12.1. Виступ перед аудиторією

Г.З.Лиресян у праці "Ораторське мистецтво" розрізняє такі Мідії ораторського стилю:

/ громадсько-політичний (лекції на громадсько-політичні ігмп, політичні промови, огляди, виступи на мітингах, агіта­ційні промови);

102

103

/академічне ораторське мистецтво (наукова доповідь); /судове ораторське мистецтво;

/ промови з нагоди громадських урочистостей (ювілейні про­мови або поздоровлення, тости); /церковні проповіді⁴⁵.

Виступ перед аудиторією вимагає від лектора дещо іншого підходу. По-перше, треба чітко усвідомити тему свого виступу, по-друге, добре продумати виступ, скласти план основних ду­мок, тез. Щоб думка сприймалася, треба, щоб вона була добре оформлена, адже краса стилю — в багатстві думок. Точно сфор­мулювати думку — завдання не таке вже й просте, але не легше і висловити її, передати слухачам, особливо в умовах публічно­го виступу. Насамперед це вимагає від промовця вміння точно визначити логічну паузу і виділити найбільш важливі для пере­дачі думки слова. Крім цього, потрібне і точне інтонування ре­чення. Природа мови така, що логічна пауза однаково потрібна і тому, хто говорить, і тому, хто слухає. Протягом паузи промо­вець готує нову думку, а слухачі осмислюють те, що почули.

Оратор силою слова повинен вплинути на слухача, викли­кати в нього негайний внутрішній відгук. Його слово хвилює, запалює, організовує. Адже виступ — це не просто інформація, це переконування, а часом і суперечка.

Таке мовлення має чітко виражену переконувальну скеро­ваність, йому властива тенденція до широких узагальнень. Для нього характерне поєднання двох (у певному розумінні поляр­них) аспектів мовлення — логічного та емоційно-образного. Сло­ва добираються точні, семантично місткі, вільно використову­ються засоби словесного живописання — епітети, метафори, порівняння, перифрази, антитеза, лексика і фразеологія суспі­льно-політичного змісту, народна й літературна фразеологія.

Контекстова структура публіцистичного мовлення досить складна. Констатаційна, інформативна, оцінна, запитальна тощо побудова "укомплектовується" незвичайними з огляду комуні­кативних завдань суто повідомного чи суто пізнавального типу виразовими засобами.

Особливості синтаксичної структури усного мовлення: / інформативні структури у звичайному чи образному варіантах; /оцінні синтаксичні структури;

/запитання з риторичним змістом та запитання, що слу­жать засобом створення одноосібного, авторського діалогу;

/структури зі значенням повинності, необхідності (пови­нен, зобов'язаний, мати, мусити);

⁴⁵Апресян Г.З. Ораторское искусство. — М., 1978. — 278 с.

/ оратор-публіцист наводить слова іншої особи для підтвер-смия своїх міркувань, а також для полеміки з опонентом. До вибору лексичного матеріалу треба ставитися уважно, д нього залежить дієвість усного виступу. Умілий добір лек-чиого матеріалу сприяє наближенню його до норм усного гшлення. Однак ускладнення структури лексичного матеріалу і пінить певні вимоги до лексичного оформлення виступу:

1. Недопустимий виклад, розрахований на зорове сприйняття, що нимагає звертання до попереднього тексту, матеріалу тощо. І |)сба вміло використовувати слова, що тримають зв'язок з попе- і" і мім текстом. Уживаючи особові чи відносні займенники, треба ■ підкувати, щоб слухачеві легко було сприймати текст, а замінні

їм не вводили б в оману, як, напр.: Дітей, які мешкали у

Приватному домі, взяла до себе їхня родичка. Тим часом їм виді-иі ні квартиру у новому будинку райспоживспілки, де колись пра­ці, шив їхній батько і стояв на черзі на житло. Але за нього иіі'ііср дітям потрібно заплатити чималу купу грошей. Або:

Вогонь перекинувся на хлів сусіда Климчука, який також бцн знищений пожежею.

2. Не слід зловживати словами службового призначення та і ницс/іяризмами, на зразок: оскільки, у зв'язку з, відповідно до, ] боку. Напр.: їм надавалася велика допомога з боку органів, науково дослідного інституту. Оскільки розроблено цілий ряд і, тікретних заходів, то стан суттєво поліпшується.

8. Не варто використовувати у тексті малозрозумілі (часто Іншомовні) терміни, а також бажано уникати їх нагромадження

І іі фразі чи у суміжних фразах, напр.: Тут планують

відкрити курси з вивчення єврейської мови і тори б Старий ЗіиіітА Пан депутат навіть у періоді реконвалесценсії не иіОнріівся і наступного дня республіканці його вже бачили.

Домінуючий вислід мав пріоритетне спрямування.

1. Перехід до нової теми треба формулювати за допомогою ні і тих слів, на зразок: А тепер пригадаємо... Зупинимо >,,1144 і/вагу на... Повернемося до питання про...

> Недопустимими є підрядкові примітки й епіграфи.

11 Цитати слід позначати таким чином: за словами Л^/У, NN , і,і иш. NN писав (повідомляв).

7. Не варто використовувати формули на зразок: вище щУЛО сказано, про це піде мова далі, як було зазначено вище, я н/іи цс вже говорив, я про це скажу пізніше.

К. Одноразовість слухового сприйняття усного виступу не дні змоги зловживати цифровим матеріалом, а якщо без нього м< обійтися, то використовувати його слід обережно.

9. Слід уникати пасивних і безособових конструкцій.

104

105