9. 4. Продуктивність

Природа продуктивності. Продуктивність – це міра того, як розпоряджаються конкретними ресурсами для своєчасного досягнення цілей, виражених через кількість і якість. У цьому аспекті її слід розглядати не тільки як переробку ресурсів, що надходять у систему (при системному підході), хоча це дійсно так і відбувається, а й як процес, підданий впливу безлічі зовнішніх факторів. Продуктивність – відношення вартості вихідних ресурсів до вартості вхідних. Тому все, що впливає на вхідні чи вихідні величини, зумовлює зміну продуктивності. Це означає, що, поряд з процесом переробки ресурсів, необхідно розглядати вхідні і вихідні величини, а також будь-які впливи зовнішнього середовища. Оскільки численні фактори впливають на процес переробки ресурсів і один на одного, то можна сказати, що чітких, абсолютно правильних шляхів до підвищення продуктивності не існує.

Якість і продуктивність. Один з таких шляхів пов’язаний із залежністю між якістю і продуктивністю. Концепція якості, як одного з найважливіших факторів загальної продуктивності, свідчить про необхідність комплексного, системного підходу.

Проблема у тому, що найчастіше усі зосереджені на питаннях кількості, що негативно впливає на якість. З двох факторів, які впливають на продуктивність, – доходів і витрат – більшість схильна концентрувати увагу в основному на доходах і витратах лише в буквальному їх розумінні.

Якість має як внутрішні, так і зовнішні компоненти. Внутрішні компоненти якості – це характеристики, внутрішньо властиві продукту, що випускається. Для товарів – це термін використання, відсутність дефектів, технічні характеристики, рівень виконання, дизайн тощо. До характеристик якості послуг відносять надійність виконання, високі стандарти, швидкість обслуговування, доступність, низьку ціну. Як і усе, пов’язане з підприємством, якість залежить від факторів, що перебувають поза нею. Важливе значення мають не лише технологічні характеристики продукту, а й ступінь його відповідності потребам споживача. Це, у свою чергу, залежить від багатьох факторів.

Якість, продуктивність і цінність. Споживачів продукції та послуг найчастіше цікавить не ступінь їх досконалості, а цінність – функція відповідної якості та ціни. Саме вона визначає якість. Тому, поступаючись якістю, можна легко збільшити обсяг продукції, але лише за умови, коли це веде до підвищення його цінності. Цінність щодо якості – поняття відносне, вона піддана, як і всі інші параметри, впливам зовнішнього середовища, і залежить від змін, що відбуваються.

Вхід і вихід. На виході процесу чи виробництва переробки завжди наявні як позитивні, так і негативні результати. До позитивних належать якість товарів і послуг, прибуток, зайнятість населення; до негативних – дефекти, втрати, безробіття. Результати, позитивні для організації, можуть бути негативними для суспільства.

Продуктивність і зовнішнє середовище. З даних про підприємство чи організацію як про відкриту систему відомо, що зовнішнє середовище тією чи іншою мірою впливає на вихід, вхід і процес переробки. Залежно від обставин цей вплив може бути позитивним чи негативним. До основних факторів, що впливають на підприємство, а значить – і на продуктивність, можна віднести:

• вартість енергетичних ресурсів;

• урядове регулювання;

• економічні цикли розвитку;

• податкова політика;

• зростання сфери послуг;

• соціальні фактори;

• нагромадження капіталу;

• характер власності в економіці;

• міжнародна конкуренція.

Продуктивність і внутрішнє середовище. Вищеперелічені фактори зовнішнього середовища серйозно впливають на продуктивність. Взагалі, підприємства, організації та їх безпосередні конкуренти однаковою мірою піддані впливу зовнішнього середовища. Однак різні підприємства не рівні у тому сенсі, що вони по-різному реагують на вплив зовнішніх сил.

Зовнішнє середовище визначає лише основні правила поведінки, а кінцевий результат визначає внутрішнє середовище, створене численними рішеннями (або нерішучістю).

Якщо завдання управління полягає у забезпеченні лідерства, необхідного для підвищення продуктивності праці і поліпшення якості життя, воно не може бути лише каталізатором, що сприяє зміні інших елементів, а сам при цьому залишається незмінним. Для того, щоб підприємство чи організація стала активною, а не консервативною або такою, що лише адаптується до умов, необхідно змінити й систему управління.

Прийнявши вищесказане за відправну точку, розглянемо, як можна об’єднати спеціальні й технічні аспекти для зростання продуктивності й досягнення мети – успіхів.