- •1. Фахове мовлення правника як навчальний предмет
- •2. Функції мови в житті суспільства
- •3. Функціональні стилі сучасної української мови
- •3.1. Офіційно-діловий стиль у фаховому мовленні правника
- •3.2. Мовні особливості офіційно-ділового стилю
- •Клопотання
- •4. Дещо з історії української правничої документації
- •5. Сучасні ділові документи правничої сфери
- •5.3. Допоміжні процесуальні документи
- •5.4. Законотворчість
- •5.5. Ознаки законодавчого підстилю
- •5.6. Правила оформлення нормативних актів
- •5.7. Вимоги до мовлення нормативних актів
- •Глава III. Злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи.
- •5.8. Юридична техніка
- •6. Термінологія як основа правничої документації
- •8Сіге Іедез поп кос еяі гегЬа сагит іепеге,
- •6.1. Термінологія
- •6.2. Ядро правничої термінології
- •6.3. Периферія юридичної термінології
- •11111(1 Тощо.
- •6.4. Слова іншомовного походження в сучасній юридичній термінології
- •7. Культура мови і мовлення. Мовна норма
- •7.1. Поняття мовної норми
- •7.2. Словники як джерело збагачення мовлення
- •7.3. Види словників
- •8. З історії юридичної лексикографії
- •8.2. Змістова точність мови документів
- •9. Усне літературне мовлення
- •9.1. Мовленнєвий етикет
- •9.2. Види мовленнєвого етикету
- •II.І і.Імжди".
- •9.3. Милозвучність української мови
- •9.4. Деякі правила евфонічності
- •10. Орфоепічні норми сучасної української літературної мови
- •11. Акцентологічні норми
- •11.1. Словесний наголос
- •11.2. Основні правила наголошування слів у сучасній українській мові
- •11.3. Наголошування прізвищ
- •11.4. Наголошування прикметників
- •11.5. Наголошування числівників
- •11.6. Наголошування займенників
- •11.7. Наголошування дієслів
- •11.8. Фразовий наголос
- •12. Культура усного виступу юриста
- •12.1. Виступ перед аудиторією
- •12.2. Полемічні промови
- •12.3. Судові промови
- •13. Писемне мовлення. Сучасні правописні норми
- •13.1. Орфографічні норми
- •14. Основні правила уживання розділових знаків*
- •14.3. Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •14.6. Розділові знаки у складносурядному реченні
- •1. Предмет договору
- •2. Якість і комплектність продукції
- •3. Тара й упакування
- •5. Умови розрахунку
- •12. Юридичні адреси сторін
- •14.7. Розділові знаки у складнопідрядному реченні
- •Повідомлення
- •Повідомлення
- •14.8. Розділові знаки у складному безсполучниковому реченні
- •15. Норми, що стосуються як усного, так і писемного мовлення
- •15.1. Лексичні норми
- •Точність мовлення
- •Чистота мовлення
- •16. Фразеологія у правничій сфері
- •17. Мовні штампи та канцеляризми
- •17.1. Мовні штампи
- •17.2. Канцеляризми
- •18. Тавтологія і плеоназм
- •19. Словотвірні норми
- •19.1. Способи словотвору
- •19.2. Нормативність творення відтопонімних слів
- •20. Морфологічні норми
- •Відмінкові форми іменників
- •Запам'ятайте:
- •20.2. Нормативність уживання граматичних форм прикметника
- •20.3. Нормативність уживання граматичних форм числівника
- •Функції числівників
- •20.4. Нормативність уживання граматичних форм займенника
- •20.6. Нормативність уживання прийменників
- •21. Синтаксичні норми
- •21.1. Порядок слів у реченні
- •21.2. Координація присудка з підметом
- •21.3. Деякі випадки керування
- •21.4. Використання однорідних членів речення
- •Про виконану роботу відділу фізичного захисту упм дпа у Тернопільській області за вересень 1999 року
- •21.5. Використання складних речень у мовленні правників
- •22. Логічність мовлення
- •22.1. Основні правила логічного наголосу
- •22.2. Порушення логічності у доведеннях
- •23. Правнича документація для мовностилістичного виправлення
- •Засудив
- •Постанова
- •План оперативно-слідчих міроприємств по кримінальній справі
- •Підписка про не виїзд
- •Протокол явки з повинною
- •Постанова про закриття кримінальної справи
- •Список літератури:
- •Словники
- •Культура фахового мовлення правника
12.2. Полемічні промови
Промови можуть містити елементи полеміки. Коли виникає суперечка, полеміка через розбіжність поглядів, тоді варто дотримуватися деяких психологічних принципів: принцип рівної безпеки, принцип децентричної спрямованості і принцип адек ватності.
Принцип рівної безпеки означає: не завдавати психологічної чи іншої шкоди жодному учасникові суперечки, а, з'ясовуючи стосунки, не принижувати гідності іншої людини. Цей принцип забороняє принизливі випади проти особи, навіть у тому випадку, якщо вона обстоює не прийнятні для вас погляди.
Якщо ж це правило порушується, то полеміка перетворюється в сутичку характерів, боротьбу амбіцій.
Принцип децентричної спрямованості — це вміння аналізувати ситуацію чи проблему з точки зору свого співрозмовника, щоб оцінити свої дії, виходячи з інтересів справи, а не з особистих амбіцій.
Принцип адекватності передбачає не пошкодити висловленій думці опонента навмисним спотворенням сказаного, почутого. Тому слід прагнути до простоти висловлювання. Якщо ж вислови абстрактні, неоднозначні, то увага співрозмовника розсіюється і він втрачає інтерес до розмови. Далі може "добудовувати" свої версії чи заповнювати інформаційний вакуум певними даними або аналізом, виходячи із власних міркувань. Цьому може сприяти і невміння слухати співрозмовника, що проявляється у:
а) невислуховуванні до кінця співрозмовника (опонента), перебиванні його;
б) у бажанні висловити якнайшвидше свою думку;
в) у намаганні вирвати одне несуттєве судження з контексту і на ньому будувати полеміку;
г) у відволіканні співрозмовника від основної теми;
д) у зверхньому ставленні до опонента46.
Які ж існують правила ведення полеміки?
/ Бути впевненим у справі на основі знання позиції й аргументів свого опонента.
/ Поважати особистість співрозмовника, який через певні обставини може зайняти неприйнятну для вас, помилкову позицію.
/ Розуміти особливості певних умов.
Див.: Томан Іржі. Мистецтво говорити. — К., 1989. — С. 277-280.
(фахівець досягає успіху, коли він:
/ чітко розуміє відповідальність за власні дії як представника влади;
/ сприймає свого опонента не як потенційного злочинця, а Вимагається з'ясувати причину, чому той схибив;
/ веде розмову по-діловому, спираючись на аргументи, а не ЯИіне на свої повноваження;
/ не спекулює фактами, не фальсифікує їх і не хизується СШкю владою;
/ своєю поведінкою і манерою спілкування виражає лише єдине: бажання дійти істини, встановити причину ситуації, що склалася;
/ концентрує увагу на ході розмірковування опонента, уважно слухає його і коректно реагує на висловлені міркування, аргументи;
/ не налаштовує співрозмовника проти себе, а навпаки, Виявляє готовність зрозуміти його;
/ не висловлюється одразу з приводу почутого, а виважено сгаїшгься до оцінки інформації опонента;
/ не висловлює категоричних суджень на зразок: "Тут все мю.іуміло і так", "Все ясно", "Я так і знав" тощо;
/ ставить короткі конкретні запитання, наголошує на від-ікиїідальності опонента з приводу сказаного47.
