5.Твердське Князывство

феодальне князівство в Пн.-Сх. Русі 13—15 ст., займало територію у верхній течії р. Волги та по її притоках. Основні міста: Твер (столиця), Кашин, Кснятин, Зубцов, Стариця, Холм, Микулин, Дорогобуж. В кін. ЗО — на поч. 40-х рр. 13ст великий князь владимирський Ярослав Всеволодович виділив Твердське князвство із складу Переяслав-Залєського князівства як уділ своєму синові Олександру Невському. Незалежним Твердським князівством стало у 1247. В 2-ї пол. 13 ст. зросла його політітична могутність. Твердське князівство стало головним суперником Московського великого князівства в боротьбі за об'єднанні Пн.-Сх. Русі. На поч. 14 століття тверський князь дістав титул "великого". Твердське князівство деякий час було центром визвольної боротьби руських земель проти монголо-татарського іга. Повстання, що спалахнуло 1327, було жорстоко придушене Золотою ордою. Це значно ослабило Твердське князівство, чому сприяв також процес феодальної роздробленості. Як самостійне князівство перестало існувати 1485, коли в результаті походу Івана ІІІ на Твер Твердське князівство було приєднано до Російської централізованої держави.

7. Політичний розвиток Північно-Східної Русі (XIV -перша чверть с XV ст.)

На поч.. XIV ст. провідну роль серед князівств Північно-Східної Русі почало відігравати Московське князівство. Особливо його значення зросло після 1325 p., коли, за згодою хана Золотої Орди, титул великого князя перейшов до правителя Московського князівства Івана І Калити (1325—1340). Калита почав об'єднувати землі навколо Москви, приєднавши до неї ряд сусідніх князівств. У відносинах з Ордою Іван І проводив лінію зовнішньої покірності ханам, виплати данини, щоб не дати приводів для нових вторгнень монголо-татар. За часів Калити було встановлено тісний союз московської великокнязівської влади з Церквою. Перенесення резиденції митрополита з Володимира до Москви значно укріпило політичні позиції московських князів.

За правління Дмитра Донського (1359—1389) почалося будівництво кам'яного Кремлю у Москві, що посилило оборонний потенціал Московського князівства. На початку правління Дмитра литовський князь Ольгерд у 1359 р. захопив Брянськ, а у 1368,1370 та 1372 pp. підходив до Москви, але взяти її не зміг. Особливе значення для Московського князівства мала перемога над ханом Мамаєм у Куликовській битві 1380 р. Куликовська битва закріпила значення Москви як національного та політичного центру об'єднання російських земель у єдину державу. По смерті Дмитрія Донського наступником став його син Василій I (1389 – 1425 рр.). За його правління було зроблено першу спробу приєднання значних володінь і створено ту соціальну базу, на яку спиралася влада великого князя — боярство. Це були великі землевласники, які отримали свої землі у спадок і походили з родів удільних князів. У 1393 р. Василій I ліквідував Нижньогородське князівство і приєднав його до Москви. Але на шляху до подальших придбань Москви стали Литва і Орда.

Перша чверть XV ст. були для Москви тяжкими: три війни проти Литви; перший набіг кримських татар під проводом Єдигея в грудні 1408 р., що був спустошливим для Москви; постійні конфлікти з Новгородом, та смерть старшого сина, наступника Івана, що призвела до відродження старого конфлікту — хто правитиме по смерті великого князя.