1. 7. Яким вимогам повинно відповідати планування?
Організаційна структура управління підприємством
Основою для вибору організаційної структури на підприємствах звичайно служать перспективний план їх розвитку, обсяг виробництва продукції, чисельність персоналу, особливості технологічного розвитку та інші характеристики. З погляду на планування організаційна структура підприємства повинна відповідати наступним вимогам: оперативне надходження інформації, повний облік наявних ресурсів, досягнення найбільших результатів у масштабі всього підприємства, координація роботи усіх служб підприємства, встановлення відповідальності за виконання планових завдань тощо.
Структуру управління підприємством будують за принципом як лінійної, так і функціональної підпорядкованості різних підрозділів.
При лінійній підпорядкованості вищестоящий керівник здійснює в межах своєї компетенції керування всіма нижчестоящими співробітниками. Прикладом лінійного підпорядкування економічних служб на великих підприємствах можуть бути послідовні структурні ланки: генеральний директор – головний економіст – планово-економічне керування – планово-фінансовий відділ – планово-розрахункове бюро.
При функціональній підпорядкованості право приймати рішення і давати провідні вказівки щодо конкретних функцій мають відповідні керівники, незалежно від того, хто їх здійснює.
Функціональна структура відділу маркетингу наведена на рис. 1.
Можливі також змішані структури управління та їх різновиди.
Нині на вітчизняних підприємствах найпоширенішою є лінійно-функціональна структура управління організацією, побудована за принципом функціональної спеціалізації чи служб підсистем (рис. 2).
У кожній підсистемі формують склад служб чи ієрархію організації, що пронизує все підприємство “згори донизу”. Роботу кожної служби оцінюють за результатами, характеризуючи реалізацію поставлених цілей і завдань, виконання своїх функцій чи обов’язків.
Багаторічний досвід свідчить, що лінійно-функціональна система управління дуже ефективна при стабільній технології й організації виробництва, налагоджених управлінських процедурах, постійних економічних показниках, чіткій роботі персоналу. Недоліками лінійно-функціональної системи управління можна назвати несприйнятливість до різних змін ринкового середовища, численні вертикальні і горизонтальні узгодження, що ускладнюють прийняття планово-управлінських рішень.
Лінійно-штабна структура управління, також відома у вітчизняному досвіді, будується за принципом функціональної підпорядкованості різних виробничих і допоміжних служб підприємства. Основне завдання лінійних керівників – координація дій функціональних служб для досягнення бажаних кінцевих результатів як у плановій, так і у виробничій діяльності підприємства (рис. 1.3).
Рис. 1. 3. Лінійно-штабна структура управління.
В умовах ринкової економіки існує безліч різних систем управління, що можуть бути використані як у виробничій, так і в плановій роботі, наприклад: дивізійна, продуктова, матрична, проектна й інші системи, рекомендовані сучасною наукою управління.