Тема 12. Оперативно-виробниче планування

12. 1. Які завдання вирішує оперативно-виробниче планування?

12. 2. Які є види і системи оперативно-виробничого планування?

12. 3. Яким чином в оперативно-виробничому плануванні здійснюють розрахунок календарно-планових нормативів?

12. 4. З чого складається диспетчерування виробництв?

12. 1. Які завдання вирішує оперативно-виробниче планування?

В основі ритмічного випуску продукції кожним підрозділом підприємства лежить єдина виробнича стратегія підприємства. Підприємства, що працюють неритмічно, значно недовикористовують свої виробничі потужності. Це виявляється у виробничих простоях, недовантаженні устаткування чи його перевантаженні у певний відрізок часу, скороченні робочих місць чи понаднормовій роботі.

У разі недовантаження виробничих потужностей неритмічність породжує витрати, що не окуповуються, пов’язані з необхідністю обслуговування техніки, яка простоює, витрати на утримання робітників, псуванням сировини та ін. В інших випадках неритмічність породжує “штурмівщину”, підприємство прагне за будь-яку ціну виконати замовлення у строк, навіть якщо час виконання замовлення з самого початку був обраний неправильно. ”Штурмівщина” призводить до зниження якості продукції, зростання кількості рекламацій, поламці устаткування, шкодить здоров’ю працівників тощо.

Робота згідно з графіком, навпаки, забезпечує нормальну виробничо-господарську діяльність підприємства і створює сприятливі умови та відкриває нові можливості для використання внутрішніх резервів.

Зміст оперативно-виробничого планування полягає у наступному:

• розробка прогресивних календарно-планових нормативів;

• розробка планів-графіків руху предметів праці у часі і просторі в процесі виробництва;

• доведення розроблених планів-графіків до цехів, дільниць і робочих місць;

• контроль за виконанням виданих планів-графіків;

• поточне координування роботи суміжних цехів, дільниць і робочих місць.

У процесі оперативно-виробничого планування розробляють і доводять до усіх підрозділів завдання на заплановані відрізки часу (квартал, місяць) та здійснюють календарне планування їх діяльності. Крім цього, систематично контролюють хід виконання плану, враховують відхилення від первинного плану і ведуть оперативне регулювання виробництва.

12. 2. Які є види і системи оперативно-виробничого планування?

Існує два види оперативно-виробничого планування: міжцехове і внутріцехове.

Міжцехове планування включає:

• розробку виробничих програм підприємства в цілому щодо обсягу, номенклатури і термінів;

• планування, регулювання і контроль виконання виробничих програм цехами у цілому (або дільницями при безцеховій структурі) як самостійними виробничими одиницями;

• координацію роботи основних цехів між собою і зв’язок їх з допоміжними та іншими підрозділами і службами підприємства.

Міжцехове планування повинне забезпечити координацію діяльності та необхідні пропорції у виробництві між окремими підрозділами підприємства, особливо між основними і допоміжними, заготівельними та обробними, обробними та складальними. Узгодження (поєднання) номенклатури заготівель, деталей, вузлів і термінів їх руху між підрозділами підприємства – головний зміст міжцехового оперативно-виробничого планування.

У процесі міжцехового планування виробничі програми складають найчастіше на місячний термін. У масовому виробництві їх можуть розробляти на квартал з розподілом за місяцями. У таких випадках місячні виробничі програми коректують відповідно до результатів попереднього місяця.

Внутріцехове планування забезпечує:

• розробку виробничих програм і планів-графіків для дільниць, ліній та окремих робочих місць;

• складання планових завдань на місяць і коротші терміни (декада, тиждень, доба, зміна);

• контроль за виконанням планових завдань;

• координацію роботи пов’язаних дільниць, ліній, робочих місць;

• регулювання роботи допоміжних служб цеху щодо забезпечення основного виробництва.

При розробці виробничих програм застосовують “ланцюговий метод”, який полягає у встановленні завдань у порядку, зворотному до ходу технологічного процесу, тобто від здачі і випуску готових виробів до заготівлі і визначення потреби у матеріалах, сировині, напівфабрикатах.

Системи оперативного планування розрізняють за об’єктами планування та обліку. Як планово-облікову одиницю можуть використовувати продукцію, асортимент продукції, що входять у продукт або технологічну операцію. Відповідно до різновидів планово-облікових одиниць існує декілька систем оперативного планування: показана, комплектно-вузлова, комплектно-групова, поштучна, система безупинного планування. Вибір і сфера застосування кожної системи оперативного планування залежать від типу виробництва (масове, серійне, індивідуальне) і характеру продукції, що випускається.

Розрахунковою базою систем оперативного планування слугують календарно-планові нормативи: кількість асортименту продукції, тривалість виробничого циклу, виду продукції, величина незавершеного виробництва та ін. Коло застосовуваних календарно-планових нормативів визначають типом виробництва, для якого ці нормативи встановлюють. Так, в умовах масового виробництва головним вихідним календарно-плановим нормативом є ритм випуску продукції, у серійному виробництві – періодичність запуску–випуску продукції, в одиничному – тривалість циклу проходження замовлення у виробництві.

На підставі обраної системи планування і розрахованих календарно-планових нормативів плановий відділ (в окремих випадках виробничо-диспетчерський відділ) розробляє для окремих підрозділів виробничі програми з випуску продукції на квартал з розподілом по місяцях. Відповідно до обраної планово-облікової одиниці встановлюють кількісне завдання з випуску продукції окремим підрозділом, що на стадії внутріцехового планування конкретизують за дільницями і доводять до кожного робочого місця.