29. Вправа «Приєднання та перемога»

Мета вправи:

виробити (покращити) навички спілкування учасників з батьками дітей

Час проведення: 25 хв.

Хід вправи

Ведучий може почати вправу з такого коментаря:

Досить часто батьки не готові до конструктивного діалогу з вчите-

лем щодо власної дитини. Нерідко вони намагаються або принизити роль

вчителя, або, навпаки, погодитися з усім, що той скаже, аби скоріше піти.

В останньому випадку батьки дійсно можуть відчувати провину перед вчи-

телем за «погану» поведінку дитини, яка потім зазнає суворого покарання

за ті хвилини, коли батько чи мати відчували себе присоромленими (адже

часто їм здається, що претензії вчителя до дитини є способом сказати:

«Ви – погані батьки, нездатні контролювати свою дитину»). Як правило, в

благополучних сім’ях батьки здатні відділяти незадоволеність конкретни-

ми діяннями дитини від своєї особистості. Коли ж в родині наявні насиль-

ницькі стосунки подібного не відбувається, і вказівка на будь-яку помилку

або невдачу дитини перетворюється на звинувачення в усіх гріхах та при-

зводить до неминучого покарання (навіть коли для цього немає жодної під-

стави). Крім того, за умов сімейних негараздів батьки, як правило, дуже нео-

хоче йдуть на контакт зі вчителем або перекладають на нього всю відпо-

відальність за виховання дитини («Я слабка мати, я знаю, ви маєте, щось

зробити», «Ми нічого не можемо, він (вона) нас не слухає, ми вже й кричали, й

били», «Сім’я – це сім’я, як вважаємо за потрібне, так і виховуємо, ви маєте

навчити – ось і вчіть собі» тощо).

39

ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ВИЯВЛЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ВИПАДКІВ

У той же час, якщо у вчителя є підозра щодо жорстокого поводження з

учнем, він має уточнити свої спостереження та попередити батьків про

неприпустимість подібної поведінки (до того ж так, щоб не складалося вра-

ження, нібито дитина розголошує «сімейні таємниці»).

Задля цього, вчителю необхідно знайти правильний тон у спілкуванні з

батьками, і пропнована вправа спрямована як раз на це.

1  етап. Учасники тренінгу згадують найхарактерніші типи поведінки

батьків при спілкуванні з вчителем, передовсім найбільше ті, що провокують

негативну реакцію. Учасникам пропонується поміркувати, що саме в поведін-

ці батьків викликає негативну реакцію. Запропоновані варіанти виписує на

аркуші для фліпчарту та узагальнює ведучий, який демонструє, що можливі

три основні способи вести бесіду: зверхньо, улесливо та на рівних.

2  етап. Учасники виконують вправу в парах. Завдання полягає в тому,

щоб звернутися до свого партнера з проханням або з пропозицією, за допо-

могою того чи іншого типу приєднання:

«приєднання згори» – більш впевнено, наполегливо, ставлячи себе вище

за партнера;

«приєднання знизу» – поступаючись співрозмовнику, улесливо, з більш

низької позиції;

«приєднання на рівних» – з почуттям власної гідності, спокійно, без ви-

клику, але й без улесливості.

Кожен з учасників має спробувати спілкування в усіх трьох типах

«приєднання».

3 этап. Робота в парах продовжується. Завдання  – змінити тип приєд-

нання спірозмовника, не ламаючи його (ламати тип спілкування  – це про-

вокувати конфлікт та зводити діалог нанівець). Треба «обіграти» приєднання

партнера так, щоб вивести спілкування на рівну позицію та обернути на свою

користь.

Учасник А звертається до співрозмовника, демонструючи некомфорт-

ний для того тип приєднання (згори або знизу). Завдання учасника Б  – по-

силити приєднання учасника А настільки, щоб той був вимушений змінити

його на інший, зручний для конструктивного діалогу. Наприклад, учасник А

намагається постійно зазирнути у вічі, прихиляючи голову, так що весь час

«пригинається» та демонструє підлеглу позицію. Учасник Б може сісти так, що

співрозмовник фізично втратить можливість зазирати у вічі знизу.

Запитання для обговорення

1  етап. Як  найчастіше поводяться батьки при спілкуванні з учителем?

Чому? Які почуття викликає така їхня поведінка? Заважає чи допамагає бесіді

подібне ставлення батьків? Підвищує вона чи знижує ефективність діалогу?

Яка поведінка була б бажаною?

2  етап. Який тип приєднання є найпростішим для відтворення?

Найскладнішим? Які почуття виникають при його реалізації? А у співрозмов-

ника? Чому? Як це впливає на діалог?

3  етап. Як  ви намагалися змінити тип приєднання в співрозмовника?

Чи вдалося це? Як це вплинуло на подальший діалог? На що ви звертали увагу

для змінення характеру розмови?

40

НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ

Сесія  10. Взаємодія з уповноваженими органами та службами в

сфері попередження жорстокого поводження з дітьми

Мета:

розглянути особливості діяльності уповноважених органів та служб у

напрямку попередження та подолання жорстокого поводження з дітьми, а

також питання співпраці з ними закладів та органів освіти.

Завдання:

– актуалізувати та закріпити знання щодо характеру допомоги, якої по-

требує постраждала дитина;

– визначити наслідки ненадання або неналежного надання допомоги

дитині, постраждалій від жорстокого поводження;

– виробити навички взаємодії з уповноваженими органами та

службами.

Час: 2,5 години.

Обладнання: аркуші для фліпчарту, маркери, роздаткові матеріали.

Зміст сесії:

– обговорення проблем співпраці інституцій освіти з уповноваженими

органами та службами.