ВСТУП_С_ПРАВКАМИ

ВСТУП

Зовнішня політика є складовою загальної стратегічної політики держави, спрямованої на соціально-економічний і демократичний розвиток, зміцнення суверенітету та національної ідентичності, захист національних інтересів і цінностей, забезпечення безпеки країни та її громадян.

На нинішньому етапі головним змістом суспільно-економічного розвитку України є загальна, глибока і послідовна модернізація усіх сфер життя суспільства, з метою її перетворення на сучасну ефективну, розвинену державу європейського типу.

Актуальність дипломного проекту визначається протиріччям між пріоритетами внутрішньополітичного державного курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію і стереотипами мислення більшої частини українського населення, традиційно орієнтованого на східного сусіда – Росію. Але не зважаючи на можливу майбутню приналежність України то того чи іншого блоку, необхідно виконувати вже взяті на себе зобов’язання, які спрямовані на покращення економічного стану в країні, а отже і рівня життя населення.

Зовнішня політика нашої держави визначена Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України» (2010 р.), який позиціонує Україну як європейську позаблокову державу, що здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур.

На сьогодні є беззаперечною взаємозалежність між Україною та Європейським Союзом. 2013 року зірвалося підписання угоди про створення Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між нашою державою та ЄС. Саме цей документ міг сприяти поглибленню торговельно-економічного партнерства між державами.

В той же час, стосунки України та ЄС в енергетичні сфері лише частково регулюються Угодою про асоціацію. Досвід ЄС у проведенні довгострокової енергетичної політики як провідного регіонального об’єднання, вступ до якого є стратегічною метою України, є дуже важливим для України [4 пдф 133]. Визначального значення має Договір до Енергетичної хартії ЄС підписаний нашою державою у 1998 році, Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі (2005 р.) та Договір до Енергетичного Співтовариства (2011 р.).

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є економічне співробітництво України з ЄС в енергетичній сфері. Предметом мого дослідження є сукупність економічних відносин щодо співпраці та партнерства в сфері енергетики.

Метою написання дипломної роботи є дослідження економічного співробітництва в енергетичній сфері між Україною та ЄС,визначення сучасного стану розвитку українського ринку енергетики та його відповідності до вимог ЄС з метою прискорення інтеграції, удосконалення практичних підходів щодо підвищення ефективності рівня співробітництва.

Завданням курсової роботи є вивчення сутності, форм та цілей інтеграційної стратегії в енергетичній сфері; дізнатися про зовнішні чинники та внутрішні передумови співробітництва України з ЄС; зрозуміти які саме шляхи поглиблення співпраці необхідно обрати Україні та за допомогою яких методів цього можна буде досягти.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В ЕНЕРГЕТИЧНІЙ СФЕРІ

1.1. Процес та передумови економічної інтеграції як інструменту посилення співробітництва між країнами

Процес економічної інтеграції відбувається тоді, коли дві (або більше) країни об'єднуються разом для створення ширшого економічного простору з метою:

• забезпечення кращих умов торгівлі;

• збільшення розмірів ринку, використання ефекту масштабу виробництва (для країн з малою ємністю національного ринку);

• розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури;

• поширення передових технологій;

• стимулювання конкуренції.[12]

Окрім цього, як свідчить практика, міжнародна торгівля є кращим засобом зруйнувати існуючі вітчизняні монополії. Вона також приносить інші переваги, зокрема, зникає дефіцит. Країни укладають інтеграційні угоди, сподіваючись на економічний виграш, проте можуть також мати політичні та інші цілі.

Система світового господарства досліджується у двох площинах. Перша це сукупність національних господарств, а друга це світове господарство, як наднаціональний господарський простір. Структури світового господарства на наднаціональному господарському просторі поділяються на два рівні – регіональний та транснаціональний (глобальний). На регіональному рівні структури світового господарства пов’язані з районами регіональної інтеграції. В Європі, це, насамперед, ЄС, ЄАВТ, СНД, ЄЕП, на Північноамериканському континенті найбільш відома НАФТА, в Латиноамериканському це Меркосур, на Азіатсько-Тихоокеанському АСЕАН, АТЕС, а Африканський континент містить ЕКОВАС, КОМЕСА. На транснаціональному, глобальному рівні виокремлюють міжнародні міждержавні організації, найбільш впливові це: ООН, МВФ, Світовий банк, СОТ, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, а також транснаціональні корпорації, такі як всесвітні лідери General Electric, Citigroup, IBM, Microsoft, Bank of America Corp, Philip Morris та інші. До відомих ТНК, що співпрацюють з Україною можна віднести Газпром, Лукойл, ЮКОС, Кока-Кола та інші. [15]

Розвиток науково-технічного прогресу впливає на удосконалення комунікацій, збільшення обсягу інформації та поширення зовнішньоекономічних відносин. Економічна інтеграція, як процес зближення національних економік шляхом створення спільного економічного простору, передбачає постійний розвиток співпраці з цими структурами світового господарства. Сучасний політичний та економічний стан розвитку нашої держави змушує звернути особливу увагу на вектор економічної інтеграції.

Безпосередня й активна участь України в сучасних інтеграційних процесах об'єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового господарства, деформовану зовнішньоекономічною політикою й механізмами зовнішньоекономічної діяльності, нерозвинутими товарно-грошовими відносинами та національними ринками товарів, послуг, праці й капіталу. Для ефективної й організаційно оформленої інтеграції України в сучасні світо господарські зв'язки необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні передумови. [12]

Основні політико-правові передумови інтеграції:

• політичне визначення України ;

• забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки;

• безумовне виконання міжнародних зобов'язань, особливо у сфері прав людини;

• пряма участь у регіональних і глобальних політичних процесах;

• формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментарію його виконання.

Економічні передумови інтеграції формуються завдяки таким чинникам:

• економічному та інституційному забезпеченню суверенітету;

• оцінюванню економічного потенціалу і напрямів структурної перебудови;

• розробленню та реалізації обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення й приватизації, соціального захисту населення;

• оцінюванню експортного потенціалу, виробленню експортно-імпортної стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• запровадженню національної грошової одиниці з включенням її в систему міжнародних розрахунків;

• вирішенню проблеми зовнішньої заборгованості та розділу активів колишнього СРСР шляхом відповідних переговорних процесів.

До основних соціально-культурних передумов інтеграції належать:

• відродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народів України;

• формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти;

• розвиток контактів з українцями, які проживають за межами України.

Формування інфраструктурних передумов насамперед пов'язане з:

• розвитком транспортних комунікацій, необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави;

• розвитком сучасних інформаційно-комунікаційних систем з включенням їх до міжнародних систем.

Формуючи інтеграційну стратегію і тактику, слід ураховувати особливості України як потенційної учасниці міжнародних економічних угруповань:

• відсутність досвіду державності, необхідність здобуття справжнього суверенітету;

• не розробленість політико-правових регуляторів та інструментів;

• не розвинутість ринкових відносин;

• інерція погіршення економічного стану;

• запас соціальної витримки населення, який виснажується.

Значний вплив на інтеграційну мотивацію та політику України справляють такі чинники:

• збіг періодів дезінтеграційних та інтеграційних процесів;

• розміщення в регіоні, що характеризується інтеграцією високого рівня;

• конкурентність щодо аналогічних інтересів країн Східної Європи;

• негативний досвід Інтеграції в рамках СРСР і РЕВ.

1.2. Співробітництво з єс в рамках європейського інструменту сусідства та партнерства

30.11.2006 вступив у дію Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС від 24.10.2006 № 1638/2006, який встановлює основні засади та принципи щодо застосування Європейського інструменту сусідства та партнерства – European Neighborhood and Partnership Instrument (далі - ЄІСП).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЄІСП
Фінансові асигнування	11 млрд.181 млн. євро, з яких: 95% - країнові та багатокраїнові програми 5% - програми прикордонного співробітництва
Бюджетні роки впровадження	з 2007 по 2013 (включно)
Країни-партнери	Азербайджан, Алжир, Білорусь, Вірменія, Грузія, Єгипет. Ізраїль, Йордан, Ліван, Молдова, Марокко, Палестинська Автономія, Росія, Сирія, Туніс, Україна

Мета впровадження ЄІСП:

• поширення співпраці і прогресивної економічної інтеграції між Європейським Союзом і країнами-партнерами;

• надання сприяння у впровадженні в дію договорів про партнерство та співробітництво, угод про співпрацю, а також інших існуючих і майбутніх договорів;

• підтримка зусиль країн-партнерів, спрямованих на впровадження розумного управління та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку.

Згідно положень вищезгаданого Регламенту ЄІСП Європейською Спільнотою допомога може надаватися на підтримку заходів в 29 сферах співробітництва.

В той же час, Регламентом не встановлено пріоритетність напрямів співпраці. Натомість для кожної країни пріоритетність сфер співробітництва визначається на базі двосторонніх стратегічних документів (наприклад, таких як: угоди про партнерство та співробітництво).

Співробітництво у рамках ЄІСП здійснюється шляхом прийняття Євросоюзом відповідних стратегій (країнових або багатокраїнових) та розробка на їх основі багаторічних індикативних програм.

На основі положень відповідної стратегії та індикативної програми розробляються відповідні програми дій, які визначають цілі, галузі діяльності, очікувані результати, процедури управління і загальну суму запланованого фінансування. Вони враховують досвід, отриманий при попередньому впровадженні зовнішньої допомоги ЄС та містять перелік заходів, які фінансуються, визначення сум, виділених для кожного заходу, і індикативний графік виконання.

Компоненти ЄІСП доступні для України

Компонент	Пріоритети або складові частини	Індикативні бюджети млн.євро	Примітки
Національна індикативна програма 2007 – 2010 рр. Національна індикативна програма 2011 – 2013 рр.	Підтримка демократичного розвитку та належного державного управління Підтримка регуляторних реформ та розвитку адміністративного потенціалу Підтримка розвитку інфраструктур Належне управління та верховенство права Сприяння набрання чинності Угоди про асоціацію Україна – ЄС (включаючи глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі) Сталий розвиток	492,0 470,050
Східна регіональна програма 2007 – 2010 рр. Індикативна Східна регіональна програма 2010 – 2013 рр.	Мережі Охорона навколишнього природного середовища та лісокористування Міграційний та прикордонний менеджмент, протидія проявам транскордонної злочинності, співробітництво в митній сфері Міжлюдські контакти, інформаційна підтримка Ліквідація протипіхотних мін, надлишків вибухових речовин, тактичних озброєнь Демократія, належне управління та стабільність Економічний розвиток Зміна клімату, енергетика та охорона навколишнього середовища Посилення інтеграції до ЄС та регіональне співробітництво	223,5 348,57	Окрім України поширюється на Білорусь, Молдову, Росію, Грузію, Вірменію, Азербайджан
Міжрегіональна програма 2007 – 2010 рр. Інтикативна Міжрегіональна програма 2011 – 2013 рр.	Сприяння реформам через надання порад та експертиз з боку інституцій ЄС Сприяння вищій освіті та студентському обміну Сприяння співробітництву між “регіональними акторами” країн – партнерів та країн – членів ЄС Сприяння стратегічному співробітництву між РФ та ЄС Сприяння реформуванню через європейські рекомендації та експертизи Сприяння модернізації вищої освіти та мобільності студентів Сприяння розвитку співробітництва суб’єктами місцевого самоврядування країн ЄС та країн – партнерів Сприяння розвитку інвестиційних проектів у країнах – партнерах NIF Сприяння розвитку співробітництва між партнерами ЄІСП та ЄС Сприяння міжрегіональному культурному розвитку	260,6 757,7	Поширюється на всі країни ЄІСП
Програми прикордонного співробітництва	Україна – Польща - Білорусь Україна – Румунія – Молдова Україна – Угорщина – Словаччина – Румунія Чорне море	186,201 126,618 68,638 17,306	Бюджети на 2007 – 2013 роки

Регламентом ЄІСП передбачено надання зовнішньої допомоги у вигляді:

1. Цільових адміністративних заходів;

2. Інвестицій;

3. Підтримки в отриманні пільгових кредитів ЄІБ та інших фінансових установ ЄС;

4. Секторальної та загальнобюджетної допомоги;

5. Забезпечення відсоткових субсидій, зокрема для позик, .спрямованих на захист навколишнього середовища;

6. Технічної допомоги тощо.

Інформація щодо реалізації Національної складової Європейського інструменту сусідства та партнерства

Назва Угоди про фінансування	Акт Кабінету Міністрів України	Бюджет млн. євро	Примітка
Угода про фінансування програми «Підтримка впровадження Енергетичної стратегії України»	Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 № 1234-р	87	з яких технічна допомога 4 млн. євро
Угода про фінансування програми “Підтримка виконання Енергетичної стратегії України в галузі енергоефективності та відновлювальних джерел енергії”	Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1524-р	70	з яких технічна допомога 7 млн. євро
Угода про фінансування програми “Сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних бар’єрів у торгівлі між Україною та Європейським Союзом”	Розпорядження Кабінету Міністрів від 16.12.2009 № 1525-р	45	з яких технічна допомога 6 млн. євро
Угода про фінансування проекту “Twinning та технічна допомога, спрямована на підтримку та впровадження Європейської політики сусідства”	Розпорядження Кабінету Міністрів від 23.07.2008 № 995-р	20
Угода про фінансування проекту “Надання допомоги у питаннях, пов’язаних з реадмісією та супутні заходи у рамках Місії EUBAM”	Розпорядження Кабінету Міністрів від 25.06.2008 № 879-р	35
Угода про фінансування проекту “Twinning та технічна допомога в реалізації Європейської політики сусідства“	Розпорядження Кабінету Міністрів від 16.12.2009 № 1535-р	23,6

Співробітництво в рамках Інструменту співробітництва в галузі ядерної безпеки

Починаючи з 2007 фінансового року, на заміну Програми Тасіс з ядерної безпеки, на Україну поширюється дія Інструменту співробітництва в галузі ядерної безпеки (ІСЯБ) – Instrument for Nuclear Safety Cooperation (INSC). Згідно Регламенту Ради (Євратом) від 19.02.2007 № 300 даний інструмент впроваджується на основі положень відповідної стратегії та індикативної програми. Для кожної країни – учасниці програми формуються програми дій, які визначатимуть цілі, очікувані результати, процедури управління і загальну суму запланованого фінансування в сфері ядерної безпеки. Загальний бюджет фінансування на 2007-2013 роки становить 524 млн. євро.

Індикативна програма 2007-2009 років передбачає загальне фінансування у розмірі 217 млн. євро за такими напрямками:

Компонент	Назва
1	Підтримка національного ядерного регулятора
2	Підтримка ядерного оператора (НАЕК "Енергоатом")
3	Безпека АЕС
4	Поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованими ядерним паливом
5	Безпека у поводженні та зберіганні ядерних матеріалів
6	Готовність до дій під час можливих аварійних ситуацій
7	Участь у діяльності міжнародних фондів (Чорнобильський фонд "Укриття" та ін.)
8	Технічна підтримка

Інформація щодо реалізації Індикативної програми 2007-2009 років

Назва Угоди про фінансування	Акт Кабінету Міністрів України	Бюджет млн. євро	Примітка
Угода про фінансування Щорічної програми дій з ядерної безпеки 2007 року	Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 1394-р	20,8
Угода про фінансування Щорічної програми дій з ядерної безпеки 2008 року	Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1606-р	18,555

1.3. Історія співробітництва України та ЄС в енрегтичній сфері

Україна є ключовою транзитною державою у постачанні вуглеводнів до країн-членів ЄС та зарекомендувала себе як надійного партнера та транзитера енергоносіїв до Європи. Сьогодні Україна забезпечує транзит до Європи 40 % імпортованого ЄС природного газу, а також його зберігання в підземних сховищах.

Договірно-правова база співробітництва між Україною та ЄС у галузі енергетики є майже всеохоплюючою. З 17 грудня 1991 р. Україна є членом Європейської енергетичної хартії – головного документу, що визначає основи політики європейської енергетичної безпеки, а також підписала Договір до Енергетичної хартії (грудень 1994 р., Лісабон; набув чинності у квітні 1998 р.), який встановив систему міжнародних правил у п’яти напрямах, провідним з яких є принцип вільної торгівлі енергетичними матеріалами.

21 лютого 2005 р. були затверджені Висновки Європейської Ради щодо України, які передбачали інтенсифікацію співпраці в енергетичній галузі та розширення доступу України до кредитних коштів Європейського інвестиційного банку. Того ж дня в рамках Європейської політики сусідства Радою з питань співробітництва між Україною та ЄС був схвалений План дій Україна – ЄС (994_693), що містив сім цілей в енергетичній галузі, серед яких зближення законодавств України та ЄС у галузі енергетики та інтеграція їхніх енергоринків.

1 грудня 2005 р. був підписаний та набув чинності Меморандум між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі. Сторони домовились співпрацювати згідно з планами дій, що охоплюють чотири конкретні сфери, серед яких «Інтеграція ринків електроенергії та газу», а також «Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів». Зокрема, п. 2.2 (g) передбачає диверсифікацію джерел постачання, а п. 2.4 об’єднання системи UCTE з електроенергетичною системою України. Розділ 3 Меморандуму «План дій щодо підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів» містить п. 3.4, що передбачає створення до кінця 2005 р. Спільної групи технічної підтримки Україна-ЄС для надання експертної підтримки та рекомендацій щодо енергетичного співробітництва між Україною та ЄС. Слід окремо виділити також п. 3.4 (b) щодо розробки системи моніторингу безпеки та надійності українських мереж транзиту та постачання вуглеводнів і особливо п. 3.4 (d), що стосується визначення та активізації додаткових джерел і шляхів постачання газу та нафти в Україну та далі до ЄС, «у тому числі можливості постачання газового конденсату та зрідженого природного газу». П. 3.4 (h) Плану дій передбачає надання допомоги Україні у реалізації її національної стратегії безпеки поставок нафти. П. 5.2 має назву «Підвищення рівня безпеки та транзит вуглеводнів» та спрямований на спільне підвищення рівня безпеки щодо постачання вуглеводнів та покращення транзитних умов і процесів. З цією метою ще у грудні 2005 р. було створено спільну Групу технічної підтримки Україна-ЄС з питань вуглеводнів.

На необхідності тісного співробітництва з Україною наголошується у спільному документі Європейської комісії та Офісу Генерального Секретаря Високого представника Європейської Ради «Зовнішня політика по забезпеченню енергетичних інтересів Європи» (від 30 травня 2006 р.). Раніше Україна, Туреччина та країни ЄС узгодили спільну енергетичну стратегію, підписавши Дорожню карту з питань енергетичної співпраці. На початку 2007 р. було створено низку двосторонніх робочих груп Україна-ЄС з основних напрямів взаємодії.

Україна визначена як «стратегічний партнер» у Зеленій книзі Європейської комісії «Європейська стратегія для сталої, конкурентоспроможної та безпечної енергетики», що була оприлюднена 8 березня 2007 р. 14 вересня 2007 р. в столиці України відбувся ХI саміт «Україна-ЄС», під час якого президент Єврокомісії відзначив зростання співробітництва між Україною та Євросоюзом в енергетичній сфері.