12.2. Полемічні промови

Промови можуть містити елементи полеміки. Коли виникає суперечка, полеміка через розбіжність поглядів, тоді варто до­тримуватися деяких психологічних принципів: принцип рівної безпеки, принцип децентричної спрямованості і принцип адек ватності.

Принцип рівної безпеки означає: не завдавати психологіч­ної чи іншої шкоди жодному учасникові суперечки, а, з'ясовую­чи стосунки, не принижувати гідності іншої людини. Цей прин­цип забороняє принизливі випади проти особи, навіть у тому випадку, якщо вона обстоює не прийнятні для вас погляди.

Якщо ж це правило порушується, то полеміка перетворю­ється в сутичку характерів, боротьбу амбіцій.

Принцип децентричної спрямованості — це вміння аналі­зувати ситуацію чи проблему з точки зору свого співрозмовни­ка, щоб оцінити свої дії, виходячи з інтересів справи, а не з особистих амбіцій.

Принцип адекватності передбачає не пошкодити вислов­леній думці опонента навмисним спотворенням сказаного, по­чутого. Тому слід прагнути до простоти висловлювання. Якщо ж вислови абстрактні, неоднозначні, то увага співрозмовника розсіюється і він втрачає інтерес до розмови. Далі може "добу­довувати" свої версії чи заповнювати інформаційний вакуум пе­вними даними або аналізом, виходячи із власних міркувань. Цьому може сприяти і невміння слухати співрозмовника, що проявляється у:

а) невислуховуванні до кінця співрозмовника (опонента), перебиванні його;

б) у бажанні висловити якнайшвидше свою думку;

в) у намаганні вирвати одне несуттєве судження з контексту і на ньому будувати полеміку;

г) у відволіканні співрозмовника від основної теми;

д) у зверхньому ставленні до опонента⁴⁶.

Які ж існують правила ведення полеміки?

/ Бути впевненим у справі на основі знання позиції й аргу­ментів свого опонента.

/ Поважати особистість співрозмовника, який через певні обставини може зайняти неприйнятну для вас, помилкову пози­цію.

/ Розуміти особливості певних умов.

Див.: Томан Іржі. Мистецтво говорити. — К., 1989. — С. 277-280.

(фахівець досягає успіху, коли він:

/ чітко розуміє відповідальність за власні дії як представ­ника влади;

/ сприймає свого опонента не як потенційного злочинця, а Вимагається з'ясувати причину, чому той схибив;

/ веде розмову по-діловому, спираючись на аргументи, а не ЯИіне на свої повноваження;

/ не спекулює фактами, не фальсифікує їх і не хизується СШкю владою;

/ своєю поведінкою і манерою спілкування виражає лише єдине: бажання дійти істини, встановити причину ситуації, що склалася;

/ концентрує увагу на ході розмірковування опонента, уважно слухає його і коректно реагує на висловлені міркування, аргументи;

/ не налаштовує співрозмовника проти себе, а навпаки, Виявляє готовність зрозуміти його;

/ не висловлюється одразу з приводу почутого, а виважено сгаїшгься до оцінки інформації опонента;

/ не висловлює категоричних суджень на зразок: "Тут все мю.іуміло і так", "Все ясно", "Я так і знав" тощо;

/ ставить короткі конкретні запитання, наголошує на від-ікиїідальності опонента з приводу сказаного⁴⁷.