11.2. Основні правила наголошування слів у сучасній українській мові

1. Іменники на -анн(я) наголошуються так, як дієслова, від яких вони утворені: читати — читання, пізнати — пізнан­ій/, завдати — завдання. Форми завдання, пізнання — не­правильні. У двоскладових іменниках на -ання наголошується кінцевий склад: знання, звання, спання.

2. Однаково наголошуються абстрактні іменники, утворені від прикметників за допомогою суфікса -ин(а): старовина, гли-шша, величина, височина (а значить, і новина).

3. Часто помиляються, наголошуючи географічні назви на іиіш(а), -ччин(а). Тут діють два правила:

а) наголос ставиться на корені, якщо в слові, від якого ця назва утворена, наголос на корені: Київ — Київщина, Суми — ( умщина;

б) наголос ставиться на суфіксі, якщо він наголошений у і ківі, від якого утворена назва: Васильківщина (бо Василь­ ків), Донеччина (бо Донецьк).

4. Однаково наголошуються слова з суфіксом -ист (-іст, -їст). У них наголос на суфіксі: радист, моторист, песиміст, економіст, артист, гуморист.

5. В іменниках жіночого роду з суфіксом -к(а), а також ечк, -єчк, -очк у формі множини наголос переміщується із

основи на закінчення: книжка — книжки, пляшка — пляшки.

6. Складні іменники мають наголос здебільшого на другій Чаї гині: малоліток, газопровід.

7. Складні слова (дієслово + іменник) мають наголос на іислівній основі: ломикамінь, горицвіт, вертихвіст, ва-

ривода.

8. У деяких складних іменниках наголос ставиться на спо­лучному елементі: живопис, правопис, звукопис, часопис тощо.

9. В іншомовних складних словах, зокрема у словах із ком­понентом -граф наголос ставиться на сполучному елементі: кі­нематограф, спектограф, хронограф, стенограф. Винятки: каліграф, поліграф, телеграф.

10. В іншомовних словах з компонентом -метр, що познача­ ють прилади, наголос стоїть також на сполучному елементі: баро-

93

метр, манометр, термометр, гальванометр (винятки: ампер метр, вольтметр), а якщо слова мають інше значення, то на­голос інший: гекзаметр, діаметр, периметр. Однак у назвах мір наголошується компонент -метр: дециметр, міліметр, ку­бометр, сантиметр.

11. Складні слова на -лог мають наголос на останньому ком­поненті: епілог, монолог, полілог, каталог, некролог, але: філо­лог, геолог, біолог, міфолог.

12. По-різному наголошуються такі зовні схожі іншомовні слова, як псевдонім, анонім, але: антонім, омонім, паронім, синонім.

13. Однаково наголошуються слова: бюрократ — бюро кратія, аристократ — аристократія, демократ — демо­кратія.

■

11.3. Наголошування прізвищ

1. Більшість двоскладових прізвищ мають кореневий наго­лос: Дубас, Кінах, Мелеш, Свідрик, Семків.

2. Двоскладові прізвища на -к(о) мають акцент на закінчен­ні: Глушко, Панько, але Бойко, Костко.

3. Прізвища, похідні від імен з суфіксом -енк(о), зберіга­ють наголос імені: Вакула — Вакуленко, Лук'ян — Лук'янен-ко, Максим — Максименко, Назар — Назаренко, Панас — Панасенко, Самійло — Самійленко, але: Лаврін — Лавринен-ко, Нечипір — Нечипоренко. Паралельні (дублетні) наголоси зафіксовані у прізвищах: Денисенко, Пилипенко, Свириден-ко, Степаненко.

4. Суфіксальне наголошування мають переважно ті прізви­ща, які походять від імен з наголосом на другому складі: В а силь — Василенко, Тиміш — Тимошенко, і вже за цією модел­лю: Копиленко, Литвиненко, а також від імен з кореневим наголосом: Гнатенко, Голенко, Лазаренко, Нестеренко.

5. Паралельне наголошування спостерігаємо у прізвищах: Носенко — Носенко, Прокопенко — Прокопенко, Сидоренко — Сидоренко, Федоренко — Федоренко, Лисенко — Лисенко.

6. Прізвища на -щеико мають лише кореневий наголос: Глу-щенко, Пащенко, Терещенко, Тищенко, Фещенко.

7. У прізвищах на -ченко наголос здебільшого на корені: Демченко, Зінченко, Левченко, Захарченко, Сидорченко, Тим ченко, Грінченко (і Грінченко). Якщо перед ч стоїть голосний, то наголошується суфікс: Калениченко, Кириченко, Новичен-ко, Удовиченко.

Наголос у прізвищах нерідко розрізняє:

л) імена і прізвища: Богдан — Богдан, Борис — Борис, і іпспан — Степан, Роман — Роман;

6) чоловічі імена по батькові і прізвища на -ович: Богдано-нн'і І Богданович, Григорович — Григорович, Іванович — Іванович, Лук'янович — Лук'янович, Трохимович — Трохи-чіипіч, Федорович — Федорович;

и) пестливі форми імен і прізвищ на -онько: Іванонько — іічіііонько, Максимонько — Максимонько.

Простежується тенденція розрізняти за допомогою наголо-I у прізвища і загальні назви: баран і Баран, гусак і Гусак, ншуш і Когут, новак і Новак, але Деркач, Кушнір.

Англійські прізвища зберігають наголос на першому складі: Ііайрон, Гамлет, Діккенс, Нельсон, Кромвель, так само і ні­мецькі: Бехер, Вернер, Гете, Генріх, Гонекер, французькі — п,і останньому: Бальзак, Стендаль, Гюго, Дюма. У польських Наголос на передостанньому складі: Міцкевич, Сенкевич.

Незначна частина іншомовних прізвищ, особливо тих, що даішо засвоєні українською мовою, змінила наголос, пристосу-іашиись до нових фонетичних умов, або зазнавши впливу мов-ПОсередників, через які це слово увійшло в нашу мову, напр.: Шекспір, Ньютон, Рейген, Фультон. Вони прийняли нашу Норму.