Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Крайняк О.К. Лекції з планування та організації...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.13 Mб
Скачать

Тема 3. Основи прогнозування

3. 1. Яким чином інформація впливає на прийняття планових рішень?

3. 2. Яким чином приймають планові рішення?

3. 3. Яке значення у плануванні мають прогнози зовнішнього середовища?

3. 4. У яких випадках застосовують кількісні методи прогнозування?

3. 5. Які особливості якісних методів прогнозування?

3. 6. Яким чином прогнози використовують у плануванні?

3. 7. Техніка розробки сценаріїв.

3. 8. Від чого залежить вірогідність прогнозів?

3. 1. Яким чином інформація впливає на прийняття планових рішень?

При прийнятті рішень розрізняють дві можливі ситуації: в одному випадку ці рішення приймають в умовах визначеності, коли через певні тенденції (ринкові залежності) можна якомога точніше передбачити можливі зміни стан підприємства (як усередині його, так і на ринку), в іншому – в умовах невизначеності, при багатозначних очікуваннях, коли можлива багатоваріантність розвитку ринкової ситуації (приміром, коли становище на ринку залежить від факторів, непідконтрольних підприємству).

Приймаючи рішення в умовах невизначеності, виходять з існування у майбутньому конкуренції у зовнішньому середовищі. Ефект тієї чи іншої альтернативи рішення можна визначати у цьому випадку через однозначний рівень досягнення мети.

Якщо, приймаючи рішення, виходять не з однієї, а з декількох можливих ситуацій, говорять про ухвалення рішення в умовах невизначеності зовнішнього середовища. Якщо може бути задана ймовірність настання тієї чи іншої ситуації у зовнішньому середовищі, то говорять про ухвалення рішення в умовах ризику (стохастична ситуація ухвалення рішення).

При часто повторюваних ситуаціях ухвалення рішення може бути розрахована статистична ймовірність настання цільового ефекту. Якщо це неможливо, використовують суб’єктивну оцінку ймовірності.

Однак найчастіше невизначеність розуміють як недостатню підготовку співробітників планових служб чи недооцінку важливості планування керівництвом підприємства. При плануванні в умовах невизначеності велика роль інформаційно-аналітичної служби, від якої вимагається якнайповніший статистичний облік внутрішніх і зовнішніх факторів роботи підприємства. Проте цей облік на багатьох підприємствах недостатньо повний чи зовсім відсутній.

При плануванні роботи підприємства в умовах невизначеності можуть розробляти альтернативні плани чи передбачати альтернативні стратегії досягнення заданих планових показників.

3. 2. Яким чином приймають планові рішення?

Якщо в умовах визначеності висувають одну головну мету, то її задають у вигляді екстремуму. Оптимальним у цьому випадку буде таке рішення, при якому рівень досягнення екстремально заданої мети (при дотриманні встановлених чи обмежених додаткових цілей) максимальний. Досягнення абсолютного чи відносного оптимуму слід перевірити за допомогою розрахунків на аналітичних моделях, зокрема застосовуючи математичне програмування.

Якщо висувають безліч головних цілей, то проблем не виникає доти, поки цілі формують як екстремуми і між ними немає конкуренції. У цьому випадку найкращим є рішення, що забезпечує великий ступінь досягнення цільових показників при заданих обмеженнях.

Якщо цілі, задані у вигляді екстремумів, конкурують один з одним, потрібно перевірити, яку альтернативу слід використовувати, щоб одержати порівняно краще чи компромісне рішення, що задовольняє керівництво підприємства. Причому, обирають або з нескінченної безлічі, або з визначеної кінцевої безлічі альтернативних рішень.

При виборі рішення з нескінченної безлічі варіантів можливі два підходи:

  1. із загальної безлічі ефективних рішень (наприклад, при лінійних програмах з декількома цілями) вибирають компромісне, тобто таке рішення, яке мінімізує відхилення від ідеального рішення (цільове програмування);

  2. мету насамперед зважують та агрегують у лінійну цільову функцію, за допомогою якої потім визначають компромісне рішення, що являє собою оптимальний кут відносно агрегованої цільової функції.

За допомогою так званого нежорсткого лінійного програмування можна в обох випадках дуже ефективно знайти компромісне рішення (теорія нечітких безлічей).

При виборі рішення з кінцевої безлічі (обмеженого числа) варіантів використовують різні підходи:

 аналіз витрат і результатів, матриця чи ухвалення рішення, що після приведення у порівнянний вигляд результатів реалізації цілей і зважування самих цілей за їх важливістю дає змогу, як оптимальне рішення, вибрати варіант із найвищим сумарним ступенем досягнення мети (ефектом). Однак і в цьому випадку через необхідність зважування цілей обране рішення буде компромісним;

 метод парних порівнянь більше теоретично необґрунтований. Тут також погоджують попередньо рангований за важливістю мети з кількісними результатами їх реалізації за кожним варіантом. Оптимальним є рішення з найвищим сумарним ступенем досягнення цілей. Для зважування цілей чи цільових критеріїв і для оцінки варіантів використовують матриці парних порівнянь.