Поняття культури
Культура завжди цікавила філософів, соціологів, психологів, істориків як феномен суспільного життя, що розкриває особливості поведінки,свідомостіта діяльності людей в конкретних формах життя (культура праці,культура побуту,художня культура,політична культура), а також як спосіб життєдіяльності людини,колективуі суспільства в цілому. Без світу культури важко собі уявити світособистості. До культури в цілому відноситься широкий діапазон людськихпочуттіві думок від пошуку смислу життя до естетики.
Культу́ра (лат.colere — "населяти", "вирощувати", "сприяти", "успадковувати") — сукупність матеріальних і духовних, нематеріальних цінностей, створених людствомпротягом йогоісторії.
Рівень розвитку суспільствау певнуепоху.
Те, що створюється для задоволення духовних потреб людини.
Освіченість, вихованість.
Рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності.
Алгоритми людської поведінки і символічних структур, які надають цій поведінці сенсу і значимості[Джерело?].
Поняття культура об'єднує в собі науку(включно зтехнологією) іосвіту,мистецтво(літературута інші галузі),мораль,уклад життятасвітогляд.
Види і форми культури. Протягом соціальної історії люди освоїли, зробили своєю домівкою всю земну кулю, вийшли у космос, винайшли неймовірне за кількістю і якістю число способів діяльності. Якщо спробувати їх згрупувати за прикладними сферами, то можна виділити такі основні форми культури, як "матеріальна культура", "духовна культура", "культура людини", що включає "соціальну (тобто політичну, економічну, правову, моральну) культуру людини", і "фізична культура".
Актуальні проблеми палеокультурології.
Пе́рвісна культу́ра — найбільший період в історії людства — від виникнення людини (близько мільйона років тому) і до появи державності. У різних народів цей період тривав як місячні, деякі навіть тепер живуть за умов первісності. Тому сучасна наука розрізняє власне первісну культуру — що існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі (кінець IV — початок III тисячоліття до н. е.), і традиційну первісну культуру.
Протягом первісної епохи відбувалися такі процеси:
антропогенез — біологічна еволюція людини, що завершилася приблизно 40 тисяч років тому виникненням виду «людина розумна» (Homo sapiens), а також основних людських рас;
формування мислення (або інтелекту) людини, її мови;
розселення людства по всіх континентах;
перехід людей від привласнюючого господарювання (мисливство,збиральництво) до відтворюючого (землеробствоіскотарство);
соціогенез— формуваннясуспільних форм життяу виглядіродової, а потімродоплемінної організації;
поява перших світоглядних, релігійних уявлень,міфологічних систем.
Серед цих найважливіших процесів, що заклали фундамент історії людства, своє місце займає формування культури як особливої сфери людського суспільства. Причому для ранніх етапів історії різних народів характерна єдність закономірностей, спільність проявів становлення культури. Специфічною рисою первісної культури є синкретизм (нерозділеність), коли форми свідомості, господарчі заняття, суспільне життя, мистецтво не відокремлювалися і не протиставлялися один одному. Будь-який вид діяльності містив у собі інші. Наприклад, у полюванні були з'єднані: технологічні прийоми виготовлення зброї, стихійні наукові знання про звички тварин, соціальні зв'язки, які виражалися в організації полювання (індивідуальне, колективне), релігійні уявлення — магічні дії по забезпеченню успіху, які, в свою чергу, включали елементи художньої культури — пісні, танці, живопис. Саме внаслідок такого синкретизму характеристика первісної культури передбачає цілісний розгляд матеріальної і духовної культури, чітке усвідомлення умовності такого розподілу.
Періодизація
Первісну історію людства традиційно поділяють на
палеоліт 2 млн. р. тому — межа III тисячоліття до н. е.,
мезоліт епоху бронзи — II тисячоліття до н. е.
неоліт ; ранній залізний вік — I тисячоліття до н. е.
Проблеми антропоґенезу. Матеріальна культура та мистецтво первісного суспільства.
Антропогене́з (грец.ανθρωπος — людина, γενεσις — виникнення) — походження і розвиток усіх видів роду Люди(Homo), розглянуті в біологічному(біологічна еволюція людини),психічномуісоціокультурномуплані.
Антропогенез — розділ антропології, що висвітлює питання про місце людини серед організмів, час і місце її виникнення, про первісний суспільний розвиток людей, про фактори олюднення безпосередніх предків людини — двоногих мавп.
Людина - складна цілісна система, яка в свою чергу є компонентом більш складних систем - біологічної та соціальної. Це обумовлено тим, що він - істота як біологічне, так і соціальне. Однією стороною свого існування людина належить природі, інший - соціальному світу. Перше питання, на яке слід відповісти, полягає в тому, як біологічний організм, що належить до типу хордових, підтипу хребетних, класу ссавців, загону приматів, родини гомінід перетворюється в людину - істота не тільки біологічне, а й соціальне, в носія культури. У цьому і полягає суть проблеми антропогенезу. Причому термін «проблема» тут як не можна більш до речі, бо перед наукою стоїть дійсно актуальне завдання, що вимагає рішення.
Осн. Проблеми
Проблема первісної прабатьківщини людства * Біологічні передумови олюднення мавп * Найближчі попередники людини * Початкові етапи становлення людини * Розвиток матеріальної культури і господарства палеоліту * Еволюція мозку у зв'язку з прогресом матеріальної культури * Мова, як одна з найважливіших специфічних людських особливостей * Виникнення суспільних відносин *.
Матеріальна культура та мистецтво первісного суспільства.
Палеоліт
Верхній палеоліт — це час народження мистецтва.. Види образотворчого мистецтвапалеоліту досить різноманітні:петрогліфи(зображеннятваринілюдей, виконані на камені),гравюринакісткахірогах,рельєфи,малюнки, глиняні і кам'яніскульптури.
Мезоліт в мезолітичних розписах провідне місце належить людині, її діям. З'являються сюжетнікомпозиції:полювання,таноктощо.
Неоліт Для неоліту характерна поява багатьох технічних і технологічних новинок: свердлування,пилянняішліфуваннякаменю,ткацький верстат,гончарствоігончарний круг, спорудженнячовнів, зародженнямонументальної архітектури. Новими рисами позначено суспільне життя — материнську змінила батьківська родова община, виникла парна сім'я.
Енеоліт Приблизно в IV—III тисячоліттях до н. е. люди почали використовувати для виготовлення прикрасі знарядь першийметал — мідь. Енеолітичною є дуже яскраватрипільська археологічна культурана території сучасної України.
Мегаліти Це свідчить і про технічні можливості, що зросли, і про нові естетичні та ідеологічні потреби людей. мегаліти ж пов'язані з релігійним культом.
Залізний вік Для багатьох народів останній етап розвитку первісного ладу пов'язаний з появою залізана початкуI тисячоліття до н. е. Провідним видом творчості продовжує залишатися прикладне мистецтво.
Скіфська культура В орнаментах, дрібній пластиці, прикрасах побутових речей одне з головних місць займає тваринний світ. З появою сарматських племенскіфи були витіснені вКрим, де склалося державне утворення на чолі з царемСкілуром. Загинуло місто уII столітті н. е., коли почастішали зіткнення з сарматами, а потім зготами.
Проблема етногенезу та культурогенезу українців у світлі міграцій в доісторичну добу.
Етногене́з (від грец. ethnos — плем'я, народ і …генез), процес утворення етнічної спільності, походженнянародівна базі різних етнічних компонентів.
Культурогенез — процес появи і становлення культурибудь-якогонародуі народності загалом і появи культури як такої впервісному суспільстві.
Формування етнічної культури українського народу, як і інших, нерозривно пов'язане з формуванням самогонароду(етногенезом). Тому, розглядаючи українську культуру, дослідники приділяють значну увагу питанню етногенезуукраїнців. Існують такі теорії:
теорія «споконвічності» — українці існують стільки, скільки взагалі існує людина сучасного типу, тобто від 30—40 тисяч до 2—3 млн. років;[Джерело?]
теорія автохтонності (М. Грушевський), згідно з якою етнічну основу українців складало населення пізнього палеоліту, яке проживало на території України, а росіяни і білоруси мали свою окрему етнічну основу і територію проживання;
теорія «єдиної колиски» (яка була загальноприйнятою в СРСРу1950—80-ті.): зародження і розвиток трьох близьких слов'янських народів з єдиної древньоруської народності;
теорія «незалежного розвитку окремих східнослов'янських народів», тобто українців,росіян,білорусів, яка набула поширення останнім часом.