18. Тавтологія і плеоназм

Отпе пітіит посеі — будь-яка надмірність шкідлива

Близьким до названих видів мовних штампів є плеоназм. Плеоназм (від грец. пкго\аа\і6% — надмірність, перебіль­шення) — вираз, у якому є близькозначні, хоч різні за звучанням слова. Цей засіб називають ще багатослів'ям. Лише у художніх текстах плеонастичні вислови допустимі, оскільки вони стилізують текст під фольклор, порівняймо: Із города із Глу-хова полки виступали. Кого благаєте, благії, раби незрячії, сліпії (Т. Шевченко).

Але найчастіше плеонастичні вислови вживаються без по­треби у газетах, протоколах, в усному мовленні, наприклад: Розкажи свою автобіографію. Справжні факти дез­організації порядку. У всіх цих висловах одне слово є зайвим, бо повторює значення попереднього чи наступного.

Різновидом плеоназму є тавтологія (від грец. тайго —те саме + Хоуо§ — слово) — повторення певної думки дуже близь­кими за звучанням словами. У художніх творах тавтологія ви-

користовується з певною стилістичною метою — для увираз­нення тексту, підсилення емоційності, затримання уваги на ска­заному: Вже тепер мені життя не миле: чи в темниці, чи на вільній волі (Леся Українка). А ти осталася одна, одна-однісінька надворі (Т. Шевченко).

Але у звичайному мовленні тавтологія псує мову, заважає розуміти текст, знебарвлює його: Рух широко поширився. Дієслово "поширився" не потребує уточнення "широко", яке у смисловому плані не збагачує думки, а тільки повторює її.

Вправа 117. У наведених реченнях знайдіть тавтологію і плеоназм. Ви­правте речення.

1. У грудні місяці цього року були вилучені боєприпаси у 27 громадян міста. 2. До міста Львова прибули київські омонів-ці. 3. Громадянин К. — круглий сирота, він не має нікого. 4. На цю подію він має свою власну думку. 5. За столом сиділи молоді юнаки. 6. Подай свої власні міркування. 7. Пимтенко встиг напередодні ревізії анулювати всі договори своєї власної фірми.

Вправа 118. Виправте тексти. Вкажіть на способи їх удосконалення.

1. Щоб прийти до признання потреби профілактичного ви­ховного аспекту, знадобився певний час, усвідомлення науковими кадрами нових завдань і шляхів подолання злочинності в суспі­льстві, накопичення і обдумання досвіду застосування нелега­льних засобів профілактики, запобігання і присічення злочинів і, найголовніше, професіональне переорієнтування кадрів опе-ративників на рішення цих нових і досить складних завдань. 2. Наведені факти не можна признати переконливими з тієї при­чини, що вони відображають підхід як до сугубо вузько-професіональної, замкненої системи оперативно-розшукових заходів. 3. Необхідно застосовувати в роботі ефективні засоби впливу стосовно раніше суджених та осіб з антисуспільними установками, які можуть стати на шлях скоєння злочинів. 4. Оскільки дільничий інспектор по своїй дільниці виступає як вся міліція, хоча організаційно підкоряється одній із вузько­спеціальних служб. 5. Комплекс даних про ознаки відхиляючої поведінки і протиправних дій засудженого повинен бути для здійснення профілактики. 6. Така інформація не співпадає з даними, якими володіє дільничний інспектор міліції. 7. Притягу­вання до відповідальності не лякає його. 8. їх обгрунтовано підозрівають у скоєнні злочину стосовно особи, яка була доста­влена в райвідділ міліції.

192

193