41.Передумови забезпечення ефективності інформації. Показники якості інформації.

На основі описуваних світів інформацію щодо якості слід класифікувати на реальну, нереальну (псевдореальну й ірреальну) та невизначену.

Реальна інформація. Ця інформація буває істинною та хибною.

У суспільстві найвище цінується істинна інформація. На перевірку її істинності можуть витрачати значні фінансові ресурси.

Хибну інформацію, хибність якої не приховують, в побуті ще називають просто брехнею. Хибну інформацію, яку свідомо видають за істинну, називають обманом.

Окремим порушенням є замовчування певних фактів реального світу, тобто непередавання реципієнтам інформації про певні факти.

За джерелом отримання реальну інформацію класифікують також на оригінальну (отриману з першоджерела — керуючої системи, яка сама першою її згенерувала) й копійовану (отриману з керуючих систем, які отримали цю інформацію з першоджерела, а далі передали іншим системам). Такий поділ дає змогу говорити про ступінь копійованості повідомлення. Звичайно, цей ступінь не мав би ніякого значення, якби під час копіювання повідомлень в нього не вкрадались системні (свідомо внесені керуючими системами) чи несистемні (випадкові) спотворення.

Окремо слід сказати про такий вид інформації як дезінформація. Ця інформація описує не реальний, а вигаданий — псевдо- чи навіть ірреальний світ, проте видається за таку, що описує саме реальний світ, — причому за істинну. Серед дезінформацій виділяють два її види: “напівправду”, коли до правди “домішують” вигадку, та “качки”, коли інформацію вигадують повністю.

Нереальна інформація. Стосовно цього виду інформації неможливо говорити про її хибність чи істинність. Натомість говорять лише про суперечливість чи несуперечливість її сентенцій (в межах одного й того ж чи навіть кількох різних повідомлень).

Крім того, стосовно нереальної інформації в повідомленні завжди повинно бути сказано, що це саме нереальна інформація (наприклад, в анотації до книги повинно бути написано “Роман”, “Фантастика”, а в літературі для дітей — “Казка” тощо).

Невизначена інформація. Цей вид інформації є найнебезпечнішим для реципієнтів, оскільки вони, як експерти, повинні самостійно визначати, до якого світу належить кожна сентенція опрацьовуваного повідомлення.

Крім звичайної інформації, щодо якості виділяють також псевдоінформацію, параінформацію та метаінформацію.

Псевдоінформація (гороскопи й пророцтва). У повідомленні звичайна інформація постійно веде до зростання кількості нової контекстної, реципієнтської чи навіть суспільної інформації. За наявності у повідомленні псевдоінформації кількість нової контекстної, нової реципієнтської чи нової суспільної інформації практично не зростає.

Параінформація. До параінформації належить така, якої нема в повідомленні в явному вигляді, тобто в значеннях його слів чи речень, проте вона випливає з нього на основі логічних виведень, підставлення замість одних змінних — інших, загальновідомих асоціацій тощо. Інакше кажучи, параінформація — це те, що написано “між рядками”. Класичним прикладом параінформації є мораль у байках.

Метаінформація. Метаінформацією називають таке повідомлення, яке описує інше повідомлення.

Прикладами метаінформації є огляди преси, реферати, анотації, бібліографічні описи, цитування, відгуки, критичні статті тощо.

42…Порядок обробки накопиченого матеріалу: упорядкування, розчищення матеріалу, систематизація виписок, відсікання надмірної інформації, розробка таблиць;

обдумування та розробка системи викладення дослідження, формування висновків, положень; перевірка висновків та узагальнень; виявлення невирішених питань.

Етап узагальнення результатів дослідження передбачає практичну реалізацію дослідного процесу, перетворення масивів первинної інформації у вторинну за прийнятими методологічними підходами. Включає:

узагальнення результатів попередніх етапів дослідної роботи

оцінка повноти вирішених задач

проведення додаткових досліджень

розробка рекомендацій щодо використання результатів дослідження

підготовка і оформлення кінцевого результату

Упорядкування здійсненого матеріалу здійснюється за критеріями:

пріоритет матеріалів з літературних джерел про нові підходи до вирішення проблем, оригінальні підходи розв’язання аналогічних проблем.

Систематизація і упорядкування виписок

Пошук раціонального, значущого матеріалу

Відсікання від надмірних відомостей

Узагальнення теоретичних засад стосовно предмету дослідження має ґрунтуватися на глибокій аргументації за такими підходами:

сутність даного явища / процесу вивчається (подається позиція декількох авторів)

що становить зміст досліджуваного явища: стадії, етапи явища

погляди вчених з приводу шляхів вирішення проблеми на практиці

труднощі попередніх досліджень, що зустрічаються

які чинники, умови, фактори ефективного розвитку процесу в даній галузі ідентифіковані вченими.

При роботі з масивами фактографічної інформації треба:

визначення періоду, за який буде оцінено тенденцію дослідження

система показників, яка забезпечує отримання бажаних результатів

розробка інстр-го дослідження – система методологічних підходів, прийомів, розрахунків і показників дослідження

Систематизація фактичної інфо може здійснюватися в табличній формі, класифікац. інформації.

Будь-яка таблиця повинна мати заголовок, який коротко і точно визначає її зміст. Необхідний описовий матеріал можна розміщувати під таблицею в примітках. Усі графи в таблиці повинні бути заповнені цифрами або умовними позначками. Якщо окремі дані відсутні, то ставиться тире (—), а не нуль (0), який означає дорівнювання нулю відповідних числових даних. Відтворені або сумнівні дані розміщують в дужках. Скороченнями або символами можна користуватися лише тоді, коли їх сенс абсолютно зрозумілий. Числа в таблицях повинні розміщуватись так, щоб відділяючі десятинні знаки були розташовані у кожній графі на одній вертикалі.

Структура тексту наук праці: 1. вступ. 2. теоретична частина. 3. аналітична частина. 4. практична частина. 4. Висновки. 6. Література. 7. Додатки

43... Прийоми узагальнення матеріалу: групування даних, порівняння, аналогії, узагальнюючі економічні показники, середні величини, відносні величини. Таблиці: прості, групові, комбінаційні. Графічні прийоми представлення інформації: графічні схеми, гістограми, діаграми, номограми.

Узагальнення - систематизація інформаційних даних за певними ознаками; логічний процес переходу від одиничного до загального знання або навпаки. Отримання узагальненого знання базується на більш глибокому відображенні дійсності, проникненні у її сутність.

групування даних - об’єднання даних за певною ознакою з метою їх більш зручного використання,

порівняння – це встановлення розходження між об'єктами матеріального світу або знаходження в них загального, здійснюване як за допомогою органів почуттів, так і за допомогою спеціальних устроїв.

– аналогія метод наукового дослідження, при якому досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їх подібності з іншими.

метод управління, що ґрунтується на використанні наявного досвіду вирішення подібних управлінських ситуацій. Ефективність використання М.а. залежить від завчасного пошуку аналогічної ситуації, тобто від наявності відомостей про досвід даного та інших суб‘єктів підприємництва і нагромадження інформаційного потенціалу підприємницької діяльності шляхом збору та аналізу інформації, що надходить із зовнішнього та внутрішнього середовища.

Узагальнюючі економічні показники економічного виробництва: звитрати на одиницю вартості продукції (товарної, валової, реалізованої, чистої); рентабельність виробництва й продукції.

середні величини - статистичні величини, що узагальнюють кількісні характеристики елементів масового процесу, встановлюють їх індивідуальні відмінності, виявляють загальні умови, тенденції і закономірності. С.в. використовуються для: характеристики (оцінки) рівня явищ, їх розвитку в часі, порівняння двох або кількох рівнів; здійснення розрахунків і оцінок у зв‘язку з прогнозуванням, проектуванням, плануванням тощо. Переважно використовуються середньоарифметичні, середньогеометричні, середньогармонічні, середньоквадратичні С.в., а також мода і медіана.,

відносні величини- кількісні характеристики суспільних явищ і процесів, одержані порівнянням двох абсолютних статистичнихвеличин і виражені у процентах. В. в. бувають базисні (до яких порівнюють) і звітні (які порівнюють) . В. в. використовують у звітних та планових документах, при аналізі господарської діяльності підприємств тощо. Розрізняють такі В. в.: 1. Величини динаміки, що характеризують зміни рівня однойменних явищ у часі. 2. Величини структури, що показують частку (питому вагу) складових частин чогось цілого. 3. Величини спланованого обсягу виробництва, виконання виробничого завдання. 4. Величини інтенсивності, що показують ступінь поширення або розвитку явища в певному середовищі. 5. Величини порівняння ті, що характеризують однойменні показники рівних об‘єктів

Таблиця – форма систематизованого раціонального наочного викладу цифрового матеріалу, який характеризує досліджуване явище, процес.

Елементи таблиці:

номер (складається з номера розділу документа та порядкового номера);

заголовок (розкриває головний зміст явища, процесу тощо);

текстова частина, елементами якої є:

підмет (об’єкт який характеризується, вказується по вертикалі – боковик таблиці);

присудок (показники, які розкривають об’єкт, вказуються по горизонталі – головка таблиці);

цифровий матеріал;

підсумки (часткові або загальні);

пояснення, примітки (використовуються досить рідко).

Види таблиць:

Проста таблиця – містить перелік даних, зібраних про окремі явища чи характеристики досліджуваної сукупності, тобто підмет та присудок не мають групування (таблиця 1.1).

Групова таблиця (таблиця 1.2.) – окремі дані згруповано за певною ознакою (групування підмета або присудка за однією ознакою).

Комбінована таблиця - містить дані про сукупність, згруповані більше ніж за однією ознакою

Складена таблиця об’єднує декілька простих або групових таблиць.

Результати розподілу даних досліджень зручно стисло та наочно подати за допомогою графічних методів.

Графік – цифровий малюнок, який дозволяє представити суть явища, сприяє його аналізу та популяризації результатів.

Розподіл частот, як правило, зображають за допомогою полігона або гістограми. Полігон частот переважно використовується для графічного зображення дискретних рядів, гістограма – інтервальних.

Для зображення динаміки явищ, процесів, а також для порівняння ознак використовують діаграми. Діаграми можуть бути лінійні, стовпчикові (вертикальні, горизонтальні), стрічкові та секторні. Окрім площинних часто використовують об'ємні діаграми.

Номограма - це графічне зображення функціональної залежності. При наявності номограми обчислення не проводяться, тому що результат читається безпосередньо на графіку.