ВСТУП

Планування – єдиний спосіб формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Воно дає основу для прийняття управлінських рішень, забезпечує організацію засобів створення плану діяльності на перспективний і поточний періоди.

Формальне планування сприяє пошуку найпридатніших напрямків дій, обґрунтуванню і систематизації планових рішень, зниженню ризику прийняття неправильних рішень через помилкову чи недостатню інформацію. Планування служить для формулювання встановлених цілей і розробки шляхів їх реалізації, допомагає створити єдність загальних цілей усередині організації і тим самим є організуючим початком у діяльності підприємства.

З огляду на всезростаючу обмеженість ресурсів, дуже важливо домагатися їх максимально ефективного використання. План повинен бути розроблений вміло для оптимального використання обмежених ресурсів. Важливу роль у діяльності підприємства відіграють капітальні вкладення. Вони повинні давати прибуток якомога раніше. Ця обставина ще раз підкреслює необхідність розробки плану і його чіткого виконання.

Внаслідок зростаючих витрат, ускладнення виробничо-господарських зв’язків, зростання цін і динамічної зміни факторів зовнішнього середовища зростає елемент ризику в діяльності підприємства. Крім обґрунтування технічної реалізації плану, для нормального функціонування підприємства необхідні також аргументовані графіки і розрахункові оцінки як докази його здатності й можливості ефективно досягати поставлених цілей. Тому в план діяльності підприємства повинні бути включені розділи, що належать до його організаційно-технічного розвитку, основної діяльності, її забезпеченню й обслуговуванню, плани з собівартості, прибутку і рентабельності, а також фінансовий план.

На процес реалізації плану впливають зміни внутрішніх і зовнішніх умов. Тому передбачається оперативне планування, у якому враховують наслідки ситуації, що змінилася. Його використовують для прийняття рішень у будь-якій ситуації. Планування динамічне у тому сенсі, що у початковий план вносяться зміни з метою відображення умов, що змінилися. Варто підкреслити, що зміни можливі лише за умови існування самого плану.

Управління реалізацією плану складається з аналізу інформації і прийнятті рішень. Тому не викликає сумніву необхідність включення у план розділу, що належить до контролю діяльності підприємства.

Цінність плану виявляється у процесі його виконання. Прогрес у його реалізації повинен бути зіставлений із запланованими цілями, щодо яких коректують відхилення у діяльності підприємства. Якщо коректування не може привести роботу підприємства у відповідність із планом, то останній має бути переглянутий. Розроблений графік діяльності підприємства і бюджет плану витримуються завдяки наявності управління, що важливо не менше (якщо не більше), ніж вихідний план.

Пропонований посібник має допомогти в оволодінні студентами знань про планування діяльності підприємства. Посібник упорядковано відповідно до програми курсу “Планування у переробній і харчовій промисловості”. При написанні посібника були використані елементи економіки підприємства, менеджменту, маркетингу, обліку і фінансів. У посібнику висвітлені методологія і методика аналізу в плануванні діяльності підприємств, розглядається сутність економічних категорій, а також управління основними кількісними та якісними показниками цієї діяльності.

Тема 1. Предмет, метод і завдання науки

1. 1. Значення планування.

1. 2. Сутність функції планування.

1. 3. Що таке план підприємства?

1. 4. Які завдання вирішує планування?

1. 5. На яких принципах будується планування?

1. 6. Склад і структура планових органів на підприємстві.

1. 7. Яким вимогам повинно відповідати планування?

1. 8. За якими системами здійснюють планування на підприємстві?

1. 9. Яким чином досягають узгодження планів?

1. 10. Яким чином розробляють і затверджують план?

1. 11. Що припускає коректування плану?

1. 12. Що містить у собі аналітична записка до проекту плану?

1. 13. Яким чином оцінюють виконання плану?

1. 1. Значення планування

При переході в Україні до ринкових відносин планування виявилося практично напівзабутим. Це відбулося внаслідок поверхневого сприйняття ринкової економіки, нерозуміння виниклих з її утвердженням проблем і шляхів їх вирішення через перевагу найпростіших закордонних штампів над складним, багатогранним вітчизняним досвідом і забуття національних економічних традицій.

Через неспроможність подібного підходу економічні труднощі змусили згадати, що планування – одна з найважливіших функцій управління будь-яким виробництвом. Саме з планування і починається як створення, так і функціонування комерційної організації. Процвітаючі керівники добре знають, що усі великі битви спочатку виграються на папері, після ретельно розробленого плану, і тільки потім – на практиці.

Досвід радянської економіки, завдяки якому в Україні утвердилося планування, безумовно, містив чимало архаїчного, відкинутого життям. Це насамперед вплив держави на процес планування роботи підприємства, зайва централізованість і директивність, відрив планування від вимог ринку та ін. Разом з цим, у ньому було і чимало цінного: прогнозування соціально-економічних процесів, наукове нормування використання ресурсів, внутріфірмове планування – усе це повинно бути затребувано сучасною економікою.

Як вітчизняний, так і закордонний досвід показують, що недооцінка планування підприємницької діяльності в ринкових умовах, зведення його до мінімуму чи ігнорування, некомпетентне здійснення найчастіше призводять до великих, нічим не виправданих економічних втрат і, у кінцевому підсумку, до банкрутства підприємств. Тому грамотна економічна політика полягає не у запереченні планування, а в його використанні.

Це стосується планування і на державному рівні, і на галузевому (корпоративному), і на рівні окремого підприємства. Планування на державному і галузевому рівнях в умовах ринкової економіки має здебільшого рекомендаційний характер, у той час як план, розроблений підприємством, – це зобов’язання, яке має бути виконане.

Запланувати діяльність підприємства – означає скласти план його функціонування і розвитку й надалі контролювати його виконання. Планування діяльності підприємства полягає в обробці інформації з обґрунтування м майбутніх дій і у визначенні найкращих способів досягнення намічених підприємством цілей. Призначення планування можна виразити словами Огюста Конта: “Знати, щоб передбачати; передбачати, щоб керувати”.

Найвизначніший представник російської економічної школи Микола Дмитрович Кондратьєв визначав план як систему перспектив, реалізація яких досягається органами регулювання виробництва (Кондратьєв М. Д. // Проблеми економічної динаміки. – М., 1989. – С. 95).

Відомий сучасний фахівець у галузі планування підприємницької діяльності Дитгер Хан розрізняє планування в широкому і вузькому сенсі. У широкому – планування являє собою прийняття управлінських рішень, пов’язаних з майбутніми подіями. З цього погляду планування охоплює процес складання і прийняття планів. У вузькому сенсі – планування – це виявлення майбутніх подій. На цій основі розробляють стратегію підприємства. Планування означає систематичну підготовку до формування майбутнього підприємства.

Д. Хан визначає планування як передбачення майбутніх подій шляхом цілеспрямованого пошуку, оцінки і добору альтернатив, що грунтується на визначених гіпотезах про стан зовнішнього середовища.

У сучасних економічних умовах планування діяльності підприємства безпосередньо пов’язано з маркетингом. Можна сказати, що планування підприємницької діяльності – це технічний бік маркетингу (або маркетинг являє собою змістовний бік планування).

На невеликих підприємствах функції планування і маркетингу часто поєднують. У цьому є закономірність, оскільки дослідження ринку, будучи функцією маркетингу, – відправна точка планової діяльності. Якщо колись планову систему розглядали як альтернативу ринку, то сьогодні вона – складова частина ринкової економіки.