2. Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення

Для реалізації апеляційного провадження необхідна наявність ряду передумов об'єктивного та суб'єктивного характеру. Під передумовами апеляційного оскарження розуміють попередні умови реалізації права на апеляційне оскарження.

Однією з основних об'єктивних передумов допустимості апеляційного оскарження є наявність об'єкта, з приводу якого подається апеляція. Об'єктом апеляційного оскарження є рішення, ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили, які містять, на думку особи, яка подає апеляційну скаргу, несприятливі для неї наслідки вирішення спору.

Суб'єкти апеляційного оскарження. Суб'єктивною передумовою допустимості апеляційного оскарження є наявність певного кола осіб, які мають право подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалу суду першої інстанції. Мова йде про тих осіб, яким ухвалене судом першої інстанції рішення завдає шкоди, що виражається для них у несприятливих наслідках.

У відповідності зі ст.292 ЦПК сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Дані особи мають право на апеляційне оскарження, якщо:

1) вони мають у справі певний юридичний інтерес, тобто вони незадоволені рішенням суду першої інстанції і мають намір відстоювати свої вимоги в суді апеляційної інстанції;

2) вони мають процесуальну дієздатність.

Супротивником по апеляційній скарзі може стати тільки та особа, на чию користь було ухвалено рішення суду першої інстанції, або її правонаступник.

Форма і зміст апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються у письмовій формі. У заяві про апеляційне оскарження мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцезнаходження;

3) рішення або ухвала, що оскаржуються.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

4) дата подання заяви про апеляційне оскарження;

5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);

6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу;

8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга підписуються особою, яка їх подає, або її представником.

До заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги, поданих представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.

До заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються копії заяви, скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі (ст. 295 ЦПК).

Строк подання скарги. До об'єктивних умов допустимості апеляційного оскарження належить і дотримання певного строку апеляції.Це пояснюється тим, що апеляційне провадження не може виникнути, якщо строк на апеляційне оскарження пропущений і в його відновленні Щзш відмовлено.

Згідно зі сг.294 ЦПК заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Таким чином, апеляційний строк повинен бути гарантією права на захист у суді прав або інтересів заінтересованих осіб, повинен сприяти не затягуванню розгляду справи, а навпаки, швидкому та правильному її розгляду і вирішенню, тобто забезпечувати оперативний захист порушеного або оскарженого права.

Порядок подання апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суд першої інстанції після одержання всіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду (ст.296 ЦПК).

Справа реєструється в апеляційному суді й передається в порядку черговості доповідачеві. Протягом трьох днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом.

До апеляційної скарги, не оформленої відповідно до вимог, установлених ЦПК, а також у випадку несплати суми судового збору або несплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються правила ст.121 ЦПК (залишення заяви без руху, повернення заяви).

Про прийняття апеляційної скарги до розгляду або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу. Ухвала судді про повернення апеляційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку.

При надходженні неналежно оформленої справи, з нерозгляну-тими зауваженнями на неправильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки (ст.297ЦПК).

Апеляційний суд не пізніше наступного дня після постановлен-ня ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилає копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані ними заперечення на апеляційну скаргу (ст.298 ЦПК).

Особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, що не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права й обов'язки.

Заява про приєднання до апеляційної скарги може бути подана до початку розгляду справи в апеляційному суді. За подачу заяви про приєднання до апеляційної скарги судовий збір не сплачується.

Згідно зі ст. 300 ЦПК особа, яка подала апеляційну скаргу, має право:

1) доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження;

2) відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині. При відкликанні апеляційної скарги суддя, який готував справу до розгляду в апеляційному суді, постановляє ухвалу про повернення скарги;

3) протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих самих підстав не допускається.

Підготовка розгляду справи апеляційним судом. Протягом десяти днів з дня отримання справи суддя-доповідач вчиняє такі дії:

1) з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі;

2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;

3) з'ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;

4) з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами;

5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;

6) за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи,

7) витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;

8) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову;

9) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи (ст. 301 ЦПК).

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка в разі необхідності вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій та призначення справи до розгляду.

Справа має бути призначена до розгляду у розумний строк, але не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки справи до розгляду (ст.302 ЦПК).

118)перегляд за винятковими обставинами

Стаття 361. Підстави перегляду

1. Рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи,що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бутипереглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

2. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судовогонаказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бутивідомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили,завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильнийвисновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивістьдокументів або речових доказів, що потягли за собою ухваленнянезаконного або необґрунтованого рішення;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою дляухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягаютьперегляду;

4) встановлена Конституційним Судом Українинеконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремогоположення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішеннясуду ще не виконане.

1. Перегляд рішення за нововиявленими обставинами – це факультативна стадія цивільного процесу під час якої суд, який ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили, переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі у зв‘язку із виявленням істотних обставин, що існували але не були їм відомі на час вирішення справи.

2. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об’єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі та суду.

Прикладом такої обставини може бути виявлення заповіту після судового поділу майна в порядку спадкування за законом, виявлення факту, що одна з сторін була недієздатною на час розгляду справи, встановлення факту недійсності угоди чи актового запису, недійсність розірваного судом шлюбу.

Нова обставина, що з’явилася або змінилася після розгляду справи не є підставою для перегляду справи в порядку встановленому ст.361-366 ЦПК. Наприклад погіршення майнового стану відповідача після винесення рішення про стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі є підставою для пред’явлення позову про зниження розміру платежів, а не для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини – це факти від, яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав іобов’язків осіб, що беруть участь у справі.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постанвлення рішення суду. Так, 30 жовтня 1997 р. Сумським обласним судом у справі за позовом Л. Ж. і Л. А. до Полтавського обласного управління юстиції, управління капітального будівництва Полтавського міського виконавчого комітету, Х., С. і Н. про оскарження дій судового виконавця, витребування майна та відшкодування шкоди було постановлено рішення, що набрало законної сили.

У грудні 1998 р. Л. Ж. і Л. А. звернулись до суду із заявою про перегляд зазначеного рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Заявники посилались на те, що в жовтні 1998 р. при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи їм стало відомо про існування переліку майна їх сім'ї, яке станом на 19 липня 1997 р. зберігалось у квартирі в м. Полтаві. Оскільки згаданий перелік судом при вирішенні спору не досліджувався, заявники вважали цю обставину підставою для перегляду рішення суду згідно з п. 1 ч. 2 ст. 343 ЦПК

Ухвалою Сумського обласного суду від 31 грудня 1998 р. заяву Л. Ж. та Л. А. відхилено у зв'язку з її необгрунтованістю.

У скарзі, поданій у касаційному порядку, Л. Ж. і Л. А. просили зазначену ухвалу скасувати як незаконну та необгрунтовану, а їх заяву направити в суд для розгляду по суті. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила скаргу без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 343 ЦПК підставою для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявникові.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд правильно виходив із того, що поданий заявниками документ за своєю правовою природою може бути доказом у справі, а не фактом, що може бути визнаний істотною обставиною, яка дає підстави для перегляду судового рішення. Крім того, про існування згаданого переліку майна було відомо при розгляді справи по суті, що підтверджується змістом наявної в її матеріалах заяви зазначеного управління міського виконавчого комітету від 31 липня 1997 р. № 12-62/697. Саме в цій заяві наведено перелік майна, яке не перелічено в акті опису від 10 листопада 1994 р., однак включено до переліку від 19 липня 1997 р.

За таких обставин обласний суд обгрунтовано відхилив відповідно до вимог гл. 43 ЦПК заяву Л. Ж. та Л. А. про перегляд рішення цього ж суду від 30 жовтня 1997 р.

У касаційній скарзі наведено доводи, що грунтуються на неправильному розумінні нововиявлених обставин, у зв'язку з чим судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала їх безпідставними. Керуючись статтями 326, 310, 311 ЦПК, вона залишила скаргу без задоволення, а ухвалу Сумського обласного суду - без зміни.[1]

3. Предметом перегляду справи за нововиявленими обставинами, як правило, є рішення суду першої інстанції. Може бути також переглянуто ухвалу суду про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Всі решта ухвали суду першої інстанції не є предметом перегляду справи за нововиявленими обставинами, оскільки закріплені у них висновки суду не носять незворотнього характеру і суд вправі сам коректувати їх у процесі розгляду справи без попереднього скасування ухвали.

Предметом перегляду справи за нововиявленими обставинами також є рішення або ухвали суду вищої інстанції. Тут також маються на увазі лише такі акти, якими завершується провадження у справі тобто рішення суду у справі, ухвали про залишення заяви без розгляду, про припинення провадження у справі, нові рішення вищестоящих судів, які виносяться по суті справи, без передачі справи на новий розгляд. Переглядати ухвалу про передачу справи на повторний розгляд не має смислу, оскільки воно не перешкоджає можливості розгляду справи у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Переглянути за нововиявленими обставинами можна також судовий наказ.

4. Закон вимагає, щоб судочинство здійснювалося у чіткій відповідності до норм процесуального права. Будь яке суттєве відступлення від цих норм призводить до необгрунтованості рішення. Особливо велику шкоду правосуддю наносять злочинні дії осіб, що беруть участь у справі. У таких випадках рішення суду повністю дискредитується як акт правосуддя. Його необхідно анулювати, а справу розглянути знову.

Слід зазначити, що підстави перелічені у п.2, ч.2 даної статті (завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний переклад, завідомо неправильний висновок експерта) можуть стати підставами для перегляду справи за нововиявленими обставинами лише, якщо такі неправомірні дії учасників судового процесу встановлені вироком суду, що набрав законної сили. Тобто неправомірність їхніх дій, при розгляді справи щодо якої подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, повинна бути предметом самостійного розгляду у кримінальному судочинстві і злочинність їхніх дій повинна бути доведена у судовому засіданні і підтверджена вироком суду.

До винесення остаточного вироку по справі щодо винних дій вищезазначених осіб і набрання ним законної сили, ніхто не в праві звертатись з заявою про перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами по даній підставі.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.1981 р. “Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили” у випадках, коли відносно особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння провадження, у кримінальній справі в силу закону не може бути закінчене постановленням вироку (за спливом строків давності, внаслідок акта амністії, помилування, недосягнення віку кримінальної відповідальності, у зв’язку із смертю), на підтвердження наявності вказаних обставин суд може врахувати постанову слідчих органів по результатам розслідування проведеного в порядку кримінального судочинства, якщо вона винесена у суворій відповідності з законом.

Будь які інші акти, наприклад постанови пркурора, слідчого, органу дізнання не створюють підстав для перегляду цивільної справи.

5. У п.2. ч.2 статті 361 ЦПК також передбачено таку підставу для перегляду справи у зв’язку з нововиявленими обставинами як фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення. Така фальшивість документів або речових доказів також повинна бути встановлена вироком суду, що набрав законної сили. Фальшивість даних документів або речових доказів може бути підставою для перегляду справи у зв’язку з нововиявленими обставинами лише у тому випадку, якщо ці докази і документи були прийняті судом до уваги і стали основою для прийняття ним певного рішення. Тобто якщо сфальсифікованим було визнано документ або доказ, який хоч і подавався до суду у справі, але він безпосередньо не потягнув за собою ухвалення судом певного рішення або наприклад був визнаний судом неналежним чи недопустимим, то у випадку визнання його сфальсифікованим немає підстав для перегляду рішення.

6. Деколи у зв’язку з обов’язковістю актів правосуддя вирішення спору грунтується на рішенні, ухвалі чи постанові суду, винесеними в іншій справі. Так, наприклад при розгляді регресного позову власника джерела підвищеної небезпеки до водія автомобіля про компенсацію шкоди, нанесеної транспортною аварією, суд не встановлює знову обставини нещасного випадку, а виходить з рішення, що було винесено при розгляді справи за позовом потерпілого до власника джерела підвищеної небезпеки, у якій водій брав участь як третя особа на стороні відповідача. У даному і подібних випадках скасування першого рішення буде позбавляти наступне рішення його основи і обумовить необхідність перегляду справи по регресному позову за нововиявленими обставинами.

Слід мати на увазі, що скасування такого акта (рішення, ухвали суду) може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обгрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив з вказаного акта, не посилаючись прямо на нього і якщо вже прийнято новий акт, за змістом протилежний скасованому або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.

7. У пункті четвертому частини другої коментованої статті вказана така підстава для перегляду справи як встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону чи іншого правового акту, іх частини, який був застосований судом при вирішенні справи. Якщо сам закон, на підставі якого була вирішена справа по суті є неконституційним, то і рішення суду не відповідає вимогам законності, а тому не може виконуватися і повинно бути переглянуте. Дана обставина є підставою для перегляду справи, якщо оспорюване рішення ще не виконане.

8. Заява про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення або ухвали суду, що набрали законної сили, реєструється в обліково-статистичній картці на заяву про перегляд рішення (ухвали) за нововиявленими обставинами (додаток 13) та в алфавітному покажчику цивільних справ. Про надходження такої заяви робиться відмітка у відповідній обліково-статистичній картці на справу, судове рішення в якій переглядається. Матеріали щодо розгляду таких заяв підшиваються до відповідної цивільної справи і зберігаються в ній.

119)попереднє судове засідання

На етапі підготовки справи до судового розгляду суддя згідно з новим ЦПК України зобов'язаний призначити попереднє судове засідання. Таке засідання не пов'язане з розглядом і вирішенням справи по суті, тобто в ньому не повинні досліджуватися докази, встановлюватися факти матеріально-правового значення, взаємне становище суб'єктів спору та інші питання, що відносяться до суті правового конфлікту. Тому і порядок проведення регулюється загальними правилами проведення судового засідання, але відрізняється від засідання, призначеного для розгляду і вирішення справи по суті.

Попереднє судове засідання повинно бути призначено і проведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Воно проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Попереднє засідання проводиться одноосібно суддею, що здійснює підготовку справи до судового розгляду. Таке засідання проводиться за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду проведення попереднього судового засідання може бути відкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними.

У разі неявки у попереднє судове засідання сторони без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання. У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно.

У попередньому засіданні сторони можуть заявляти клопотання, представляти судові докази, копії матеріалів справи відповідачеві, викладати свої доводи по усіх виникаючих питаннях, що виникають. При цьому сторони вправі обґрунтовувати свою позицію посиланням на представлені ними докази і на нормативні акти. Зазначені дії, на відміну від дій у судовому розгляді, не обов'язково повинні здійснюватися в строгій послідовності, закріпленій законом, вони спрямовані на уточнення позицій сторін і визначення перспектив справи.

Проведення попереднього судового засідання на етапі підготовки покликано сприяти оперативності процесу, а також гарантувати законність при здійсненні процесуальних прав сторонами. Це забезпечується процесуальною формою судового засідання. Попереднє засідання проводиться з метою здійснення підготовчих дій (визначення обставин, які мають значення для правильного розгляду і вирішення справи; визначення достатності доказів) та здійснення дій, що не відносяться до підготовки справи для подальшого розгляду і спрямовані на процесуальне закріплення розпорядницьких дій сторін, щодо вирішення справи та дослідження обставин, що мають значення для подальшого руху справи.

Для врегулювання спору до судового розгляду суд уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову; вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню; з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання; за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів; у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів; за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду; визначає час і місце судового розгляду.

Ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст. 174, 175 нового ЦПК України.

Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

Попереднє судове засідання важливе в першу чергу для складних справ, при виникненні труднощів з визначенням предмета доведення в справі, для контролю суду над обсягом доказів, вирішення питання про витребування доказів.

Якщо при підготовці справи виявлена помилковість її порушення (коли в заявника відсутнє право на пред'явлення позову), або заявник не виконав умови реалізації цього права, тобто наявність обставини, які можуть слугувати підставою для припинення справи або залишення заяви без розгляду, а також для призупинення провадження, суддя призначає попереднє судове засідання для встановлення цих обставин на підставі наявних доказів. Сторони повинні бути інформовані про ці обставини і попереджені про наслідки припинення провадження в справі або залишення заяви без розгляду. Суддя зобов'язаний проконтролювати правомірність здійснення таких розпорядницьких дій, як відмова позивача від позову, укладення сторонами мирової угоди, роз'яснити процесуальні наслідки цих дій. Заяви про відмову позивача від позову або заява сторін про підписання мирової угоди долучаються до справи.

Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому законом порядку.