9.1. Мовленнєвий етикет

Вироблені суспільством норми поведінки і форми поводжен­ня об'єднуються в цілій системі, яку прийнято називати ети­кетом (з фр. ярлик, етикетка). Ці норми становлять собою і-.пегорію історичну і змінну. У кожному суспільстві вони за-цежать від характеру суспільних відносин.

Людське спілкування — це складне явище, в якому перепле­тені соціальні, психологічні і мовні чинники. Особливу роль у мкідському спілкуванні відіграє мова, мовний контакт, необхід­ним для досягнення комунікації, що реалізується спеціальними Мовними засобами, скерованими на зав'язування, підтримуван­ня, припинення комунікації. Щоб встановити і підтримати кон-такт, обов'язково треба дотримуватися певних норм поведінки (міміного етикету) співрозмовниками. Мовна поведінка повинна Виявляти глибоку, справжню повагу до інших людей.

³⁰ Див.: Осташ Н.Л. Виховання культури усного літературного мовлення // Українська мова і література в школі. — 1980. — № 11. — С. 63.

72

'■" Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв'ю з мовознавцем. — К„ 2001. - С. 32.

73

Мовленнєвий етикет - це сукупність словесних форм увічливості, прийнятих у певному колі людей певного суспільст­ва, певної країни, але без яких не обходиться жоден народ. Це значний у кожній мові спектр висловлювань, що охоплює форму­ли привертання уваги до мовного контакту.

Різні мови світу виробили спеціальні (лексичні, морфологіч­ні, синтаксичні) засоби вираження ввічливості, спеціальні ети­кетні мовленнєві формули, що, власне, і становлять мовленнє­вий етикет. Це насамперед такі усталені мовленнєві формули, що вживаються для зав'язування контакту між комуніканта-ми - формули вітань і звертань, для підтримання контак­ту - формули вибачення, прохання, подяки тощо, для припи­нення контакту - формули прощання, побажання, тобто влас­не етикетні мовленнєві формули. Сам же мовленнєвий етикет, крім цих формул, включає ще й соціально-мовні символи ети­кетного рівня, напр., етикетні форми заперечення (незгоди) і ствердження (згоди), форми питань, що використовуються в певних соціально-культурних групах.

Відбором етикетних мовленнєвих формул у кожній ланці мовленнєвого етикету створюється та чи інша тональність спіл­кування, яку можна визначити як ступінь дотримання етичних норм взаємодії комунікантів, як показник культурності, інтелі­гентності співрозмовників³².

У європейському культурному ареалі виділяють п'ять то­нальностей спілкування: високу, нейтральну, звичайну, фамі­льярну (дружню), вульгарну.

Висока тональність уживається на урочистостях, диплома­тичних прийомах, брифінгах тощо. Нейтральна - в офіцій­них установах, звичайна - характерна для спілкування в сфері побуту (магазини, транспорт, поліклініка, заклади культури), фамільярна - властива для спілкування в колі друзів, сім'ї'! вульгарна - функціонує у сфері неконтрольованих ситуацій!

Українському мовленнєвому етикетові властиві лише три тональності: висока, звичайна, дружня.