- •2. Новгородська республіка. Особливості соціально-політичного устрою (середина 12 – 15 ст)
- •3. Володимиро-Суздальське князівство. Особливості соціально-політичного розвитку
- •4. Монгольська навала на Північно-Східну Русь та її наслідки.
- •5.Твердське Князывство
- •7. Політичний розвиток Північно-Східної Русі (XIV -перша чверть с XV ст.)
- •8. Династична війна в Моско. Князівстві та її наслідки
- •6. Утворення Московської держави
- •11. Судебник Івана ііі 1497
- •12. Московська церква наприкінці 15 першій третині 16с ст. Нестяжателі і йосифляни
- •13. Московсько-литовські війни кінця 15-поч.16 ст. Та їх наслідки
- •14. Обрана Рада та її діяльність (кінець 1540-х – 1550-і рр.)
- •15. Політика опричнини Івана IV (друга половина 16 ст.)
- •16. Лівонська війна (1558-1583 рр.)
- •17 . Передумови громадянської війни (Смути ) у Московській державі (початок XVII)
- •18. Борис Годунов . Внутрішня та зовнішня політика ( 1598 – 1605 )
- •19 . Лжедмитрій I. Початок громадянської війни (Смути ) у Московській державі ( початок XVII ст.)
- •20. Цар Василій Шуйський (1606 -1610рр).
- •21. Завершальний етап «смути».
- •22. Соборне уложення1649 р. Основні положення.
- •23. Переростання станово-представницької монархії в абсолютистську (др. Пол. 17ст.)
- •24.Зовнішня політика Росії в період правління Олексія Михайловача (1645-1676 рр.)
- •25. Церковний розкол-середина – др. Пол.17 ст.
- •26. Велике посольство Петра і 1697-1698рр.
- •27. Петровські перетворення в промисловості та торгівлі.
- •28. Державна реформа Петра і.
- •29. Соціальна політика Петра і
- •30. Культурні перетворення Петра і
- •32. Утвердж. Абсолютизму в Рос.(1-а чв.18ст)
- •33. Росія в період Катерини I та Петра II (1725-1730)
- •34. Спроба обмеження самодержавства у 1730 р. «Кондиції» верховників.
- •35. Росія в період правління Анни Іоанівни (1730-1740)
- •36. Росія в період правління Єлизавети Петрівни (1741-1761)
- •37. Росія в період правління Петра ііі (1761-1762 рр.)
- •38. Зовнішня політика Росії (1725-1762 рр.)
- •39. «Освічений абсолютизм» Катерини іі (друга половина 18 ст.)
- •40. Внутрішня політика Катерини іі (др.Пол. 18 ст.)
- •41.42. Жалувані грамоти дворянству і містам 1785 р.
- •43. Участь Росії в поділах Речі Посполитої.
- •44. Російсько-турецькі війни другої половини 18 ст.
- •48. Культура Росії другої половини 18 ст.
- •46. Росія в період правління Павла і (1796-1801)
- •47. Зовнішня політика в Росії в період правління Павла і (1796-1801)
46. Росія в період правління Павла і (1796-1801)
Наступник КІІ на престолі Павло – людина капризна та деспотична, від чого часто залежала і його політика.Не підтримуючи політики матері, Павло ломав і перекреслював встановлені Катериною установи,губернії,прощав засуджених нею, звільняв і засилав її фаворитів. Будучи людиною амбіційною, він збудував Михайлівський дворець для власної оборони.
У армії насаджувались реакційні пруські порядки, звільняючи і засилаючи тих, хто противився такій політиці.
У небачених масштабах здійснювалась роздача поміщикам державних селян. Павло поширив кріпосне право і на південні райони держави.В його царювання,вперше після селянської війни 1773-1775рр., по Росії прокотилась хвиля селянських виступів і бунтів.
5.04.1797р.- указ про трьохденну панщину селян;
-заборонялось продавати дворових людей і безземельних селян. Але цей указ практично нічого не змінив. На придушення бунтів були направлені великі військові сили.
1798р.- продаж укр.. селян лише із землею.
У 1797р. цар видав закон про престолонаслідування за яким, корона переходила по старшинству- до старшого сина.
9.03.1798р. губернаторам було дозволено перебувати на виборах очільників дворянства.
1799р.- відміна губернських зібрань дворян. Дворянам заборонялось подавати колективні чолобитні, за кримінальний злочин їх можна було піддавати тілесному покаранню. Цар потребував повернення дворян у полки.
Повернувшись до попередньої колегіальної системи управління державою, Павло І відновив цю систему у повному обсязі – як було за Петра І ( за Катерини їх було лише три). Вся ця політика вела до укріплення деспотичної влади монарха .
На відмінну від Катерини ІІ Павло відмовився надавати воєнну допомогу Австрії, Англії і Пруссії для війни із Францією і почав проводити політику щодо Середземного моря. Уже у 1797р. він взяв Мальту, але пізніше вона була захоплена Наполеоном. Цей факт став причиною вступу Павла у нову анти французьку коаліцію (1798 - Австрія,Осм.імп.,Англія і Неаполь): у Австрії був поставлений допоміжний корпус рос. військ, в Середз.морі- Чорноморська ескадра (Ф.Ф.Ушаков). Завоювали від французів фортецю Корф. Ще більші успіхи мали місце на суші - командувати з’єднаними рос-австр. військами було назначено О.В. Суворова.
15-17.04.1799р. він розгромив фр. при р.Адді .Після цього наполеонівські генерали залишили Мілан і Турин. Але перебування військ Суворова у Пн. Італії було небажаним для австрійців.
Суворову було запропон. відправитись у Швейцарію, де по дорозі об єднані війська рушили б на територію Франції.Та австрійці не дочекавшись Суворова залишили корпус Римського-Корсакова, також не забезпечили війська Суворова продовольством. У відповідь Павло відізвав війська в Росію і в 1800р. розірвав союз з Австрією, Англією (остання не допомогла їм у Голландії). Стається крутий поворот у зовн.політ. Павла - він укладає союз із Францією і вступає в нові союзи - з Пруссією проти Австрії і з Пруссією, Швецією і Данією – проти Англії. Ці договори викликали масу обурення серед дворян - особливо тих,які підтримували торгівельні зв’язки з Англією.Врезультаті,счинилась змова проти царя і 12.03.1801р. його було вбито.