12.3. Судові промови

І [а окрему увагу заслуговують судові промови. Судова про­мова — це промова, звернена до суду, інших учасників судо-чіпк шва та присутніх у процесі розгляду кримінальної, цивіль­ної чи адміністративної справи, в якій містяться висновки щодо тієї чи іншої справи.

Ииступаючи в суді з промовою, прокурор і адвокат підбива­нії ь підсумки не лише судового розгляду справи, але і всієї попе-

I ої праці, аналізують докази, висловлюють свою позицію у

. прані, міркування з питань, на які суду необхідно дати відпо-ніді. під час складання вироку, рішення, постанови, ухвали. < удові промови бувають таких видів:

Обвинувальна промова прокурора.

Захисна промова адвоката.

Самозахисна промова підсудного.

Промова потерпілого і його представника.

Промова цивільного позивача.

Обвинувальна промова тощо.

⁴' Див.: Томан Іржі. Мистецтво говорити. — К., 1989. — С. 277-280.

106

107

Кожна із них має свій зміст і свою структуру.

Предметом судової промови можуть бути: фактичні обста­вини справи; аналіз та оцінка доказів; юридична оцінка установ­лених фактичних обставин — кваліфікація злочину; характе­ристика особи підсудного, питання, пов'язані зі застосуванням кримінального покарання; питання, пов'язані з вирішенням цивільного позову тощо. Змістом судової промови завжди є певні думки, ідеї, доводи, міркування, пропозиції, які неминуче по­в'язані з особистим ставленням людей до результатів досліджен­ня, з емоційним сприйняттям інформації, психологічним ста­ном переконаності чи непереконаності у правильності зроблених

ВИСНОВКІВ⁴⁸.

Вправа 28. Прочитайте уривок тексту класичної промови Іоанна Злато уста. Зверніть увагу на її побудову, мовну форму. Контролюйте свою дикцію, вимову твердих приголосних, особливо шиплячих звуків, м'яких приголосних.

Досить сказано ... про те, яку досвідченість повинен мати наставник у боротьбі за істину; крім цього, я хочу сказати про другий предмет, який буває причиною багатьох небезпек, або краще казати, не він буває причиною, але ті, які не вміють добре користуватися ним; а сама ця справа може принести спа­сіння та багато благ, коли нею будуть займатися мужі ревні й здібні. Що ж це? Велика праця, яка полягає із бесід перед народом на загальних зборах. По-перше, пасомі (ті, що навча­ються) більшою частиною не хочуть ставитися до промовців, як до наставників, а, піднімаючись вище становища учнів, при­ймають становище глядачів, які присутні на мирських видови­щах. Як там народ поділяється, і одні стають на бік одного, а інші іншого, і слухають промовців, відповідно до свого сприят­ливого чи ворожого ставлення. І не лише тільки в цьому поля­гає складність, але не менше і в другому. Якщо випаде кому з промовців додати до своїх слів якусь частину чужих трудів, тоді він підлягає більшим докорам, ніж крадії чужого майна; але часто терпить таке звинувачення й той, хто лише підозрю­ється в цьому, хоча ні в кого нічого не запозичив. Але що я скажу про чужі труди? Часто він не може користуватися й сво­їми творіннями. Люди частіше звикли слухати не для користі, але для задоволення, уявляючи себе ніби суддями трагіків, або гравців на кіфарі; і те мистецтво слова, яке ми тепер визнали зайвим, тут так схвалюється, як у софістів, коли вони вимуше­ні сперечатися один з другим⁴⁹.

⁴⁸ Див.: Молдаван В.В. Судова риторика. - К., 1998. - С. 37-39.

⁴⁹ Подаємо за підручником Галини Сагач. Риторика. — К., 1999. — С. 288.

4

Вправа 29. Уважно прочитайте вступну частину головного обвинувача ||д ("ША Джексона на Нюрнберзькому процесі. Прокоментуйте її тип та особ-ПИВості побудови.

Панове судді! Честь відкривати перший в історії процес зі .шочинів проти загального миру накладає важку відповідаль­нії ть. Злочини, які ми намагаємося засудити і покарати, насті­льки зловмисні, злісні і мають настільки руйнівні наслідки, що цивілізація не може потерпіти, щоб їх ігнорували, бо вона заги­не, якщо вони повторяться.

Той факт, що чотири великі держави, які захоплені перемо­гою і які страждають від нанесеної їм шкоди, утримали руку розплати і передали своїх полонених ворогів на Суд справедли­вості, є одним із найвидатніших прикладів тієї данини, яку клада платить розуму.

Цей Трибунал, хоча він і є нововведенням і експеримен­том, не є результатом абстрактних міркувань і не був створе­ний задля того, щоб виправдати правові теорії. Цей судовий розгляд віддзеркалює практичне намагання чотирьох великих держав використати міжнародне право для того, аби протиді­яти найбільшій загрозі нашого часу — агресивній війні. Здо­ровий глузд людства вимагає, щоб закон не обмежувався по-і .іраиням рядових людей за здійснені ними незначні злочини. Паком також повинен карати людей, які набувають величезну їладу і використовують її навмисно і водночас для того, щоб и і м і нести до дії зло, яке не дає порятунку жодному вогнищу у І IIIII.

Такого роду грандіозних масштабів справа і передана нам 11; і розгляд, панове судді!

На лаві підсудних сидить 20 морально зламаних людей. Мідчуваючи докори тих, ким вони керували, майже до такої ж Міри, як і горе тих, на кого вони напали, ці люди назавжди глиср позбавлені можливості особисто творити зло.

Зараз важко угледіти в цих жалюгідних полонених ознаки і її і влади, за допомогою якої вони як нацистські лідери колись и.тупали над значною частиною земної кулі і наганяли жах на

б шість її населення. їх особиста доля не має великого зна-

•іс ипя для людства.

Цей судовий розгляд набуває такої важливості тому, що ці н'ніні представляють у своїй особі зловісні сили, які будуть і.іпися в світі ще до того, як тіла цих людей перетворяться на ПОПІЛ. Ці люди — живі символи расової ненависті, терору і НПсилля, пихатості й жорстокості, народжених владою. Це сим-іиїли жорстокого націоналізму і мілітаризму, інтриг і провока­цій, які протягом одного покоління неодноразово втягували

108

109

Європу в безодню війни, знищуючи її чоловіче населення, руіі нуючи її будинки, сіючи злидні. Вони до такої міри приєднали себе до створення ними філософії і до керованих ними сил, що прояв до них милосердя буде означати перемогу і заохочення того зла, яке пов'язане з їхніми іменами.

Цивілізація не може дозволити собі будь-який компроміс із спеціальними силами, які здобувають нову могутність, якщо ми поведемося двозначно або нерішуче з людьми, в особі яких ці сили продовжують своє існування.