6. Утворення Московської держави

За Івана.III, що став співправителем Моск. д-ви ще за життя батька, Василя Темного, тривало збир. земель "під руку" Москви. Цей моск. кн. приєднав Ярославль, Ростов, Твер,В'ятку, лікв. незалежність Вел.Новгорода, споч. оточив і взяв місто 1478 р., а потім поступово конфіскував землі новг. боярства і переселив їхніх власників у цент. райони. 31476 р. Іван III припинив виплачувати данину Орді. А 1480 р. майже безкровно закін. протистояння росіян і ординських військ біля однієї з приток Оки - "стояння на Угрі", визначивши остаточне звільн. Русі від васальної ордин. залежності. Він став факт. творцем Моск. д-ви. Саме він заклав основи рос. самодержавства, не тільки значно розширивши тер. країни (до її скла-ду увійшли землі марі, мордви, комі, карелів та ін.), а також укріпив її політ. устрій і держ. апарат, значно зміцнив між нар. престиж Москви. Падіння Константинополя 1453 р. і одруж. Івана III на віз ант. принцесі Софії Палеолог 1472 р. дозвол. вел. моск. князеві проголосити себе наступником віз ант. Імп., а Москву - столицею усього правосл. світу. Це знайшло відобр. в концепцїї "Москва - третій Рим", сформ. на поч. 16ст. Держ. гербом Моск. д-ви став (як у Візантії) двоголовий орел, а сам великий князь 1485 р. йменувався вел. государем всієї Русі. Прагнучи подолати феод. знать, Ів.III послідовно форм. с-му служилих станів. Бояри, присяг. на вірність вел. князеві, завіряли свою вірність особл. "клятвеними грамотами". Моск. государ міг позбавл. їх держ. посад, конфісковувати вотчину. Було запровад. помісну с-му – дарув. служилим людям (дворянам) у володіння на правах неуспадкованої особистої власності вільних земель (маєтків) за несення військ. або цивіл. служби. Т.ч., у Моск. держ. скл., крім удільної, три системи землеволодіння: держ., що включ. двірцевий великокнязів. уділ, церк.-монастирська та помісна.Поступово ускладн. ф-ції держ. управл.. З'явилися посади казенного дяка – керівн. Казенного двору - і піддячих, що відали діловодством. З кін. 15ст. сформ. Боярська дума -вищий держ. консультативний орган при государі. У Думу крім моск. бояр входили також колишні удільні князі. З метою центр. та уніфікації судово-адміністративної діяльн. 1497 р. було запровадж. новий збірник законів - Судебник, що встановив єдині податкові норми, аг. порядок ведення слідства і суду. Судебник Ів. III передусім захищав життя і власність феодала-землевласника. Судебник обмеж. право селян йти від свого феодала на ін.землі суворо певним терміном - за тиждень до осіннього Юр'ївого дня (26 лист.) і впродовж тижня після нього з обов'язковою виплатою "пожилого". Чинність Судебника означ. початок прикріплення селян до землі.

У XVI в. тривав процес розшир. Тер. Моск. держ.. Після перемоги над Литвою 1503 р. до Москви відійшли землі за верхн. течією Оки, вздовж берегів рік Ясен, Сож і Дніпра. Усього до складу Моск. держ. увійшло 25 міст і 70 волостей. 1610 р. було ліквідовано самостійність Пскова, а 1514 р., після чергової війни з Литвою, до Москви відійшов Смоленськ. Нарешті, 1521 р. припинило своє існув. Рязан. кн.-ство.

Т.ч., тер. країни збільш. настільки, що вона перетв. на найб. держ. Європи. З кін.15 ст. "Московія", як раніше її назив. іноземці, поч. іменув. Росією.

Василій ІІІ. зовнішня політика: 1510 р. – приєднання Пскова до Москви; походи на Казань; взяття Смоленська; Внутрішня політика: користувався підтримкою церкви в боротьбі з феодальною опозицією. Князів Рюриковичів Васля Шуйського та Івана Воротинського було вислано у вигнання. Ув’язнював всіх, хто його критикував. Під час його правління збільшилося земельне дворянство, влада активно обмежувала права і привілеї бояр.