1. 8. За якими системами здійснюють планування на підприємстві?

Існують три принципові схеми організації планування на підприємстві: “знизу догори”, “згори донизу” і за принципом “зустрічних потоків”.

1. Планування “знизу догори” (децентралізоване) здійснюють у напрямку від підрозділів підприємства до його вищого керівництва. У цьому випадку плановий відділ підприємства, як правило, невеликий, інформацію накопичують головним чином оперативні підрозділи. Мета, стратегія і виробничі плани відділів ініціюють самі оперативні підрозділи. До обов’язків планового відділу входить лише встановлення форм планових документів і координація планової діяльності оперативних підрозділів.

Така схема планування дає змогу якнайповніше використовувати ресурси підприємства, що можуть бути невідомі його вищому керівництву. Однак при цій схемі складно погодити плани окремих підрозділів у межах єдиного (зведеного) плану.

Ця схема найдоцільніша при виробничій (сегментація за технологією) орієнтації підприємства.

2. Планування “згори донизу” (централізоване) здійснюють у напрямку від керівництва підприємства і централізованої планової служби до підрозділів підприємства. При цій схемі базову інформацію, завдання кожного підрозділу і ключових стратегій формують на рівні підприємства в цілому. У цьому випадку плановий відділ могутніший і його роль не обмежується технічними функціями. У свою чергу оперативні підрозділи, маючи менші права у формуванні стратегії, на основі сформульованих завдань складають так звані тактичні плани.

Ця схема планування забезпечує рішення найважливіших завдань підприємства, а також погоджену роботу усіх підрозділів у межах єдиної підприємницької стратегії. На відміну від попередньої, вона не завжди у повному обсязі стосується ресурсів окремих підрозділів підприємства і її вважають найраціональнішою при споживчій (сегментація по споживачах) орієнтації підприємства.

3. Планування за принципом “зустрічних потоків” (інтерактивне планування чи планування у взаємодії). Ідеї формулюють у процесі взаємодії між вищим керівництвом, плановим відділом і оперативними підрозділами. У цьому випадку відділу планування відводять значно більшу роль: він координує ринкові цілі з ресурсами структурних підрозділів, накопичує інформацію про зовнішнє оточення і ставить питання перед вищим керівництвом, що встановлює мету і напрямки діяльності. Стратегії формують у процесі взаємодії по вертикалі. Крім цього, існує поділ по вертикалі.

Якщо планування ведуть у двох тимчасових розрізах, то довгострокові стратегічні плани розробляють головним чином на рівні підприємства, а середньострокові – на рівні оперативних підрозділів.

Останню схему вважають найраціональнішою, оскільки вона поєднує сильні сторони і нівелює недоліки двох попередніх схем.

1. 9. Яким чином досягається узгодження планів?

Взаємозалежність усіх структурних підрозділів обумовлює і узгодження всіх планів. Зміст двох чи більше планів можна погоджувати одним із двох способів:

 послідовне планування – один план розробляють на базі іншого;

 синхронне планування – зміст планів визначають одночасно.

Звичайне узгодження проводять за ступенями управління (послідовно).

Процес планування, у якому на підприємстві бере участь велика кількість учасників, здійснюють, як правило, комбіновано: “згори донизу” і “знизу догори”. Представники різних рівнів управління повинні погодити свою мету і представити шляхи її досягнення у ході багаторазово повторюваних нарад (планових конференцій), на основі яких формулюють і затверджують план.

При комбінованій інтеграції розділів плану варто починати з первинного, чи вихідного, плану, що є базою для розробки вторинних (похідних) планів, на основі яких, у свою чергу, можуть розроблятися інші плани. Щодо первинних планів варто розрізняти два випадки:

1. Первинний план може бути “грубим” попереднім планом, з якого випливають усі похідні деталізовані плани. Обидві форми планування розрізняють лише за ступенем чи абстракцією деталізації. Первинний план виходить з найважливіших наявних ресурсів (фінансових, технологічних, кадрових та ін.) і потім уже деталізується у похідних планах (номенклатури продукції, що випускається, закупівлі сировини і напівфабрикатів, руху й організації збуту й ін.) У цьому випадку вихідний план варто розглядати як чорновий варіант, остаточного вигляду план підприємства набуває лише після роботи над похідними планами. У процесі планування вихідні плани не лише уточнюються, але й коректуються, якщо виявлено невикористані ресурси окремих підрозділів підприємства.

2. Первинний план може бути домінуючим, що у короткостроковому періоді вимагає підлаштовування під себе похідних планів, останні в цьому випадку будуть підлеглими планами. Первинний план встановлює основні цілі – ті, що має намір досягти підприємство у плановому відрізку часу, а виробничі плани – шляхи їх досягнення. Цей випадок не припускає коректування вихідного плану.