3. Яке значення у плануванні мають прогнози зовнішнього середовища?
Планування неможливе без передбачення вірогідних подій. Передбачення, якщо воно не перетворюється у необґрунтоване пророцтво, завжди спирається на знання.
Сутність прогнозування – в отриманні прогнозної інформації про майбутній розвиток визначених параметрів в обмеженій у часі й просторі галузі дослідження. Тому важливо якомога точніше визначити галузь прогнозування.
Якщо вона визначена занадто вузько, можна не помітити існуючі ринкові тенденції. Тоді підприємство, у кращому випадку, зіткнеться з їх частковим проявом і застосовані показники “грішитимуть” неточністю. У гіршому випадку – уся планова робота втратить сенс, оскільки невиявлені процеси порушать ритм роботи підприємства.
Якщо галузь прогнозування визначена занадто широко, це може спричинити перебої в роботі окремих підрозділів і, кінець кінцем, позначитися на погодженості загальної роботи підприємства.
Прогноз будують, виходячи з визначених умов (існуючих і майбутніх), а також на основі ймовірності настання очікуваних згідно з прогнозом подій.
Можна виділити наступні напрямки прогнозування:
стан зовнішнього середовища (наявні господарські умови);
ймовірні тенденції їх розвитку;
ймовірні ресурси підприємства і можливості його впливу на процес господарського розвитку;
ймовірні результати цього впливу. Прогноз стану зовнішнього середовища (рівень ринкового попиту на продукцію, конкуренція, дії державних органів, контрагенти, стан ринку праці й ін.) утворить базу для оцінки варіантів поведінки підприємства під впливом зовнішнього середовища.
При складанні прогнозів використовують кількісні і якісні методи прогнозування. Вони можуть бути застосовані не лише для прогнозування стану зовнішнього середовища, а й для оцінки наслідків прогнозів. При прогнозуванні можуть також застосовувати імітаційні моделі типу “якщо…, то…”.
Прогнозування економічної ситуації має стати обов’язковою складовою планування на вітчизняних підприємствах. Чим точніший прогноз, тим вища ймовірність виконання підприємством своєї виробничої програми, тим точніше може бути обрана підприємницька стратегія.
Надійність прогнозу значною мірою визначають повнота і вірогідність вихідної інформації, а також застосовувані методи планування. Тому необхідно постійно збирати, аналізувати і коректувати наявну на підприємстві планово-економічну інформацію, на основі якої розробляють та уточнюють довгострокові прогнози розвитку виробничих систем.
3. 4. У яких випадках застосовують кількісні методи прогнозування?
Кількісні методи дають змогу одержувати інформацію лише про кількісно вимірювані об’єкти прогнозування.
Кількісні методи прогнозування доцільно застосовувати у випадках стійкої екстраполяційної спрямованості досліджуваного явища, тобто тоді, коли можна припустити, що діяльність підприємства у минулому мала визначену тенденцію, яку можна очікувати й у перспективі. При цьому наявної інформації повинно бути досить для внесення можливих корективів і виявлення статистично достовірних залежностей.
До кількісних методів прогнозування належить метод екстраполяції (чи статистичних оцінок), заснований на аналітичній обробці даних про об’єкт прогнозування за минулий період, і поширенні виявлених тенденцій його розвитку на майбутнє.
Динаміку узагальнюючих і приватних кількісних показників можна прогнозувати, використовуючи методи одно- і багатопараметричного прогнозування.
Однопараметричне прогнозування базується на функціональному взаємозв’язку між прогнозованим параметром (змінною) і його минулих значень:
де yt+1 – оцінка параметра у період часу t+1.
При обробці таких прогнозів використовують методи трендів і експоненціального згладжування.
В основі багатопараметричних прогнозів лежить припущення про причинний взаємозв’язок між прогнозованим параметром y та іншою незалежною змінною (або декількома змінними):
чи
.
Для оцінки прогнозів тут застосовують регресійний аналіз. В окремому випадку математичну функцію при багатопараметричному прогнозуванні описують лінійним рівнянням у вигляді:
.
Після розрахунків коефіцієнтів а і в (у моделях багатопараметричного прогнозування їх називають коефіцієнтами реакції) у рівняння можна підставити конкретні значення і розрахувати прогнозовану змінну y.
Узагальнюючими показниками кількісного стану зовнішнього середовища є макроекономічні показники (наприклад, валовий національний продукт, рівень інфляції та зовнішньоторговельний оборот), диференційовані по галузях (“виробникам” і “споживачам”) і по великих господарських регіонах.
Серед спеціальних об’єктів кількісного прогнозування, що характеризують розвиток значущих для підприємства секторів економіки, інтерес викликають агреговані показники попиту, наприклад, сукупний попит на ринках застарілих і потенційно нових продуктів, а також динаміка надходження замовлень у конкурентів і на власному підприємстві.
Багатопараметричні методи виправдовують себе для середньо- і довгострокового прогнозування, при якому прогнозована змінна (наприклад, обсяги споживання продуктів харчування) може бути пов’язана лише з одним коефіцієнтом реакції.
Однопараметричні методи використовують, як правило, лише для короткотермінового (менше року) прогнозування показників, що змінюються щодня або щомісяця.
Поряд з методом екстраполяції, використовують моделювання або економіко-математичні методи. Вони передбачають створення технічних, структурних або математичних моделей, які відбивають найістотніші закономірності поведінки об’єкта прогнозування у їх тісному взаємозв’язку, як з внутрішніми, так і зовнішніми факторами.