21.3. Деякі випадки керування

Керування — це такий тип підрядного зв'язку, при яко­му головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми із прийменником чи без нього, наприклад: доповісти керівництву, заступити на варту, втратити пильність, напи­сати рапорт, передати справу до суду тощо.

До того ж керування має національну специфіку, оскільки в інших мовах, навіть близькоспоріднених, можуть бути ціл­ком інші конструкції. Порівняймо." Про що йдеться? О чем речь? О со сііойгі?

Деяким дієсловам властиве подвійне керування — і прий­менникове, і безприйменникове. Кожна конструкція передає різні значення, наприклад: розповісти членам групи — розповісти про членів групи.

Однак буває, що різні керовані відмінки близькі за значен­ням і в певних умовах навіть допускають підміну як синонімні конструкції: доповідна прокуророві — доповідна для прокуро­ра; купив тобі — купив для тебе; вистрелив пістолетом — вистрелив з пістолета. Звичайно, кожна конструкція має свої відтінки значень.

Іноді кероване слово може вступати у подвійну залеж­ність, тобто може залежати від різних слів у реченні, що заважає точному розумінню думки. Порівняймо: Він розстрі­ляв бандита з кам'яним обличчям. Із даного речення невідо­мо, хто саме був з кам'яним обличчям: чи бандит, чи він, тобто той, хто розстрілював. Або: Свідкові доводилося бага­то пояснювати. Невідомо, чи слово свідок у даному реченні є суб'єктом дії (той, хто пояснює), чи об'єктом (той, кому пояснюють).

Іноді подвійна залежність не тільки затемнює зміст речен­ня, а й призводить до двозначності, нечіткості, наприклад: Сторож тут же повідомив про крадіжку чергового міліціоне­ра. Незрозуміло, чи сторож повідомив чергового міліціонера

про чиюсь крадіжку, чи про крадіжку, яку вчинив черговий міліціонер⁶⁴.

У слабкому керуванні виникає ряд помилок: неправильний прийменник, не та форма іменника при дієслові: За це (замість про це) курсант повинен дбати. Єдине, про що (замість за чим) шкодував старий, що вік його йде до неминучого завер­шення. Завдяки доброї підготовки ('замість добрій підготовці) наших правоохоронців процент правопорушень постійно змен­шується.

Нерідко норма іншої мови (найчастіше російської) накла­дається на українську, внаслідок чого виникають помилки: бла-годарить (кого?), але: дякувати (кому?), а не (кого?); причи­нять (что?), але: завдавати (чого?), а не (що?); сообщать (кому?) але: повідомляти (кого?), а не (кому?); подражать (кому?), але: наслідувати (кого?), а не (кому?).

Слід запам'ятати, що в українській мові однокореневі слова часто керують різними відмінками: завідувач (чого?); сповне­ний (чим? і чого?), але наповнений, переповнений, виповнений (чим?); торкатися (чого?) — доторкатися (до чого?); дорів­нювати (чому?) — рівнятися (на кого?).

Неоднакових відмінків вимагають після себе деякі синоні­мічні слова: характерний (для кого?) — притаманний (кому?) — властивий (кому?); опановувати (що?) — оволодівати (чим?); знущатися, глумитися, глузувати (з кого?) — збиткуватися (над ким?).

Трапляються помилки у виборі керованої форми при одно­рідних членах речення. Треба стежити за тим, якої відмінкової форми вимагають слова, що утворюють однорідний ряд. Інколи спостерігається уживання спільного додатка при словах, які вимагають різних відмінкових форм. Наприклад: Він любив і пишався своєю посадою.

Для частини слів української мови характерним є варіант­не керування. Воно проявляється в тому, що при одному стриж­невому слові вживаються дві або більше різних керованих форм водному і тому ж значенні. Наприклад: повний (чого? чим?), дорогий (кому? для кого?), сповнений (чого? і чим?), вибача­ти (кому? (Д. в.), (за що? Зн. в.); вчитися (чого? Р. в.), говорити (про що? Зн. в.).

Вправа 158. Складіть речення з поданими конструкціями. Запам'ятайте словосполучення і надалі уникайте помилок.

⁶⁴ Див.: Ощипко І.Й. Практична стилістика сучасної української літературної мови: Синтаксис. — Львів, 1965. — С. 37.

244

245