32. Порядок складання виписок, конспектів, анотацій, інформаційних карток, використання ксерокопій.

Неодмінною умовою аналізу відібраної для дослідження літератури є запис прочитаного. Він дозволяє краще сприймати й засвоювати мате-ріал, а також зберігати його для подальшої роботи. Проте запис потре-бує додаткового часу. Тут важливим є правильний вибір способу запису прочитаного. Для цього застосовують виписки, анотації, конспекти.

Виписка — короткий (чи повний) виклад змісту окремих фраг-ментів (розділів, параграфів, сторінок) інформації. Це дозволяє в малому обсязі накопичити велику інформації. Виписка може стати основою для подальших творчих роздумів над темою дослідження.

Анотація — це спресований, стислий і точний зміст першоджере-ла. Анотації складають на документ у цілому. Їх зручно накопичувати на окремих картках чи аркушах. За їхньою допомогою можна швидко відтворити текст у пам’яті.

Конспект — це докладний виклад змісту документу, джерела, яке аналізується. Головне у складанні конспекту — це вміння виділити

Конспект можна складати і за допомогою ксерокопій потрібних для дослідження матеріалів. Це спосіб зручний щодо заощадження часу для виконання дослідження. На сторінках ксерокопій статей, розділів з монографій тощо можна робити підкреслювання, записува-ти власні думки щодо прочитаного, а також доповнення як на полях, так і на звороті аркуша копії.

Наявність виписок, анотацій, конспектів є неодмінною умовою проведення дослідження. Це особливо важливо для складання ана-літичного огляду літератури з теми дослідження (у дисертаціях це перший розділ).

Складання огляду потребує не лише аналізу інформації, але й її класифікації та систематизації.

33. Оцінка ступеня вивченості і наукової розробки досліджуваного питання. Визначення невирішених, дискусійних проблем.

Ступінь вивченості теми - характеристика ступеня освітленості теми в літературі, виділення найбільш важливих проблем та існуючих підходів до їх вирішення. Даний елемент введення частіше застосовується для об'ємних робіт, як курсова, диплом або дисертація. Якщо у вирішенні проблеми виникають суперечності – то формується дискусійна проблема, яка має на меті усунення суперечностей та надання вичерпного рішення даної проблеми.

38.Класифікація джерел фактичної інформації про об’єкти дослідження та їх характеристика.

Джерело наукової інформації — це документ, що містить у собі науковий факт. Документальні джерела містять основний обсяг, що використовується у науковій діяльності. Для користувача кінцевим продуктом є інформація, яка містить відомості фактичного характеру. Джерела такої інформації різні:

офіційні публікації державних органів: нормативно-правові акти, статистичні збірники, бюлетені, експрес-інформація;

література ділового характеру, призначена для використання фахівцями у практичній діяльності: управлінська, фінансова, комерційна, маркетингова, статистична, правова тощо;

спеціальна література: науково-технічна, технологічна, нормативна, патентна документація, промислові каталоги, реєстри, кадастри, довідники тощо;

наукова та навчально-методична література з різних галузей знань, словники, енциклопедії, бібліографічні видання;

первинна облікова і технічна документація, бухгалтерська і статистична звітність;

бази даних мережі Internet.

Якщо інформація про об’єкт і предмет дослідження відсутня, здійснюється безпосереднє спостереження. Оскільки спостереження є досить трудомісткою процедурою, то науково-дослідна робота зорієнтована переважно на використання наявних інформаційних ресурсів.