32. Утвердж. Абсолютизму в Рос.(1-а чв.18ст)

Першим абсол.монархом Рос.був ПетроІ.знаряддя для утвердж. Абсол. -реформи Петра І,рушійною силою яких стала Пн.війна: військова,органів влади і управління,станового устрою російського суспільства,податкова,церковна.Затвердж. Абсол.супроводжувалося посиленням централізації й бюрократизації держ.апарата. Замість Боярської думи указом 22.02.1711 держ.орган — Урядовий сенат. Всі його члени були призначені царем указами з числа його безпосереднього оточення.Сенат був вищою судовою, управлінською і законорадницькою установою, яка виносила на розгляд різні питання для законодавчого вирішення монархом.був слухняним знаряддям самодержавства: сенатори були особисто відповідальні перед монархом, а у випадку порушення присяги, каралися стратою, опалою, відмовою від посади, грошовими штрафами. Також для таємного нагляду за виконанням указів, був засн.інститут фіскалів. компетенція:узнавати про все, що «до шкоди державному інтересу бути може»; доповідати «про злий намір проти персони його величності або зраду, про збурювання або бунт», а також боротьба з хабарництвом і казнокрадством;указом від 18.01.1722-засн.прокурори в провінціях і надвірних судах;генерал-прокурор і обер-прокурори підлягали суду самого імператора. Прокурорський нагляд поширювався навіть на Сенат. Ліквідовано застарілу систему приказів та заміна їх новими установами – колегіями (1717 р.)Колегії одержували укази тільки від монарха і Сенату і мали право не виконувати укази останнього, якщо вони суперечили указам імператора. Змінене управління церквою В 1721 році була заснована «духовна колегія» або Синод- головна центр.устан.по церковних питаннях, і підкорявся Сенату;скас.посада патріарха, спостереження за церквою поручалося обер-прокуророві Синоду. Члени Синоду, так само як і інших колегій, призначалися царем. Церква перетв.в складову чиновницько-бюрокр.апарату абс.держ.Остаточно затверд.абсол.22.10.1721-ПетруI привласнений титул «Батька Батьківщини, Імператора Всеросійського, Петра Великого». Імператор- глава держави, церкви, вищий суддя, верховний головнокомандуючий,у його компетенції-оголошення війни,підпис.миру,договорів з іноз.держ.У законод.владі належало право видання законів. Він мав вищу адмін.владу в країні і йому підкорялися всі органи державного управління. Петро I вніс зміни в порядок успадковування імператорського престолу(1722 рік):замість кровного спадкоємця чи назн.Земським собором,Імператор обир. гідного собі спадкоємця.Утв.війс.-бюрок.держ.із сильною централізованою самодержавною владою, яка опирається на кріпосницьку економіку, сильну армію і флот.

33. Росія в період Катерини I та Петра II (1725-1730)

Після смерті Петра I при дворі утворилися дві партії. Одна яку входили Репнін, Голіцин і князі Долгорукові, відстоювала права Петра Олексійовича, малолітнього онука Петра I і сина царевича Олексія. Проте за підтримкою гвардійських полків Меншиков і Толстой престол посіла вдова Петра I Катерина, яку підтримували також і впливові члени Синоду - Феодосій Псковський і Феофан Новгородський. Вона не мала ніякої програми дій і в усьому покладалася на радників. Фактичне управління імперією було в руках О. Меншикова та Верховної Таємної Ради, в яку в ходили А.Д. Меншиков, П.А. Толстой, Г.І. Головкин, Ф.М. Апраксин, А.І. Остерман, Д.М. Голіцин.Вона була створена 08.02.1726р. Раді надавалось значення законодавчого органа: жодний указ правителя не міг бути виданий без обговорення в Раді. Рада одержала право призначати вищих чиновників, відати фінансами, керувати діяльністю Сенату, Синоду і колегій.

Верховна таємна рада ліквідувала органи місцевої влади, створені Петром I, і відновив владу воєвод. В роки правління Катерини I відбулися і такі події, як відкриття Академії наук, організація Морської експедиції В.Беринга, установи ордена Св. Олександра Невського. У царювання Катерини I Росія вела війну з турками в Дагестані і Грузії. Задум Катерини повернути герцогу Голштинському віднятий датчанами Шлезвіг викликав військові дії з боку Англії і Данії. Стосовно Польщі Росія намагалася вести мирну політику.

За правління Катерини I російський уряд продовжував створення централізованої держави, зокрема на землях сучасної України. Саме це стало причиною невдоволення і конфліктів з місцевою українською верхівкою - козацькою старшиною, яка не бажала втрачати владу і старі вольності. У зв'язку з військовою загрозою з боку Османської імперії (до складу якої в ті часи входило Кримське ханство) і потребою у козацьких загонах імперський уряд пішов на певні поступки, зокрема розпустив на певний час Малоросійську колегію та відновив посаду гетьмана, гетьманом став Д . Апостол. Перед смертю за наполяганням Меншикова Катерина підписала заповіт, по якому престол повинен був відійти князю Петру Олексійовичу (Петро II), а вразі його смерті її дочкам або їхнім нащадкам.

Петро Олексійович, онук Петра I, вступив на престол за заповітом імператриці Катерини I. Вихованню й освіті Петра Олексійовича приділялося не особливо багато уваги. Петро перший зійшов на престіл в 12-річному віці, тому справами держави відала Верховна таємна рада. Меншиков обручив Петра 1 зі своєю дочкою Марією. Самовладдя і зарозумілість тимчасового правителя - Меншикова дратували багатьох придворних. Та й сам молодий імператор не любив Меншикова. Цим скористалися князі Довгорукі, що переконали Петра заарештувати Меншиков,він був засланий у Сибір, а усе його майно було конфісковано. Так закінчилося його розпорядження державою. Склад Верховної таємної ради змінився. Для зміцнення своєї влади при дворі 19 листопада 1729 року Довгорукі влаштували заручення Петра II із князівною Катрею Олексіївною Довгорукою. Петро II оголосив себе супротивником перетворень Петра I і ліквідував створені його дідом установи. 1730-15-річний цар захворів на віспу та помер. З смертю Петра II припинився рід Романових по чоловічій лінії.