11.4. Наголошування прикметників

Потрібно запам'ятати:

1. У прикметниках, утворених від префіксальних дієслів за

і >могою суфікса -н-, наголос падає на закінчення: доповід-

ііші, відправний, приставний, а також питний.

2. У присвійних прикметниках, утворених від іменників І підміни, наголос на останньому складі: дочка, сестра, у фор­ мі чоловічого роду наголошується суфікс: доччин, сестрин, вдо­ вин, кумин, а у формах жіночого та середнього — закінчення: доччина, доччине, сестрине.

в, Слід запам'ятати наголос у словах, які часто вимовля-Ютіїся помилково: валовий, оптовий, господарський, титуль­нії її, урочистий, черговий, новий, корисний, цілий, громадсь-ниіі, порядковий тощо.

11.5. Наголошування числівників

1. У числівниках від 11 до 19 наголошується склад на: ініітадцять, чотирнадцять, шістнадцять, вісімнадцять.

94

95

2. Відмінюючи числівник один, ставлять наголос на остан­ній склад: одного, одному, одним, на одному. Якщо слово вхо­дить до складу стійких сполук і має форму непрямих відмінків, наголос переміщується на перший склад: всі до одного, один до одного, ні одного, один за одного, один з одним.

3. Відмінювання числівників від 11 до 19 у паралельних формах має неоднаковий наголос, порівняймо: одинадцяти (оди надцятьох), сімнадцяти (сімнадцятьом).

4. У числівниках від 50 до 80 у непрямих відмінках наголо­шується останній склад: п'ятдесяти (п'ятдесятьом), вісімде­сяти (вісімдесятьох).

5. У збірних числівниках двоє — десятеро, а також двад цятеро наголошується у Н. в. перший склад основи, у числів­никах одинадцятеро — дев'ятнадцятеро наголошується ком­понент на.

11.6. Наголошування займенників

1. У формах Р. і Зн. в. займенники мають наголос на кінце­вому складі: мене, тебе, його, мого, свого, кого, чого, цього, того, всього. Якщо ці форми уживаються із прийменниками, наголос переходить на перший склад: до мене, до нього, у мого.

2. Означальний займенник самий (сама, саме, самі) залежно від змісту може наголошуватися по-різному. Наголос на першо­му складі самий він має тоді, коли: 1) вживається для підкрес­лення точно визначеного якогось просторового або часового поняття: до самого ранку, до самої осені, до самого дому; 2) у сполученні із вказівним займенником той для позначення тото­жності: той самий, та сама, те саме, ті самі. В інших зна­ченнях займенник самий має наголос на закінченні.

3. Заперечні займенники ніхто, ніщо у непрямих відмінках, залежно від значення, мають подвійний наголос. В інфінітивних реченнях, коли займенник заперечує можливість здійснення дії за браком суб'єкта або об'єкта, наголос падає на префікс: нічого робити, нікому допомогти, ні з ким порозмовляти. В іншому значенні займенника наголос зберігається на корені.

4. Неозначені займенники мають наголос на частці: хто небудь, що-небудь, який-небудь, абихто, абищо.