8. 2. План капітальних вкладень і капітального будівництва

Власне кажучи, за змістом техніко-економічне планування на будь-який період часу є плануванням не лише діяльності, а й розвитку підприємства за усіма його якісними і кількісними показниками. Деякі напрямки цього розвитку можуть зажадати капітальних вкладень (купівлі акцій, будівництва тощо). Тому в плані необхідно передбачати спеціальний розділ з даного питання.

План капітальних вкладень і капітального будівництва, виходячи з плану розвитку підприємства, передбачає нарощування діючих і створення нових виробничих потужностей, необхідних для забезпечення зростання виробництва продукції, підвищення її якості, удосконалення технології та організації виробництва, забезпечення безпечної життєдіяльності, екологічного комфорту, а також інших виробничих і невиробничих фондів.

Збільшення виробничих потужностей повинно передбачатися насамперед за рахунок здійснення технічного переоснащення підприємства, модернізації діяючого застарілого і заміни зношеного устаткування, підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення технології виробництва, усунення “вузьких місць”, поліпшення організації і структури виробництва. Чому насамперед? Тому що технічне переоснащення підприємства – найбільш інтенсивний та економічний шлях нарощування його виробничих потужностей і розвитку в цілому. Якщо недостатньо одного технічного переоснащення, то необхідно передбачити реконструкцію (повне чи часткове переоснащення і перебудову виробництва без будівництва нових виробничих споруд, а при необхідності – будівництво нових і розширення діючих об’єктів допоміжного та обслуговуючого призначення).

У плані капітальних вкладень і капітального будівництва може бути передбачене розширення діючого підприємства (будівництво других та наступних черг виробництва, додаткових комплексів і виробництв, а також розширення існуючих цехів, дільниць основного виробничого призначення з будівництвом нових чи розширенням діючих допоміжних і обслуговуючих виробництв) чи нове будівництво (на нових площадках).

У плані капітального будівництва необхідно передбачити:

 приріст виробничих потужностей за рахунок технічного переоснащення та реконструкції підприємства;

 запровадження у дію виробничих потужностей за рахунок розширення діючих і будівництва нових виробництв;

 запровадження у дію виробничих і невиробничих фондів;

 терміни приросту чи уведення виробничих потужностей і уведення виробничих і невиробничих фондів;

 обсяг капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт, механіко-монтажних робіт; обсяг незавершеного будівництва;

 джерела фінансування капітальних вкладень;

 показники ефективності капітальних вкладень. При розробці плану капітальних вкладень і будівництва в першу чергу забезпечується закінчення будівництва розпочатих об’єктів. У ньому намічаються заходи щодо забезпечення будівництва відповідними ресурсами, терміни виготовлення і постачання устаткування, терміни запровадження у дію сполучених об’єктів.

Вихідними даними для розробки плану капітальних вкладень і капітального будівництва є: план технічного розвитку та організації виробництва; план випуску і реалізації продукції; заходи щодо соціального розвитку підприємства та інші розділи плану, а також техніко-економічні обґрунтування капітальних вкладень і будівництва (реконструкцій, розширень і нового будівництва).

Капітальні вкладення і капітальне будівництво окремих об’єктів можна розглядати як окремі інвестиційні проекти. Тому для визначення їх ефективності можна застосувати методику оцінки ефективності проектів.

Ефективність проекту характеризується системою показників, що відбивають співвідношення витрат і результатів стосовно інтересів його учасників. Розрізняють наступні показники ефективності інвестиційного проекту:

 показники комерційної ефективності, що враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередньої учасників;

 показники бюджетної ефективності, що відбивають фінансові наслідки здійснення проекту для державного, регіонального чи місцевого бюджету;

 показники економічної ефективності, що враховують витрати і результати, пов’язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту.

Для порівняння різноманітних інвестиційних проектів і вибору найкращого з них використовують наступні показники:

– чистий дисконтований прибуток (ЧДП);

– індекс прибутковості (ІП);

– внутрішня норма прибутковості (ВНП);

– термін окупності (ТО);

– інші показники, що відображають інтереси учасників і специфіку проекту.

Таблиця 8. 1

Варіант	Капітальні вкладення по роках, млн. грн.
	1-й	2-й	3-й
1	15	10	5
2	5	10	15

У результаті модернізації виробництва підприємство планує отримати доходи, наведені у табл. 8. 2 (для простоти тут не враховуються експлуатаційні витрати).

Таблиця 8. 2

Варіант	Потік доходів по роках, млн. грн.
	1-й	2-й	3-й	4-й	5-й	6-й	7-й	8-й	9-й	10-й
1	0	4	5	16	16	16	15	15	13	12
2	0	2	13	17	17	17	17	16	15	13

Реалізація проекту розрахована на три роки. Технічний та економічний термін експлуатації обладнання – 10 років. У табл. 8.3 наводиться рішення при ставці дисконту 10%.

Таблиця 8. 3

Рік впровад-ження проекту t	Результати Rt		Витрати Зt		Rt – Зt		Коефіцієнт дисконту-вання 1/(1+Е)t	ЧДД по роках проекту
	вар. 1	вар. 2	вар. 1	вар. 2	вар. 1	вар. 2		вар. 1	вар. 2
1	0	0	15	5	-15	-5	0,91	-13,64	-4,55
2	4	2	10	10	-6	-8	0,83	-4,96	-6,61
3	5	13	5	15	0	-2	0,75	0	-1,50
4	16	17	0	0	16	17	0,68	10,93	11,61
5	16	17	0	0	16	17	0,62	9,93	10,56
6	16	17	0	0	16	17	0,56	9,03	9,60
7	16	17	0	0	16	17	0,51	8,21	8,72
8	15	16	0	0	15	16	0,47	7,00	7,46
9	13	15	0	0	13	15	0,42	5,51	6,36
10	12	13	0	0	12	13	0,39	4,63	5,01
ЧДД за 10 років								36,65	46,66

Як бачимо, за чистим дисконтованим доходом другий варіант набагато перевищує перший. Його переваги можна визначити за дисконтованими витратами (табл. 8. 4).

Таблиця 8. 4

Рік впровадження проекту t	Дисконтовані витрати Зt = 1/(1+Е)t за варіантами
	1-й	2-й
1-й	13,64	4,55
2-й	8,26	8,26
3-й	3,76	11,30
З1 + З2 + З3	25,66	24,08

Таким чином, другий варіант дешевший від першого на 1,6 млн. грн.

Індекс доходності (ІД) являє собою відношення чистого дисконтного дохода до величини капіталовкладень:

ІД = ЧДД/К.

Оскільки

,

то формулу для визначення ІД можна подати у вигляді:

.

Індекс доходності тісно пов’язаний з ЧДД: якщо ІД > 1, то ЧДД позитивний, і навпаки. Таким чином, якщо ІД > 1, то проект ефективний, якщо ІД ≤ 1 – неефективний, причому, чим більший ІД, ти проект ефективніший.

Якщо ЧДД проекту дає відповідь на запитання, він є ефективним чи тне має при деякій заданій нормі дисконту (Е), то ВНД проекту визначається у процесі розрахунку і потім порівнюється з необхідною інвестору нормою доходу на вкладений капітал. У випадку, коли ВНД чи більше дорівнює необхідної інвестору нормі доходу на капітал, інвестиції у даний проект виправдані і може розглядатися питання про його прийняття. У протилежному випадку інвестиції у даний проект недоцільні.

Якщо порівняння альтернативних варіантів проекту по ЧДД і ВНД призводять до протилежних результатів – варто віддати перевагу ЧДД.

Розрахунок величини ВНД робиться методом послідовних наближень і вимагає застосування обчислювальної техніки.

Період окупності (ПО) – мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення інвестиції), за який чистий дисконтований доход стане дорівнювати сумі дисконтованих витрат.

Період окупності визначається за допомогою обчислення чистого дисконтованого доходу по роках. Потрібно підсумовувати доходи доти, доки їх сумарна величина не зрівняється із сумарною величиною витрат. Слід відзначити, що при обчисленні враховують усі витрати (капітальні вкладення та експлуатаційні витрати).

Поряд з перерахованими, у ряді випадків можливі використання й ряду інших (інтегральної ефективності і витрат, точки беззбитковості, простої норми прибутку, капіталовіддача та ін.). Жоден з названих критеріїв сам по собі не є достатнім для прийняття проекту.

Рішення про інвестування засобів у проект повинно прийматися з урахуванням значень усіх перелічених критеріїв та інтересів усіх учасників. Важливу роль у цьому рішенні повинні відігравати також структура і розподіл у часі капіталу, залученого для здійснення проекту, а також інші фактори, що можуть навіть не піддаватися формальному обліку.