за квар тирою, за ліфтом, за роботою, за чистотою.

Інспектор (від лат. іпзресіог — наглядач) — службова осо­ба в державних установах, яка здійснює нагляд і контроль за правильністю дій, виконанням законів, постанов, інструкцій.

Відповідь, -і, ор. -ддю, р. мн. -дей.

Вправа 11. Проаналізуйте словникові статті, наведені нижче. Вкажіть особливості їх побудови.

Марнослів'я — невміння формулювати свої думки логічно, без зайвих слів, непотрібних застережень та відступів від пред­мета розмови. Марнослів'я знижує інформативність та дієвість висловлювання.

(Л.Струганець. Культура мови: Словник термінів. — Тернопіль, 2000, с. 35).

Неплатеж - неплатіж (РУСЮТ-85, СЮТ-94, Кр., РУС-2-68), несплата (РУСЮТ-85, СЮТ-94), несплата, невиплата (Кр.)*

Хоча неплатіж і несплата є синоніми, але перевагу слід надати терміну неплатіж, оскільки основа платіж є складовою частиною багатьох термінологічних словосполучень, напр.: пла­тіжна вимога, платіжне доручення та ін. Пор. ще неплато-

* РУСЮТ-85 — Русско-украинский словарь юридической терминологии / Под общ. ред. Б.М.Бабия. — К., 1985; СЮТ-94 — Андерш Ф., Винник В.О. та ін. Словник юридичних термінів (російсько-український). — К., 1994; Кр. — Російсько-український словник правничої мови / Гол. ред. А.Ю.Кримський. — Нью-Йорк, 1984; РУС-2-68 — Російсько-український словник: В 3 т. — К., 1968.

п/юможний, неплатоспроможність, неплатіжність. Зафіксо-ііііі у Кримського А. неплата, невиплата відповідають російсь-им: неуплата, невиплата. неплатіж — попраутепі.

(С.Воробйова, Ю.Зайцев, Н.Соломашенко.

Російсько-українсько-англійський словник правничої

термінології: Труднощі терміновживання. — К., 1994).

Інтернування (франц. іпіегпег — оселяти, з лат. іпіегпиз — ІИутрішній) — 1) Затримання й роззброєння нейтральною дер­жаною військ воюючих держав, що вступили на її територію.

') Затримання воюючою державою громадян ворожої держави, то проживають на її території, до кінця війни.

І) І:юляція, тимчасовий арешт.

(Словник іншомовних слів. — К., 2000. — С. 234.).