- •2. Новгородська республіка. Особливості соціально-політичного устрою (середина 12 – 15 ст)
- •3. Володимиро-Суздальське князівство. Особливості соціально-політичного розвитку
- •4. Монгольська навала на Північно-Східну Русь та її наслідки.
- •5.Твердське Князывство
- •7. Політичний розвиток Північно-Східної Русі (XIV -перша чверть с XV ст.)
- •8. Династична війна в Моско. Князівстві та її наслідки
- •6. Утворення Московської держави
- •11. Судебник Івана ііі 1497
- •12. Московська церква наприкінці 15 першій третині 16с ст. Нестяжателі і йосифляни
- •13. Московсько-литовські війни кінця 15-поч.16 ст. Та їх наслідки
- •14. Обрана Рада та її діяльність (кінець 1540-х – 1550-і рр.)
- •15. Політика опричнини Івана IV (друга половина 16 ст.)
- •16. Лівонська війна (1558-1583 рр.)
- •17 . Передумови громадянської війни (Смути ) у Московській державі (початок XVII)
- •18. Борис Годунов . Внутрішня та зовнішня політика ( 1598 – 1605 )
- •19 . Лжедмитрій I. Початок громадянської війни (Смути ) у Московській державі ( початок XVII ст.)
- •20. Цар Василій Шуйський (1606 -1610рр).
- •21. Завершальний етап «смути».
- •22. Соборне уложення1649 р. Основні положення.
- •23. Переростання станово-представницької монархії в абсолютистську (др. Пол. 17ст.)
- •24.Зовнішня політика Росії в період правління Олексія Михайловача (1645-1676 рр.)
- •25. Церковний розкол-середина – др. Пол.17 ст.
- •26. Велике посольство Петра і 1697-1698рр.
- •27. Петровські перетворення в промисловості та торгівлі.
- •28. Державна реформа Петра і.
- •29. Соціальна політика Петра і
- •30. Культурні перетворення Петра і
- •32. Утвердж. Абсолютизму в Рос.(1-а чв.18ст)
- •33. Росія в період Катерини I та Петра II (1725-1730)
- •34. Спроба обмеження самодержавства у 1730 р. «Кондиції» верховників.
- •35. Росія в період правління Анни Іоанівни (1730-1740)
- •36. Росія в період правління Єлизавети Петрівни (1741-1761)
- •37. Росія в період правління Петра ііі (1761-1762 рр.)
- •38. Зовнішня політика Росії (1725-1762 рр.)
- •39. «Освічений абсолютизм» Катерини іі (друга половина 18 ст.)
- •40. Внутрішня політика Катерини іі (др.Пол. 18 ст.)
- •41.42. Жалувані грамоти дворянству і містам 1785 р.
- •43. Участь Росії в поділах Речі Посполитої.
- •44. Російсько-турецькі війни другої половини 18 ст.
- •48. Культура Росії другої половини 18 ст.
- •46. Росія в період правління Павла і (1796-1801)
- •47. Зовнішня політика в Росії в період правління Павла і (1796-1801)
5.Твердське Князывство
феодальне князівство в Пн.-Сх. Русі 13—15 ст., займало територію у верхній течії р. Волги та по її притоках. Основні міста: Твер (столиця), Кашин, Кснятин, Зубцов, Стариця, Холм, Микулин, Дорогобуж. В кін. ЗО — на поч. 40-х рр. 13ст великий князь владимирський Ярослав Всеволодович виділив Твердське князвство із складу Переяслав-Залєського князівства як уділ своєму синові Олександру Невському. Незалежним Твердським князівством стало у 1247. В 2-ї пол. 13 ст. зросла його політітична могутність. Твердське князівство стало головним суперником Московського великого князівства в боротьбі за об'єднанні Пн.-Сх. Русі. На поч. 14 століття тверський князь дістав титул "великого". Твердське князівство деякий час було центром визвольної боротьби руських земель проти монголо-татарського іга. Повстання, що спалахнуло 1327, було жорстоко придушене Золотою ордою. Це значно ослабило Твердське князівство, чому сприяв також процес феодальної роздробленості. Як самостійне князівство перестало існувати 1485, коли в результаті походу Івана ІІІ на Твер Твердське князівство було приєднано до Російської централізованої держави.
7. Політичний розвиток Північно-Східної Русі (XIV -перша чверть с XV ст.)
На поч.. XIV ст. провідну роль серед князівств Північно-Східної Русі почало відігравати Московське князівство. Особливо його значення зросло після 1325 p., коли, за згодою хана Золотої Орди, титул великого князя перейшов до правителя Московського князівства Івана І Калити (1325—1340). Калита почав об'єднувати землі навколо Москви, приєднавши до неї ряд сусідніх князівств. У відносинах з Ордою Іван І проводив лінію зовнішньої покірності ханам, виплати данини, щоб не дати приводів для нових вторгнень монголо-татар. За часів Калити було встановлено тісний союз московської великокнязівської влади з Церквою. Перенесення резиденції митрополита з Володимира до Москви значно укріпило політичні позиції московських князів.
За правління Дмитра Донського (1359—1389) почалося будівництво кам'яного Кремлю у Москві, що посилило оборонний потенціал Московського князівства. На початку правління Дмитра литовський князь Ольгерд у 1359 р. захопив Брянськ, а у 1368,1370 та 1372 pp. підходив до Москви, але взяти її не зміг. Особливе значення для Московського князівства мала перемога над ханом Мамаєм у Куликовській битві 1380 р. Куликовська битва закріпила значення Москви як національного та політичного центру об'єднання російських земель у єдину державу. По смерті Дмитрія Донського наступником став його син Василій I (1389 – 1425 рр.). За його правління було зроблено першу спробу приєднання значних володінь і створено ту соціальну базу, на яку спиралася влада великого князя — боярство. Це були великі землевласники, які отримали свої землі у спадок і походили з родів удільних князів. У 1393 р. Василій I ліквідував Нижньогородське князівство і приєднав його до Москви. Але на шляху до подальших придбань Москви стали Литва і Орда.
Перша чверть XV ст. були для Москви тяжкими: три війни проти Литви; перший набіг кримських татар під проводом Єдигея в грудні 1408 р., що був спустошливим для Москви; постійні конфлікти з Новгородом, та смерть старшого сина, наступника Івана, що призвела до відродження старого конфлікту — хто правитиме по смерті великого князя.