12. 3. Яким чином в оперативно-виробничому плануванні проводять розрахунок календарно-планових нормативів?

Необхідний інструмент для планування руху предметів праці у виробництві – календарно-планові нормативи.

До системи календарно-планових нормативів належать:

1. ритм виробництва, лінії, робітника, місця, звичайно у хв./шт.;

2. темп виробництва (величина, зворотна ритмові), що характеризує кількість асортименту, що випускається за одиницю часу;

3. асортимент тобто кількість неоднакової продукції, ща впроваджують у виробництво;

4. партія, під якою розуміють кількість заготовок виготовлених з одного налагодження;

5. періодичність впровадження-випуску асортименту продукції, вимірювана у робочих днях;

6. тривалість виробничого циклу виробів, асортименту замовлення у робочих днях;

7. випередження у робочих днях;

8. величина заділів на різних стадіях виробництва у натуральному вираженні (кількість штук) чи у робочих днях (що рівне випередженню).

Календарно-планові нормативи розраховують на порівняно тривалий час, який охоплює увесь час виготовлення певної продукції в умовах одиничного, дрібносерійного і серійного виробництва з нерегулярною повторюваністю серій. При стійкій номенклатурі продукції, що випускається, нормативи визначають як на рік, так і на роки. Тому їх потрібно коректувати відповідно до розвитку техніки, технології та організації виробництва і не рідше одного разу на рік.

12. 4. З чого складається диспетчерування виробництва?

Оперативно-виробниче планування містить у собі не лише доведення виробничих завдань до усіх підрозділів і робочих місць. Невід’ємна частина оперативно-виробничого планування – оперативне диспетчерування і регулювання виробництва у ході виконання завдань. У процесі диспетчерського регулювання здійснюють:

• постійний контроль за виконанням планів-графіків виробництв;

• координування роботи суміжних підрозділів підприємства;

• ліквідація наслідків, що виникають через відхилення від встановленого регламенту роботи;

Головне завдання диспетчерського апарату – контроль за виконанням плану. Необхідно контролювати не лише загальний обсяг, а й асортимент виготовленої продукції, її кількість і терміни. Відправний пункт для роботи диспетчерського апарату при вирішенні завдання – планове завдання у вигляді оперативної програми або календарного плану-графіка.

У процесі контролю за ходом виконання плану диспетчерський апарат повинен вживати заходів з попередження будь-яких відхилень від планового завдання, іншими словами, його робота повинна мати профілактичний характер.

Диспетчер має бути обізнаним щодо ходу виробництва і відхилень від нормальних умов роботи. Для цього регулярно проводять диспетчерські оперативні наради, встановлюють систему інформування диспетчерської служби про хід виробництва.

Як правило, основний інструмент, за яким провадить роботу диспетчер – змінно-добове завдання з випуску готової продукції.

Згідно зі змінно-добовим завданням плану черговий диспетчер вирішує усі виробничі питання міжцехового характеру, які цехи не можуть вирішити самостійно. Вказівки диспетчера, пов’язані з виконанням змінно-добового завдання, обов’язкові для керівників підрозділів, чию діяльність охоплює диспетчерська служба.

Диспетчерування на підприємстві, як завершальний елемент усієї системи планування, забезпечує ритмічність виробництва. Запорука цього – належна організація усієї планової роботи на підприємстві.