Міністерство освіти та науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Кафедра міжнародного та європейського права

Курсова робота з міжнародного економічного права

на тему:

«ОЕСР як міжнародна економічна організація»

Виконав

студент юридичного факультету

денної форми навчання

4 курсу, 7 групи

Гасанов Гара Сулейман огли

Науковий керівник:

Печуляк Віталій Петрович

Київ 2013

План

Вступ

1. Місце і роль ОЕСР в регулюванні міжнародного економічного співробітництва.

1.1. Основні етапи створення та становлення ОЕСР.

1.2. Політика ОЕСР в галузі світової економіки.

2. ОЕСР як міжнародна економічна організація.

2.1. Основні цілі та напрямки діяльності.

2.2. Структура ОЕСР.

3. Співробітництво ОЕСР з Україною.

3.1. Перспективи вступу України до ОЕСР.

3.2. Переваги та недоліки співпраці між Україною та ОЕСР.

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

На межі двох тисячоліть в житті практично всіх держав світу центральне місце займають глобальні економічні, фінансові та валютні проблеми. Вони значною мірою впливали на розвиток всіх країн планети і в період Першої та Другої світових війн, і у роки Великої Депресії, і міжнародних валютних криз, а також продовжують впливати і сьогодні.

Їх розв’язання так чи інакше покликані вирішити спеціальні органи - міжнародні організації котрі є фундаментом світової безпеки.

Відтак, міжнародні організації - явище в громадському житті, взагалі, не нове. Вони мають місце в розвитку людського суспільства впродовж тисячоліть. Проте тільки в останні століття, й особливо з утворенням ООН, міжнародні організації стали відігравати все більш і більш помітну роль у розвитку міжнародних відносин.

На сьогоднішній день існує умовний поділ світу на 2 частини. Першу утворюють країни, які входять в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), а другу - всі інші. Дана міжнародна організація об'єднує 34 розвинених країн і країн, що дотримуються ринкової економіки та демократичних принципів. Тому не дарма її прозвали "клубом багатих країн".

ОЕСР відіграє чільну роль на міжнародній арені. Вона надає допомогу країнам-членам у формулюванні мети політики, спрямованої на досягнення економічного і соціального розвитку. Міжнародна економічна організація сприяє проведенню скоординованої політики, яка сприяє забезпеченню економічного зростання, внутрішньої і зовнішньої фінансової стабільності; підтримує зв'язки з іншими міжнародними та регіональними організаціями проводить дослідження, конференції, видає спеціальну літературу.

Мета даної роботи полягає у визначенні місії і масштабів діяльності ОЕСР. Для цього ставляться ряд завдань, які включають огляд діяльності організації в галузі економіки, освіти, соціальної політики, фінансової системи. Необхідно буде зрозуміти механізм її роботи, на основі розгляду її структури, цілей і основних напрямків. Слід також звернути увагу на прогнозно-аналітичну та дослідницьку діяльність ОЕСР, щоб визначити її роль у розвитку країн-учасників.

Інтерес представляє також питання про співпрацю України та ОЕСР, умови і наші перспективи в отриманні права стати країною-учасницею.

Даній темі присвячено ряд літератури, в основному статті. У книзі Герчикова І.М. "Міжнародні економічні організації"

ОЕСР завжди відкрита для налагодження нових контактів по всьому світу, має намір і надалі розширювати масштаб своєї діяльності, враховуючи, в тому числі і далекі перспективи нового, постіндустріального століття. У 21 столітті ОЕСР має намір створити єдину світову економіку, засновану на знаннях і міцної інтеграції економіки країн не тільки ОЕСР, але і всього світу.

Особливість ОЕСР полягає в тому, що вона є як би своєрідним клубом з обміну досвідом економічної та соціальної політики. У цьому і є її принципова відмінність від інших міжнародних організацій. ОЕСР покликана сприяти впровадженню передових ідей в основному неформальними методами, а не видавати жорсткі інструкції та резолюції. Відмінність також полягає і в тому, що Організація не займається виділенням коштів у тій чи іншій формі ні своїм членам, ні країнам що співробітничають з нею.

В даній роботі представлено коло завдань,проблемних питань, що постають перед організацією економічного співробітництва та розвитку, перед її членами та майбутніми учасниками данного утворення.

Перспективи вступу України до ОЕСР, негативні та позитивні сторони такої можливості.

1. Місце і роль оеср в регулюванні міжнародного економічного співробітництва

У сучасних умовах глобалізації економіки значення ОЕСР як центру з обміну передовим економічним і соціальним "ноу хау" зростає.

Все більшу частку в загальному обсязі роботи ОЕСР займають не питання економічного розвитку окремих країн, '' міждержавні'' проблеми; і не спеціалізовані питання окремих сфер економіки, а проблеми, що знаходяться на їх стику, так званих "міждисциплінарних проблем''.

У даному разі враховується та обставина, що наростаюча глобальна інтеграція посилює взаємодію національних економік і надає все більшої схожості багатьом проблемам, з якими вони стикаються.

Економічні та соціальні рішення, що приймаються окремими країнами все сильніше позначаються на становищі їхніх сусідів і партнерів (ефект "spillover"). Тому міждержавні дослідження спрямовані в тому числі на посилення використання позитивного впливу глобалізації та мінімізацію негативних впливів ефекту "spillover". [9;22-24]

Все більше ОЕСР звертає свій погляд на зовнішні для обмеженого кола країн-членів проблеми, тобто проблеми країн, що розвиваються,(Таїланд, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Аргентина і т.д.) і країн з перехідною економікою, таких як Росія та інші країни колишнього СРСР. У країнах ОЕСР зростає розуміння того, що їх власне благополуччя в зростаючій мірі залежить від благополуччя цих країн. [11;31-33]

ОЕСР проводить спеціальні дослідження і на їх базі міжнародні зустрічі за специфічними проблем глобалізації економіки та переходу розвинених країн до постіндустріального суспільства. Ці дослідження і обміни думками потім служать базою для прийняття стратегічних рішень в економічній і соціальній політиці.

Для ілюстрації тенденції до пошуку рішень існуючих на транснаціональному рівні "міждисциплінарних" проблем можна згадати одну з них. Це все більш загострюється в розвинених країнах проблема старіючого населення. Підвищення економічного добробуту, супроводжуване підвищенням тривалості життя, призводить до того, що все більшу частку в демографічній структурі розвинених країн займають літні люди, що збільшує навантаження як на державні бюджети, так і на приватні пенсійні та страхові інститути.

При цьому новоспечені пенсіонери знаходяться в гарній фізичній і інтелектуальній формі, що створює необхідність пошуку їх місця в суспільстві, пом'якшення ефекту "соціальної ізоляції" і застосування їх досвіду і можливостей. Таким чином, існує проблема на стику економічної та соціальних областей, що вимагає, з одного боку, вирішення питань підтримки високого рівня продуктивності праці та забезпечення сталого економічного зростання в розвинених країнах, і з іншого боку, специфічних питань зайнятості. У рамках даної тематики ОЕСР проводить ряд досліджень, спрямованих на пристосування державних пенсійних систем і приватних пенсійних фондів і страхових компаній до мінливих демографічним умовам. Крім того досліджуються можливості перенавчання та збільшення зайнятості літніх людей.

Іншим напрямком роботи, що знаходиться на стику різних областей, є проведені в рамках ОЕСР дослідження та консультації по взаємозв'язку політики стимулювання конкуренції (у цій області ОЕСР володіє унікальним міжнародним досвідом і займає одне з провідних місць серед міжнародних економічних організацій) та торговельної політики. Ці питання зараз дуже актуальні у зв'язку з переговорами в рамках СОТ. У той же час механізм ОЕСР дозволяє проводити такі обговорення за межами офіційних рамок. Для цього використовується діяльність Комітету з торгівлі та Комітету з законодавства та політики в області конкуренції, які створили спільну Робочу групу з торгівлі та конкуренції. [12;45-48]

Активізація діяльності, спрямованої за межі вузького кола членів ОЕСР (outreach activities) і адресованій насамперед країнам, що знаходяться в процесі переходу до розвиненої ринкової економіки, було організаційно підкріплено у 1990р. створенням Центру по співробітництву з країнами з перехідною економікою, перетвореного в 1998 р. в Центр зі співробітництва з країнами, що не входять до ОЕСР. Це підрозділ секретаріату планує і координує діяльність спеціалізованих директоратів в даній області.

Посилення уваги до проблем країн, що не входять до ОЕСР, відбивається на одному з основних напрямків роботи Організації - на економічному моніторингу та прогнозуванні. ОЕСР приступила до регулярної підготовки економічних оглядів за країною, що не входять в організацію. В одному з найбільш популярних видань ОЕСР, публікованих двічі на рік (у червні та грудні) "Економічних перспективи" (Economic Outlook) все більше місця приділяється динамічно розвиваються Азії та Латинської Америки і країнам з перехідною економікою.

Нарешті, ОЕСР активно займається спеціальними питаннями безпосередньо пов'язаними з глобалізацією. Так, наприклад, діяльність Організації спрямована на створення оптимальних умов для вільного перетікання капіталу і нематеріальних продуктів (послуг та інтелектуальної власності) у світовій економіці. У даній сфері йде робота з моніторингу дотримання умов Кодексу лібералізації руху капіталу та Кодексу лібералізації поточних невидимих ​​операцій, в тому числі проводяться дослідження доцільності продовження терміну дії винятків, наданих окремим країнам. [17;65-69]

В області вдосконалення міжнародної системи оподаткування ОЕСР досліджує негативні ефекти шкідливої ​​податкової конкуренції між окремими країнами (мається на увазі практика створення офшорних та інших спеціальних зон), займається вдосконаленням Модельної конвенції з оподаткування доходу і капіталу (вона є базою для укладення двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування ), розширює доступ країн, що не входять в організацію до "Керівництву ОЕСР для багатонаціональних підприємств та податкових органів з трансферного ціноутворення".[18;65-68]

Швидкий розвиток міжнародної торгівлі вимагає створення добросовісної конкурентного середовища для її учасників, у тому числі і в сфері відносин з державними органами країн-партнерів.

Не секрет, що підкуп державних чиновників досить широко використовується різними торговими фірмами для полегшення проникнення на ринки деяких країн, що спотворює об'єктивну картину порівняльної економічної вигідності зовнішньоторговельних угод і підриває добросовісну конкуренцію. У зв'язку з цим ОЕСР розробила "Конвенцію з боротьби з підкупом іноземних державних службовців при укладанні міжнародних торговельних угод". Ця конвенція була підписана в грудні 1997 р. країнами ОЕСР, Аргентиною, Бразилією, Болгарією, Чилі та Словаччиною. В даний час йде процес ратифікації Конвенції національними парламентами, після чого вона набуває чинності. Країни, що приєдналися до Конвенції, зобов'язані прийняти внутрішні законодавчі акти, що передбачають покарання для національних учасників міжнародної торгівлі, що дають хабарі іноземним чиновникам. [3;cт.10]

Одним із специфічних явищ, супутніх глобалізації світової господарської життя, є швидке проникнення комп'ютерних мереж, особливо мережі Інтернет, у внутрішню і зовнішню торгівлю. У зв'язку з цим ОЕСР бере участь у виробленні універсальних міжнародних правил регулювання електронної торгівлі. Бурхливий розвиток електронної торгівлі, наприклад, ставить низку потребують вирішення питань у галузі податкового та митного регулювання. Однак ОЕСР робить тут акцент насамперед не на заходи жорсткого регулювання і контролю, а на різних аспектах захисту прав споживачів і уникнення введення невиправданих бар'єрів і обмежень у сфері електронної торгівлі на національному рівні.[13;82-84]

1. Основні етапи створення ОЕСР

ОЕСР була створена в 1961 р. і була в політичному, організаційному і юридичному відношенні наступницею Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), що представляла першу спробу післявоєнного "об'єднання Європи".

Конвенція про створення ОЕСР підписана у Парижі 14 грудня 1960 з ініціативи США і набула чинності 30 вересня 1961 після ратифікації всіма державами-учасницями.

Все починалося так:

У грудні 1959 р. в Парижі відбулася зустріч президентів Франції, США, канцлера ФРН і прем'єр-міністра Великобританії, результатом якої стало прийняття комюніке. У ньому було зазначено, що глави держав і урядів обговорили важливі зміни, що відбулися в міжнародній економічній сфері, в тому числі значний економічний прогрес Західної Європи. Вони вказали на необхідність примножити зусилля для вирішення нових завдань з метою:

а) посилення розвитку найменш розвинених країн;

б) проведення торговельної політики, спрямованої на оптимальне використання ресурсів і підтримку гармонійних міжнародних відносин, сприяючи зростанню і стабільності світової економіки і загальному поліпшенню рівня життя.

У документі вказувалося, що всі ці цілі повинні бути покладені в основу обговорень економічних проблем, що виникають у відносинах між європейськими економічними організаціями, що діють в рамках ГАТТ, такими, як Європейське економічне співтовариство і Європейська асоціація вільної торгівлі. Відносини між європейськими країнами, а також зв'язку цих країн із іншими повинні підкорятися вищевказаним цілям.[ 20;57]

У комюніке було записано: "Глави держав і урядів, визнаючи той факт, що інтерпретація цих цілей вимагає значної роботи, домовилися про організацію неформальної зустрічі в Парижі в найближчому майбутньому. Вони пропонують, щоб члени виконавчого комітету ОЄЕС і представники держав, що є членами Ради з торгівлі ОЄЕС були представлені на цій зустрічі "З 12 по 13 січня відбулося засідання Спеціального економічного комітету, до якого увійшли представники 13 країн (Бельгії, Канади, Франції, Данії, ФРН, Греції, Італії, Нідерландів, Португалії, Швеції, Швейцарії, Великобританії та США) та Європейської економічної комісії. Комітет прийняв резолюцію, в якій виражалося намір провести дослідження проблем міжнародного економічного порядку, що у максимальному ступені сприяло б розвитку економічного співробітництва та проведення економічної політики, спрямованої на встановлення стабільності у світовій економіці, розширення торговельних відносин і подальший підйом економіки найменш розвинених країн.

У резолюції були висунуті наступні пропозиції:

1) скликати 19 квітня 1960 зустріч вищих посадових осіб держав-членів ОЄЕС для обговорення конкретних заходів, спрямованих на досягнення вищезазначених цілей;

2) напередодні організації такої зустрічі створити групу з чотирьох осіб для підготовки доповіді, спрямованого на вирішення наступних завдань:

• проаналізувати найбільш ефективні методи для досягнення вищезазначених цілей;

• підготувати відповідні рекомендації;

• розробити і представити проект статей угоди з даної проблематики;

• ідентифікувати функції, що їх нині ОЄЕС, які можуть бути придатними для майбутньої економічної організації.

Вказувалося також на те, що вищевказана група при підготовці своєї доповіді зобов'язана консультуватися з членами ОЄЕС та Європейським Співтовариством.

У другій резолюції Спеціального економічного комітету зазначалося, що вісім держав (Бельгія, Канада, Франція, ФРН, Італія, Португалія, Великобританія і США) мають намір скликати зустріч для обговорення питань допомоги для розвитку і запросити інші країни-експортери капіталу для участі в цій зустрічі. Комітет вирішив також звернутися до всіх членів ОЄЕС з пропозицією, щоб вони спільно з ОЄЕС створили Комітет, наділений правами засновувати неформальні робочі групи для обговорення торгових проблем, що виникають у зв'язку з функціонуванням ЄЕС і дією Конвенції Європейської асоціації вільної торгівлі, підписаної групою держав, іменованої " сімкою ".

Ці резолюції були одностайно прийняті міністрами усіх країн-членів ОЄЕС. [20;60-63]

Незабаром створена "група чотирьох".

7 квітня 1960 була опублікована доповідь "групи чотирьох". У ній були пункти нижченаведеного змісту.

1) В даний час в наявності значний прогрес в економічній співпраці між західноєвропейськими та північноамериканськими державами. Ця співпраця має багато форм, і найбільш дієвою в цьому відношенні є ОЄЕС. Подібна співпраця повинна розширюватися.

2) В даний час настав поворотний пункт. Європа в значній мірі оправилася від післявоєнної розрухи і досягла певного добробуту. Тим часом виникли нові проблеми вимагають вжиття подальших зусиль щодо їх вирішення.

3) Держави зі значним економічним потенціалом визнають свою відповідальність щодо слаборозвинених країн.

У доповіді під назвою "Змінена модель організації", після історичного огляду і опису цілей і завдань нової організації були висунуті пропозиції щодо її членства та найменування.

Автори запропонували, щоб вступ в нову організацію було відкритим для 20 держав, що є членами ОЄЕС. Що стосується приєднання до організації інших країн, то вказувалося, що воно можливе на основі одностайного рішення. Пропонувалося забезпечити можливість встановлення особливих відносин з державами-ні членами.

У доповіді пропонувалося назвати нову організацію "Організацією економічного співробітництва та розвитку".

Далі в доповіді були визначені обов'язки, пов'язані зі структурою, відносинами з іншими міжнародними організаціями і т.д. Було запропоновано також створити підготовчий комітет для нової Організації, що з представників 20 держав і ЄЕС.

Наступним кроком на шляху створення ОЕСР з'явився скликання конференції для перебудови ОЄЕС. Конференція проходила з 24 по 25 травня 1960 На цій конференції і було прийнято рішення про створення робочої групи представників 20 держав та Європейського Співтовариства, призначеної для розробки Проекту конвенції про зміну організації, заснованого на пропозиціях "групи чотирьох" та огляду документів ОЄЕС.

Після розгляду роботи робочої групи та прийняття низки резолюцій відбулася Нарада міністрів ОЄЕС (22-23 липня 1960 р.). На його засіданні офіційно було проголошено створення підготовчого комітету під керівництвом пана Т. Крістенсена. Комітетові було запропоновано завершити розробку проекту конвенції та провести подальшу роботу щодо трансформування ОЄЕС в ОЕСР.

З 14 по 23 вересня проходила робота підготовчого комітету. Вона принесла такі результати:

• завершення розробки проекту конвенції;

• визначення структури реконструйованої організації;

• складання переліку документів ОЄЕС для подання Раді ОЕСР для його схвалення.

Заключним кроком з'явилося нарада міністрів, що проходило 13 грудня 1960, на якому було прийнято рішення "схвалити Доповідь підготовчого комітету і прийняти рекомендації, що містяться в ньому".

14 грудня 1960 всі 20 держав, колишніх членів ОЄЕС, підписали конвенцію про заснування ОЕСР. [21;50-52]