25. Церковний розкол-середина – др. Пол.17 ст.

Приводом для виникнення Р. послужила церковно-обрядова реформа, яку в 1653 почав проводити патріарх Никон з метою зміцнення церковної організації. За ліквідацію місцевих відмінностей в церковно-обрядовій практиці, усунення різночитань і виправлення богослужебних книг і ін. міри по уніфікації московської богословської системи виступали всі члени впливового «Кухоль ревнителів благочестя» . Проте серед його членів не було єдності поглядів відносно доріг, методів і кінцевої мети намічаної реформи. Протопопи Авакум, Данило, Іван Неронов і ін. вважали, що російська церква зберегла «древлєє благочестя» і пропонували проводити уніфікацію, спираючись на староруські богослужебні книги. Ін.(Древн) члени кружка (Стефан Воніфатьев, Ф. М. Ртіщев ), до яких пізніше приєднався Никон.За підтримки пануючи Олексія Михайловича Никон почав проводити виправлення російських богослужебних книг по сучасних їм грецьких зразках і змінив деякі обряди (двоєперстіє було замінене троєперстієм, під час церковних служб «алілуйя» стали виголошувати не двічі, а тричі і т.д.). Нововведення були схвалені церковними соборами 1654—55. Протягом 1653—1656 на Друкарському дворі йшов випуск виправлених або знов переведених богослужебних книг.

Хоча реформа зачіпала лише зовнішню, обрядову сторону релігії, але в умовах панування в суспільстві релігійної ідеології ці зміни набули значення великої події. Незадоволеність викликали і насильницькі заходи, за допомогою яких Никон вводив в ужиток нові книги і обряди. Першими за «стару віру», проти реформ і дій патріарха виступили деякі члени «Кружка ревнителів благочестя». Авакум і Данило подали цареві записку в захист двоєперстія і про уклони під час богослужіння і молитов. Потім вони стали доводити, що внесення виправлень по грецьких зразкам поганить дійсну віру, т.к. гречеськая церква відступила від «древлего благочестя», а її книги друкуються в друкарнях католиків. Іван Неронов, не стосуючись обрядової сторони реформи, виступив проти посилення влади патріарха і за демократизацію церковного управління. Зіткнення між Никоном і захисниками «старої віри» прийняло різкі форми. Авакум, Іван Неронов і інші ідеологи Р. піддалися жорстоким переслідуванням

Виступи захисників «старої віри» отримали підтримку в різних шарах русявий.(російський) суспільства, що привело до виникнення руху, названого Р. Часть нижчого духівництва, що бачила в сильній патріаршій владі лише орган експлуатації, виступаючи за «стару віру», протестувала проти збільшення феодального гніту з боку церковної верхівки. До Р. прилучилася і частина вищого духівництва, невдоволена централізаторськимі устремліннями Никона, його самоправством і що відстоювала свої феодальні привілеї (єпископи — коломенський Павло, вятський Олександр), деякі монастирі. Заклики прибічників «старої віри» отримали підтримку окремих представників вищої світської знаті. Але велику частину прибічників «старої віри» складали люди посадників і особливо селяни. Посилення феодально-кріпосницького гніту і погіршення свого положення народні маси зв'язували і з нововведеннями в церковній системі.

Масового характеру рух Р. набув після церковного собору 1666—67, що зрадив старообрядців анафемі, як єретиків, і що прийняв рішення про їх покарання. Цей етап збігся з підйомом в країні антифеодальної боротьби; рух Р. досяг свого апогею, поширився вшир, залучаючи нові шари селянства, особливо кріпосних, таких, що бігли на околиці.