- •1. Фахове мовлення правника як навчальний предмет
- •2. Функції мови в житті суспільства
- •3. Функціональні стилі сучасної української мови
- •3.1. Офіційно-діловий стиль у фаховому мовленні правника
- •3.2. Мовні особливості офіційно-ділового стилю
- •Клопотання
- •4. Дещо з історії української правничої документації
- •5. Сучасні ділові документи правничої сфери
- •5.3. Допоміжні процесуальні документи
- •5.4. Законотворчість
- •5.5. Ознаки законодавчого підстилю
- •5.6. Правила оформлення нормативних актів
- •5.7. Вимоги до мовлення нормативних актів
- •Глава III. Злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи.
- •5.8. Юридична техніка
- •6. Термінологія як основа правничої документації
- •8Сіге Іедез поп кос еяі гегЬа сагит іепеге,
- •6.1. Термінологія
- •6.2. Ядро правничої термінології
- •6.3. Периферія юридичної термінології
- •11111(1 Тощо.
- •6.4. Слова іншомовного походження в сучасній юридичній термінології
- •7. Культура мови і мовлення. Мовна норма
- •7.1. Поняття мовної норми
- •7.2. Словники як джерело збагачення мовлення
- •7.3. Види словників
- •8. З історії юридичної лексикографії
- •8.2. Змістова точність мови документів
- •9. Усне літературне мовлення
- •9.1. Мовленнєвий етикет
- •9.2. Види мовленнєвого етикету
- •II.І і.Імжди".
- •9.3. Милозвучність української мови
- •9.4. Деякі правила евфонічності
- •10. Орфоепічні норми сучасної української літературної мови
- •11. Акцентологічні норми
- •11.1. Словесний наголос
- •11.2. Основні правила наголошування слів у сучасній українській мові
- •11.3. Наголошування прізвищ
- •11.4. Наголошування прикметників
- •11.5. Наголошування числівників
- •11.6. Наголошування займенників
- •11.7. Наголошування дієслів
- •11.8. Фразовий наголос
- •12. Культура усного виступу юриста
- •12.1. Виступ перед аудиторією
- •12.2. Полемічні промови
- •12.3. Судові промови
- •13. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми
- •13.1. Орфографічні норми
- •14. Основні правила уживання розділових знаків*
- •14.3. Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •14.6. Розділові знаки у складносурядному реченні
- •1. Предмет договору
- •2. Якість і комплектність продукції
- •3. Тара й упакування
- •5. Умови розрахунку
- •12. Юридичні адреси сторін
- •14.7. Розділові знаки у складнопідрядному реченні
- •Повідомлення
- •Повідомлення
- •14.8. Розділові знаки у складному безсполучниковому реченні
- •15. Норми, що стосуються як усного, так і писемного мовлення
- •15.1. Лексичні норми
- •Точність мовлення
- •Чистота мовлення
- •16. Фразеологія у правничій сфері
- •17. Мовні штампи та канцеляризми
- •17.1. Мовні штампи
- •17.2. Канцеляризми
- •18. Тавтологія і плеоназм
- •19. Словотвірні норми
- •19.1. Способи словотвору
- •19.2. Нормативність творення відтопонімних слів
- •20. Морфологічні норми
- •Відмінкові форми іменників
- •Запам'ятайте:
- •20.2. Нормативність уживання граматичних форм прикметника
- •20.3. Нормативність уживання граматичних форм числівника
- •Функції числівників
- •20.4. Нормативність уживання граматичних форм займенника
- •20.6. Нормативність уживання прийменників
- •21. Синтаксичні норми
- •21.1. Порядок слів у реченні
- •21.2. Координація присудка з підметом
- •21.3. Деякі випадки керування
- •21.4. Використання однорідних членів речення
- •Про виконану роботу відділу фізичного захисту упм дпа у Тернопільській області за вересень 1999 року
- •21.5. Використання складних речень у мовленні правників
- •22. Логічність мовлення
- •22.1. Основні правила логічного наголосу
- •22.2. Порушення логічності у доведеннях
- •23. Правнича документація для мовностилістичного виправлення
- •Засудив
- •Постанова
- •План оперативно-слідчих міроприємств по кримінальній справі
- •Підписка про не виїзд
- •Протокол явки з повинною
- •Постанова про закриття кримінальної справи
- •Список літератури:
- •Словники
- •Культура фахового мовлення правника
19. Словотвірні норми
АЬзігасіит рго сопсгеіо — абстрактне замість конкретного
Це норми, що регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі нового слова. Порушення словотвірних норм найчастіше трапляється у процесі творення іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту (харків'янин, тернопільчанин, тернопілець), а також присвійних прикметників (Маріїн, Надин, Олин), прикметникових форм від різних географічних назв за допомогою суфікса -ськ- (чеський, золотоніський), при творенні назв осіб за професією чи виконуваною роботою {екскаваторник, комп'ютерних) тощо.
19.1. Способи словотвору
Процес словотворення досить тривалий. Українська мова має свою систему словотворчих засобів, серед яких чільне місце посідають морфологічні засоби: а) суфіксація: право — правник, суддя — суддівський, закон — законник; б) префіксація: судити — засудити, присудити, бити — вбити, лякати — налякати, красти — обікрасти; в) суфіксація і префіксація одночасно: наручники; г) безсуфіксний спосіб: наклеп, захід; д) основоскладання: правознавство, зловмисник, а також неморфологічні засоби, до яких належать: а) перехід слів з однієї частини мови в іншу: черговий, вартовий, пальне, затриманий; б) зміна значень слова "Беркут", " Сокіл" — назви спецзагонів.
Оскільки правникам так чи інакше доводиться мати справу з похідними словами, особливо відтопонімами, то зупинимося на цьому детальніше.
19.2. Нормативність творення відтопонімних слів
Топоніми — це власні назви географічних об'єктів певної місцевості. Відносні прикметники, які позначають місце проживання за власною географічною назвою, та іменники, які позначають назви жителів певної території, називаються відто-понімними.
Чимало труднощів виникає під час творення таких прикметників та іменників від назв населених пунктів. Як утворити прикметники від назви селища міського типу Червоне: черво-нянське, червонське, червонівське? Чи від назви міста Рівне: рівненський, рівенський? Чи від назви міста Корсунь: кор-сунський, корсунівський чи корсунецькийі
Частково про такі прикметникові форми можна довідатись з Українсько-російського словника-довідника географічних назв Української РСР (К., 1971), але в ньому подано прикметникові назви обласних і районних центрів, що становить незначний відсоток усіх назв населених пунктів, і, крім того, чимало населених пунктів після 1990 року, які перейменовано.
Певні відомості можна почерпнути і з довідників адміністративно-територіального поділу держави, але і ці довідники не є, по-перше, філологічними виданнями, а по-друге, подають не всі топоніми.
В академічному виданні Сучасна українська мова були вперше викладені найзагальніші правила утворення та вживання відтопонімних прикметників. Однак на сьогодні вони вже не можуть задовольнити практичні потреби суспільства.
Тому при творенні відтопонімних прикметників слід ураховувати історичні традиції і сучасний стан мови. Так, відійшли у минуле форми лучеський від Луцьк, менський від Мінськ, натомість маємо: луцький, мінський.
Усі прикметники від іменників-топонімів творяться за єдиним правилом — за допомогою суфіксів -ськ, -цьк, -зьк: львівський, київський, харківський, донецький, луцький, кременчуцький, запорізький, криворізький, Острозький (детальніше про це на с. 196-197).
Однак фономорфологічні процеси можуть бути при цьому різні: Рівне — рівенський, Боярка — боярський. Важко дається і творення назв мешканців даної території.
У зв'язку з тим, що факультативна сполучуваність морфем М дає змоги точно визначити твірний суфікс (при творенні прикметників майже вільно можна застосувати будь-який суфіксальний варіант з одинадцяти можливих: -ськ(ий), -івськ(ий), -анськ(ий), -инськ(ий), -ецьк(ий), -ицьк(ий), -овецьк(ий), -анецьк(ий), -инецьк(ий), (-ів), а для іменників: -анин(-ець), для цих груп сформулювати чіткі правила утворення прикметників та іменників не можна. Тому творення і вживання прикметників від топонімів, а також назви жителів повинне регламентуватися словниками.
Таблиця регіональних назв мешканців за даними орфографічних словників:
194
195
Топонім
Вінниця
Волинь
Дніпропетровськ
Донецьк
Житомир
Запоріжжя
Івано-Франківськ
Київ
Кіровоград
Кременчук
Кривий Ріг
Крим
Луцьк
Луганськ
Львів
Одеса
Прикметник
вінницький
волинський
дніпропетровський
донецький
житомирський
запорізький
івано-франківський
київський
кіровоградський
кременчуцький
криворізький
кримський
луцький
луганський
львівський
одеський
Назва мешканців
вінничанин вінничанка
волинянин волинянка
дніпропетровець дніпропетровка
донечанин донечанка
житомирець жнтомирка житомирянин житомирянка
запорожець запорожка
іванофранківець іванофранківка
киянин киянка
кіровоградець кіровоградка
кременчучець кременчучка
криворожець криворожка
кримчанин кримчанка
лучанин лучанка
луганець луганка луганчанин луганчанка
львів'янин львів'янка
одесит одеситка
Полтава |
полтавський |
полтавець полтавка полтавчанин полтавчанка |
Рівне |
рівенський рівненський |
рівнечанин рівнечанка |
Тернопіль |
тернопільський |
тернопільчанин тернопільчанка |
Суми |
сумський |
сумчанин сумчанка |
Фастів |
фастівський |
фастовець фастівка |
Харків |
харківський |
харків'янин харків'янка харківець харківка |
Херсон |
херсонський |
херсонець херсонка |
Черкаси |
черкаський |
черкащанин черкащанка черкасівець черкасівка |
Чернівці |
чернівецький |
чернівчанин чернівчанка |
Чернігів |
чернігівський |
чернігівець чернігівка |
Ялта |
ялтинський |
ялтинець ялтинка |
В офіційному мовленні нерідко послуговуються формою мешканець Львова, Харкова, Сум.
Вправа 119. Утворіть прикметники від таких географічних назв:
Дрогобич, Буг, Рівне, Брест, Ірпінь, Казбек, Козятин, Васильків, Маріуполь, Сиваш, Овруч, Пустомити, Боярка, Париж.
Вправа 120. Утворіть назви жителів від таких топонімів:
196
197
Балта,
Бахмач, Боярка, Васильків, Донбас,
Дрогобич, Жидачів, Надвірна, Маріуполь,
Моршин, Павлоград, Пусто-мити, Рогатин,
Стебник, Трускавець, Ходорів, Яготин.
Вправа 121. За допомогою поданих суфіксів утворіть назви людей за професією чи виконуваною роботою.
-тель: вихователь, учитель... -іст/-ист: журналіст, фінансист... -ник: двірник, правник... -ар(яр): газетяр, лікар...
