План випуску і реалізації продукції

Як було зазначено, його складають з огляду на:

• попит на продукцію;

• можливість випуску продукції згідно з розрахунками виробничої потужності або потенціалу.

Натуральні показники плану (асортимент, кількість) – основні і дають змогу контролювати завдання у перспективних і поточних планах на запланований рік. Вони є базою для формування вартісних показників, які дають змогу звести вироблену продукцію в єдиний узагальнений показник, встановити баланс затрат і надходжень, запланувати грошові потоки, а також якісні виробничі показники, що характеризують ефективність роботи підприємства (підрозділу).

Вартісне вираження плану виробництва і реалізації продукції підприємства визначають показниками реалізованої, товарної, валової і нормативно чистої продукції.

Товарною називають готову продукцію, яка відповідає стандартам і технічним умовам, прийнята відділом технічного контролю і здана на склад готової продукції. На підприємстві завжди є продукція, виготовлення якої не закінчене. Її обсяг може змінюватися у той чи інший бік (зростати чи зменшуватися), справляючи вплив на обсяги виробництва в цілому, обумовленими валовою продукцією.

Реалізованою називають продукцію, поставлену споживачам, замовникам і іншим суб’єктам, гроші за яку у повному обсязі надійшли на розрахунковий рахунок (“у кишеню”) підприємства-виробника.

Обсяг реалізованої продукції у плані визначають як алгебраїчну суму:

,

де С_тов. – обсяг товарної продукції;

ΔВ_з – залишок готової продукції на складах підприємства;

С_п.н., С_к.п. – очікуваний залишок нереалізованої продукції

відповідно на початок і кінець планованого періоду.

Валовою продукцією називають весь обсяг робіт (у грошовому вираженні), виконаних підприємством за звітний період планованого часу. Вона включає товарну продукцію і приріст чи збиток незавершеного виробництва, тобто обсяг валової продукції:

С_в = С_тов. + (С_н.к. – С_{н. п}.),

де С_н.к., С_{н. п} – обсяг незавершеного виробництва відповідно на кінець і початок планованого періоду.

Показники товарної і валової продукції, що включають вартість, створену минулою працею, не відбивають ефективності роботи окремих підрозділів підприємства, а також внеску підприємства у “загальний казан” держави (національний доход). Для усунення цього недоліку бажано застосовувати показник чистої продукції, що включає заробітну плату і чистий доход, виражений у прибутку.

Оскільки чиста продукція – це заробітна плата з нарахуваннями плюс прибуток, вона може стати нормативом для нарахування фонду зарплати на планований період.

Вартість грошей у часі. Відомо, що гроші, отримані сьогодні, “дорожчі” від отриманих завтра, через наступні причини:

• інфляція;

• процентний доход банку;

• ризик (кредитор може не виконати боргових зобов’язань).

Тому при розробці плану та його аналізі слід враховувати можливе знецінення сьогоднішніх грошей у майбутньому і “приміряти” майбутні гроші на сьогоднішній день. Метод зрівнювання різночасових грошей зі змінами через вказані причини, називають дисконтуванням.

Припустимо, Дм – майбутня вартість сьогоднішніх грошей, а Дс – сьогоднішня вартість майбутніх грошей. Вони пов’язані співвідношенням:

Дм = Дс × (1 + Е)^t,

де Е – постійна норма дисконту, рівна прийнятої для інвестора нормі доходу на капітал (у нашому випадку враховується щомісячна чи щорічна інфляція);

t – час у роках чи місяціх. (1+ Е)^t називають коефіцієнтом дисконтування.