13. Московсько-литовські війни кінця 15-поч.16 ст. Та їх наслідки

Зростання воєнної могутності Московської держави та формування на кін.15ст. її основної ідеології,неминучою фатальністю наближало часи відкритої конфронтації за права вважатися спадкоємцями Давньоруської держави. Вперше великий князь московський поставив перед Вільно вимогу про передачу давньоруських міст: Смоленська,Вітебська та Полоцька ще в 1478 р.Майже одночасно з цим московські служиві люди почали збройно вторгатися в прикордонні «литовські « міста,які не могли їм ефективно протидіяти. Після смерті Каземира ІV Ягелончика (7червня 1492р.)Москва почала першу відкриту війну за так звану «отчину». Хоча збройні конфлікти на кордоні без відповідного оголошення війни не вщухали вже з кінця 80 –х рр. Московсько—литовсько-руську війну поділяють умовно на два етапи:1 етап 1487—1492 рр.; 2 етап 1492—1503 рр.

Перший етап проходив, здебільшого, у прикордонних сутичках на території північно-східних князівств ВЛК. У 1492—1494 рр., уклавши новий союз із Кримським ханом, Москва здійснила ряд спільних походів на Київщину, Поділля, Волинь і Чернігівщину. Так, 1493 року Менглі-Гірей уже разом з великим князем московським Іваном провели спільний похід на Київ і Київщину.Для того щоб стримати московську експансію молодший син Каземира ІV Олександр Каземирович (проголошений 30липня 1492 р. великим князем) направив до Москви скаргу,щодо порушення миру між державами,а сам тим часом намагався створити антимосковську коаліцію в складі Литви,Польщі,Заволзької Орди та Кримського ханату.. У лютому 1494 року — було укладено «Вічний мир», відповідно до якого більша частина т.з. «верховських князівств» відходила до Москви, також Литва погоджувалась на входження до московського князівства — Новгорода, Пскова, Твері й Рязані. Зі свого боку, Москва — відмовлялась від претензій на Смоленськ та Брянськ, які залишались у складі ВКЛ. Крім того, Великий князь Литовський (з 1492 р.) одружувався на дочці московського царя – Олені. перебування Олени у Вільно використовувалось з метою збору інформації про стан справ у великому князівстві. Аби уникнути війни Олександр вислав до свого тестя послів на рубежі ХV-XVI ст. і вперше звернувся до нього як до «государя всея Руси».Однак це не зупинило Івана ІІІі на весні 1500р. московське військо вступило на територію Чернігово-Сіверщини. За кілька місяців владу царя визнали жителі :Сєрпєйська, Путивля, Стародуба, Любеча, Гомеля, Рильська ,Новгород-Сіверського та ін..міст. За результатами московсько-литовської війни 1503 р. було укладено шестирічне перемир'я сторін,за яким до Московської держави увійшли величезні території Чернігово-Сіверщини.

14. Обрана Рада та її діяльність (кінець 1540-х – 1550-і рр.)

Близько 1549 р. В оточенні Івана IV утворилося управляюче оточення,яке ввійшло в історію під назвою – Вибрана Рада. Очолив це утворення Олексій Федорович Адашев – талановитий державний діяч,виходець з багатого роду. Вплив на політику держави мав і глава церкви митрополит Макарій. Вибрана Рада в сер ХVІ ст. провела серію серйозних реформ,направлених на централізацію держави. В 1550 р. був прийнятий новий Судебник, він був створений на базі Судебника 1497 р. ,але розширений ,краще систематизований,в ньому застосовувалась судова практика. Були підтвердженні і уточнені норми селянського переходу в Юрієвий день. Посилювалась влада феодала над селянами. Більш жорстоким ставало покарання для «лихих людей»,що обвинувачувались в «розбоях». До часи Вибраної ради відносять створення перших функціональних органів управління – приказів ( на початковому етапі це називалось «избами»). Зовнішньою політикою займався Посольський приказ на чолі з Іваном Михайловичем Висковатим. А.Ф. Адашеву було доручено Челобитний приказ – там приймались скарги на ім'я царя і проводилось їх розслідування. Це був такий свого роду вищий орган контролю. Помісний приказ бачив землеволодіння феодалів. Розбійний приказ розшукував і судив «лихих людей». Збір дворянського ополчення і призначення воєвод було в компетенції Розрядного приказу. В 1556 р. було відмінене «кормління». Населення тепер повинно було платити загально державний податок «кормильний відкуп», за рахунок якого служивим людям платили «помогу» для виходу на військову службу. Також надавалась сила губній і земській реформам.За губною реформою дворяни вибирали в кожному уїзді з свого оточення губних старост,які після відміни кормління,разом з міськими прикажчиками,очолювали уїздну адміністрацію. В тих уїздах,де не було приватного землеволодіння,а також в містаз населення вибирало земських старост. Росія,таким чином, розвивалась в напрямку станово – представницької монархії,форми правління,що передбачали участь станових представників в управлінні країною. В Росії ,на відміну від західної Європи,створення станово – представницької монархії починалось створюватись знизу ,від місцевих органів влади.