- •1. Фахове мовлення правника як навчальний предмет
- •2. Функції мови в житті суспільства
- •3. Функціональні стилі сучасної української мови
- •3.1. Офіційно-діловий стиль у фаховому мовленні правника
- •3.2. Мовні особливості офіційно-ділового стилю
- •Клопотання
- •4. Дещо з історії української правничої документації
- •5. Сучасні ділові документи правничої сфери
- •5.3. Допоміжні процесуальні документи
- •5.4. Законотворчість
- •5.5. Ознаки законодавчого підстилю
- •5.6. Правила оформлення нормативних актів
- •5.7. Вимоги до мовлення нормативних актів
- •Глава III. Злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи.
- •5.8. Юридична техніка
- •6. Термінологія як основа правничої документації
- •8Сіге Іедез поп кос еяі гегЬа сагит іепеге,
- •6.1. Термінологія
- •6.2. Ядро правничої термінології
- •6.3. Периферія юридичної термінології
- •11111(1 Тощо.
- •6.4. Слова іншомовного походження в сучасній юридичній термінології
- •7. Культура мови і мовлення. Мовна норма
- •7.1. Поняття мовної норми
- •7.2. Словники як джерело збагачення мовлення
- •7.3. Види словників
- •8. З історії юридичної лексикографії
- •8.2. Змістова точність мови документів
- •9. Усне літературне мовлення
- •9.1. Мовленнєвий етикет
- •9.2. Види мовленнєвого етикету
- •II.І і.Імжди".
- •9.3. Милозвучність української мови
- •9.4. Деякі правила евфонічності
- •10. Орфоепічні норми сучасної української літературної мови
- •11. Акцентологічні норми
- •11.1. Словесний наголос
- •11.2. Основні правила наголошування слів у сучасній українській мові
- •11.3. Наголошування прізвищ
- •11.4. Наголошування прикметників
- •11.5. Наголошування числівників
- •11.6. Наголошування займенників
- •11.7. Наголошування дієслів
- •11.8. Фразовий наголос
- •12. Культура усного виступу юриста
- •12.1. Виступ перед аудиторією
- •12.2. Полемічні промови
- •12.3. Судові промови
- •13. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми
- •13.1. Орфографічні норми
- •14. Основні правила уживання розділових знаків*
- •14.3. Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •14.6. Розділові знаки у складносурядному реченні
- •1. Предмет договору
- •2. Якість і комплектність продукції
- •3. Тара й упакування
- •5. Умови розрахунку
- •12. Юридичні адреси сторін
- •14.7. Розділові знаки у складнопідрядному реченні
- •Повідомлення
- •Повідомлення
- •14.8. Розділові знаки у складному безсполучниковому реченні
- •15. Норми, що стосуються як усного, так і писемного мовлення
- •15.1. Лексичні норми
- •Точність мовлення
- •Чистота мовлення
- •16. Фразеологія у правничій сфері
- •17. Мовні штампи та канцеляризми
- •17.1. Мовні штампи
- •17.2. Канцеляризми
- •18. Тавтологія і плеоназм
- •19. Словотвірні норми
- •19.1. Способи словотвору
- •19.2. Нормативність творення відтопонімних слів
- •20. Морфологічні норми
- •Відмінкові форми іменників
- •Запам'ятайте:
- •20.2. Нормативність уживання граматичних форм прикметника
- •20.3. Нормативність уживання граматичних форм числівника
- •Функції числівників
- •20.4. Нормативність уживання граматичних форм займенника
- •20.6. Нормативність уживання прийменників
- •21. Синтаксичні норми
- •21.1. Порядок слів у реченні
- •21.2. Координація присудка з підметом
- •21.3. Деякі випадки керування
- •21.4. Використання однорідних членів речення
- •Про виконану роботу відділу фізичного захисту упм дпа у Тернопільській області за вересень 1999 року
- •21.5. Використання складних речень у мовленні правників
- •22. Логічність мовлення
- •22.1. Основні правила логічного наголосу
- •22.2. Порушення логічності у доведеннях
- •23. Правнича документація для мовностилістичного виправлення
- •Засудив
- •Постанова
- •План оперативно-слідчих міроприємств по кримінальній справі
- •Підписка про не виїзд
- •Протокол явки з повинною
- •Постанова про закриття кримінальної справи
- •Список літератури:
- •Словники
- •Культура фахового мовлення правника
11.2. Основні правила наголошування слів у сучасній українській мові
Іменники на -анн(я) наголошуються так, як дієслова, від яких вони утворені: читати — читання, пізнати — пізнаній/, завдати — завдання. Форми завдання, пізнання — неправильні. У двоскладових іменниках на -ання наголошується кінцевий склад: знання, звання, спання.
Однаково наголошуються абстрактні іменники, утворені від прикметників за допомогою суфікса -ин(а): старовина, гли-шша, величина, височина (а значить, і новина).
3. Часто помиляються, наголошуючи географічні назви на іиіш(а), -ччин(а). Тут діють два правила:
а) наголос ставиться на корені, якщо в слові, від якого ця назва утворена, наголос на корені: Київ — Київщина, Суми — ( умщина;
б) наголос ставиться на суфіксі, якщо він наголошений у і ківі, від якого утворена назва: Васильківщина (бо Василь ків), Донеччина (бо Донецьк).
4. Однаково наголошуються слова з суфіксом -ист (-іст, -їст). У них наголос на суфіксі: радист, моторист, песиміст, економіст, артист, гуморист.
5. В іменниках жіночого роду з суфіксом -к(а), а також ечк, -єчк, -очк у формі множини наголос переміщується із
основи на закінчення: книжка — книжки, пляшка — пляшки.
Складні іменники мають наголос здебільшого на другій Чаї гині: малоліток, газопровід.
Складні слова (дієслово + іменник) мають наголос на іислівній основі: ломикамінь, горицвіт, вертихвіст, ва-
ривода.
У деяких складних іменниках наголос ставиться на сполучному елементі: живопис, правопис, звукопис, часопис тощо.
В іншомовних складних словах, зокрема у словах із компонентом -граф наголос ставиться на сполучному елементі: кінематограф, спектограф, хронограф, стенограф. Винятки: каліграф, поліграф, телеграф.
10. В іншомовних словах з компонентом -метр, що познача ють прилади, наголос стоїть також на сполучному елементі: баро-
93
метр, манометр, термометр, гальванометр (винятки: ампер метр, вольтметр), а якщо слова мають інше значення, то наголос інший: гекзаметр, діаметр, периметр. Однак у назвах мір наголошується компонент -метр: дециметр, міліметр, кубометр, сантиметр.
Складні слова на -лог мають наголос на останньому компоненті: епілог, монолог, полілог, каталог, некролог, але: філолог, геолог, біолог, міфолог.
По-різному наголошуються такі зовні схожі іншомовні слова, як псевдонім, анонім, але: антонім, омонім, паронім, синонім.
Однаково наголошуються слова: бюрократ — бюро кратія, аристократ — аристократія, демократ — демократія.
■
11.3. Наголошування прізвищ
Більшість двоскладових прізвищ мають кореневий наголос: Дубас, Кінах, Мелеш, Свідрик, Семків.
Двоскладові прізвища на -к(о) мають акцент на закінченні: Глушко, Панько, але Бойко, Костко.
Прізвища, похідні від імен з суфіксом -енк(о), зберігають наголос імені: Вакула — Вакуленко, Лук'ян — Лук'янен-ко, Максим — Максименко, Назар — Назаренко, Панас — Панасенко, Самійло — Самійленко, але: Лаврін — Лавринен-ко, Нечипір — Нечипоренко. Паралельні (дублетні) наголоси зафіксовані у прізвищах: Денисенко, Пилипенко, Свириден-ко, Степаненко.
Суфіксальне наголошування мають переважно ті прізвища, які походять від імен з наголосом на другому складі: В а силь — Василенко, Тиміш — Тимошенко, і вже за цією моделлю: Копиленко, Литвиненко, а також від імен з кореневим наголосом: Гнатенко, Голенко, Лазаренко, Нестеренко.
Паралельне наголошування спостерігаємо у прізвищах: Носенко — Носенко, Прокопенко — Прокопенко, Сидоренко — Сидоренко, Федоренко — Федоренко, Лисенко — Лисенко.
Прізвища на -щеико мають лише кореневий наголос: Глу-щенко, Пащенко, Терещенко, Тищенко, Фещенко.
У прізвищах на -ченко наголос здебільшого на корені: Демченко, Зінченко, Левченко, Захарченко, Сидорченко, Тим ченко, Грінченко (і Грінченко). Якщо перед ч стоїть голосний, то наголошується суфікс: Калениченко, Кириченко, Новичен-ко, Удовиченко.
Наголос у прізвищах нерідко розрізняє:
л) імена і прізвища: Богдан — Богдан, Борис — Борис, і іпспан — Степан, Роман — Роман;
6) чоловічі імена по батькові і прізвища на -ович: Богдано-нн'і І Богданович, Григорович — Григорович, Іванович — Іванович, Лук'янович — Лук'янович, Трохимович — Трохи-чіипіч, Федорович — Федорович;
и) пестливі форми імен і прізвищ на -онько: Іванонько — іічіііонько, Максимонько — Максимонько.
Простежується тенденція розрізняти за допомогою наголо-I у прізвища і загальні назви: баран і Баран, гусак і Гусак, ншуш і Когут, новак і Новак, але Деркач, Кушнір.
Англійські прізвища зберігають наголос на першому складі: Ііайрон, Гамлет, Діккенс, Нельсон, Кромвель, так само і німецькі: Бехер, Вернер, Гете, Генріх, Гонекер, французькі — п,і останньому: Бальзак, Стендаль, Гюго, Дюма. У польських Наголос на передостанньому складі: Міцкевич, Сенкевич.
Незначна частина іншомовних прізвищ, особливо тих, що даішо засвоєні українською мовою, змінила наголос, пристосу-іашиись до нових фонетичних умов, або зазнавши впливу мов-ПОсередників, через які це слово увійшло в нашу мову, напр.: Шекспір, Ньютон, Рейген, Фультон. Вони прийняли нашу Норму.
