Тема 11. Фінансове планування

11. 1. Які завдання вирішує фінансове планування?

11. 2. На яких принципах базується фінансове планування?

11. 3. Що містить у собі фінансове планування?

11. 4. Яким чином планують потребу підприємства у фінансових ресурсах?

11. 5. Що містить у собі планування витрат виробництва?

11. 1. Які завдання вирішує фінансове планування?

Планування фінансової діяльності підприємства тісно пов’язане з кінцевими результатами виробництва, найважливішим з яких є прибуток. Головне завдання підприємства в умовах ринку – організувати виробничо-фінансову діяльність з метою задоволення потреб покупців продукції й одержання найбільшого прибутку.

Фінанси підприємства являють собою систему грошових відношень, що виникають при формуванні і використанні виробничих фондів та ресурсів у процесі господарської діяльності. Завданням кожного підприємства є планування і використання фінансових ресурсів з метою підвищення своєї платоспроможності і ринкової стійкості. Фінанси виступають регулятором виробничо-комерційної діяльності підприємства, вони визначають ступінь його самостійності і свободи на ринках товарів і послуг.

Фінансовий план дає картину фінансового розвитку підприємства. Д. Хан розглядає фінансове планування як багатоступеневий процес планування, платежів, руху і запасів платіжних засобів, визначення цільового резерву ліквідності. При дефіциті чи надлишку платіжних засобів фінансове планування дає змогу виявити і відібрати ефективні з точки зору платежів альтернативи.

11. 2. На яких принципах базується фінансове планування?

У формуванні фінансових планів переважає ряд загальних правил фінансування:

1. принцип фінансового співвідношення термінів (“золоте банківське правило”). Використання та одержання засобів повинні відбуватися у встановлений термін, тобто капіталовкладення з тривалими строками окупності повинні фінансуватися за рахунок довгострокових засобів;

2. принцип платоспроможності. Планування має забезпечувати платоспроможність у будь-який час;

3. принцип рентабельності капітальних вкладень для всіх капітальних вкладень необхідно вибирати найдешевші способи фінансування. Позиковий капітал можна залучати лише у тому випадку, якщо це підвищує рентабельність власних засобів;

4. принцип збалансованості ризиків. Особливо ризикові капітальні вкладення необхідно фінансувати за рахунок власних коштів;

5. принцип граничної рентабельності. Варто вибирати ті капіталовкладення, які дають максимальну, граничну рентабельність.

11. 3. Що містить у собі фінансове планування?

Розрізняють два види фінансового планування: довгострокове і короткострокове.

Довгострокове фінансове планування припускає:

• визначення потреб у капіталі;

• планування капітальних вкладень (інвестиційний план);

• довгострокове планування ліквідності балансу.

Визначення потреб у капіталі – перший крок довгострокового фінансового планування. Необхідно одержати статистичні дані про фінансові засоби, необхідні для розширення, ремонту, модернізації, реконструкції та раціоналізації виробництва. Це дає змогу здійснити вибір кредитів, встановити терміни їх одержання і розподілити капітал на власний і позиковий залежно від його рентабельності. Визначення потреб у капіталі проводять окремо по оборотних та основних засобах.

Інвестиційний план охоплює усі капіталовкладення підприємства. Щоб скласти інвестиційний план, необхідно провести аналіз рентабельності і терміну окупності усіх капітальних вкладень. Для цього здійснюють: порівняльні аналізи виробничих витрат (витрати нового обладнання порівнюють з витратами устаткування, що перебуває в експлуатації); порівняльні аналізи прибутків (порівнюють витрати і прибуток по новому і старому устаткуванню); визначення рентабельності; визначення окупності.

Довгострокове планування ліквідності балансу дає картину фінансового становища підприємства у перспективі. В його основі – дані плану збуту та інших планів. На відміну від короткострокового фінансового планування, основна мета якого – аналіз і контроль стану ліквідності, розробка таких планів дає змогу дотримуватись основних фінансових принципів.

Короткострокове фінансове планування складається з наступних планів:

• черговий фінансовий план;

• кредитний план;

• план капітальних вкладень;

• план із забезпечення ліквідності.

В сучасній вітчизняній практиці фінансове планування включає планування потреб підприємства у фінансових ресурсах, планування витрат виробництва, прибутку та рентабельності.

При підрахунку загальної потреби підприємства у фінансових ресурсах використовують метод балансових розрахунків і метод потоку готівок.

Планування витрат включає планування собівартості по факторах (калькулювання собівартості одиниці продукції).

Планування прибутку і рентабельності припускає розгляд прибутку, виходячи з джерел його одержання, напрямків розподілу, а також рентабельності за її видами (виробництва і виробів).

11. 4. Яким чином планують потребу підприємства

у фінансових ресурсах?

Метод балансових розрахунків (балансового кошторису) ґрунтується на прогнозі надходження засобів і витрат за основними статтями балансу на намічену дату в майбутньому. Вибір дати дуже важливий, вона повинна припадати на період нормальної експлуатації підприємства.

Метод потоку готівок має більш всеосяжний характер, ніж метод балансового кошторису. Метод потоку готівок дає змогу прогнозувати розміри і терміни надходження необхідних засобів. Теорія прогнозу грошових потоків ґрунтується на очікуваних надходженнях засобів на визначену дату та їх витрату.

Для фінансових розрахунків передбачені спеціальні таблиці, що заповнюють у такій послідовності:

1. таблиця руху готівки;

2. відомість чистого доходу;

3. проектний баланс.

Таблиця руху готівки (табл. 11.1) складається для узгодження за часом притоку засобів (доходу від продажів та інших можливих надходжень) з відтоком засобів у вигляді первісних інвестицій, витрат виробництва та інших витрат. Ігнорування цієї обставини може призвести до втрат доходів у вигляді процентних ставок (у результаті “простою” засобів) чи затримок у здійсненні проекту (внаслідок недостачі фінансових засобів). Отже, у таблиці руху готівки відбито притік і відтік засобів.

Мета фінансового планування – забезпечити проект ресурсами для фінансування інвестиційних витрат і погодити за часом притік і відтік інвестицій. Фінансове планування не період експлуатації повинне забезпечити. щоб у будь-який момент часу доходи від продажів покривали витрати виробництва та усі фінансові зобов’язання, зокрема погашення заборгованості, сплата податків та виплати намічених дивідендів.

Відомість чистого доходу (табл. 11.2) використовують для розрахунку чистого доходу чи негативного балансу проекту по тимчасових інтервалах протягом усього періоду здійснення проекту. Вона відрізняється від відомості руху готівки, оскільки виходить із принципу: витрати пов’язані з витратами, необхідними для одержання доходів протягом даного періоду. З метою спрощення прикладу вважають, що запаси сировини, незавершеної і готової продукції не змінюються.