14. У порядку судового виконання підлягають примусовому виконанню рішення державних органів з питань володіння і користування культовими будівлями та майном (п. 17 ст. З Закону).

Законом України від 23 квітня 1991 р. «Про свободу совісті і релігійні організації» передбачається, що релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культова будівля може передаватися в користування двом і більше релігійним громадам за їх згодою. З кожною громадою укладається окремий договір, в якому передбачається порядок і черговість користування нею. Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених законодавством України (статті 269, 270 Цивільного кодексу).

Спори з питань щодо володіння та користування культовими будівлями і майном вирішуються державними органами України та місцевими державними органами у справах релігій, їх рішення, не оскаржене в суд протягом місяця з дня його прийняття, а у разі оскарження — після прийняття судом постанови про відмову в задоволенні скарги (статті 24812, 24818 ЦПК), може бути виконане примусово органом державної виконавчої служби.

-43-

15. До примусового виконання органом державної виконавчої служби віднесені рішення Антимонопольного комітету Украї­ни та його територіальних відділень у передбачених законом випадках.

Законом України від 28 листопада 1993 р. «Про Антимоно-польний комітет України» на нього покладено здійснення захисту законних інтересів підприємців та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень анти-монопольного законодавства, накладення стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень (статті 3, 7, 8, 13, 14). Рішення Антимонопольного комітету і його територіальних відділень, не виконані зобов'язаною особою добровільно, є підставою для примусового їх виконання.

16. Виконавчий збір — це санкція відповідальності майнового характеру, яка накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання (ст. 46 цього Закону). Для застосування виконавчого збору виконавець виносить постанову, яка у разі її добровільного невиконання виконується примусово в установленому цим Законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на учасників виконавчого провадження, громадян і посадових осіб (статті 46, 58, 87, 88 та інші цього Закону) за невиконання покладених на них обов'язків щодо вчинення необхідних процесуальних дій у виконавчому провадженні не виконана добровільно, є підставою для примусового виконання шляхом звернення стягнення на заробіток чи інші доходи оштрафованої особи, а за їх відсутності — на її майно.

17. До компетенції органів державної виконавчої служби віднесене також примусове виконання рішень інших державних або недержавних органів у випадках, передбачених законом. До них належать рішення комісії рад з питань поновлення прав реабілітованих. Відповідно до ст. 5 Закону України від 17 квітня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», такі особи мають право на грошову компенсацію в установленому нею розмірі, на повернення натурою вилучених будівель та іншого майна по можливості (якщо будинок не зайнятий, а майно збереглося). За відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна. Рішення про грошову компенсацію, повернення будівлі та майна чи їх вартості приймаються спеціально створеними для цього штатними комісіями з питань поновлення прав реабілітованих районних, міських, об-

-44-

ласних Рад. Такі рішення, добровільно не виконані, є підставою для примусового їх виконання державною виконавчою службою.

До підстав примусового виконання рішень недержавних органів можна віднести рішення товариських судів про майнові стягнення. Відповідно до ст. 7 Положення про товариські суди Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ра­ди УРСР від 29 березня 1977 р. такими є рішення: а) про відшкодування нанесеної шкоди: втратою, пошкодженням обладнання, інвентарю, інструментів, матеріалів й іншого державного або громадського майна внаслідок недобросовісного ставлення особи до своїх обов'язків (п. 3), самовільним використанням у власних інтересах належних підприємствам, установам, організаціям транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, станків, інструментів, сировини й іншого майна (п. 4), пошкодження жилих і нежилих приміщень, комунального обладнання та недотримання правил протипожежної безпеки (п. 9), пошкодженням дерев та інших зелених насаджень (п. 12); б) за справами мешканців із приводу використання підсобних приміщень, будинкових служб, сплати комунальних послуг, сплати витрат на поточний ремонт місць загального користування (п. 10); в) про майнові спори між громадянами (п. 13); г) про накладення грошового штрафу (п. 5 ст. 16 Положення).

Рішення товариського суду про відшкодування нанесеної шкоди, про накладення штрафу або іншого майнового стягнення повинне виконуватись зобов'язаною особою в строк, зазначений у рішенні. При невиконанні рішення добровільно у встановлений строк воно може бути реалізоване примусово органами державної виконавчої служби на підставі виконавчого листа, який видається районним (міським) судом після перевірки його законності та обгрунтованості.

40)Повноваження суду апеляційної інстанції. Ухвали та рішення суду апеляційної інстанції.

Повноваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав та обов'язків, пов'язаних зі здійсненням встановле­них законом процесуальних дій щодо рішення (ухвали) суду першої інстанції, що не набрало законної сили та с предме­том перевірки за апеляційною скаргою

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд маг право (ст. 307 ЦПК):

відхилити апеляційну скаріу і залишити рішення без змін;

скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

змінити рішення:

скасувати рішення суду першої інстанції і закрити прова­ дження у справі або залишити заяву без розгляду;

повністю або частково скасувати рішення суду першої інс­ танції і напранії ти справу на новий розгляд до суду першої інстанції

Апеляційний суд ВІДХИЛЯЄ апеляційну скаргу, а рішення за-яяввм без змін, якім»! ніпнаг, ию оскаржуване рішення ухвале­не судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи рішення, суд апеляційної інстанції може кия­ни ш окремі порушення, допущені судом першої інстанції, які не вплинули на правильність ухваленого рішення. ВІДПОВІДНО до ч. 2 ст. 308 ЦПК не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних мірку­вань.

Суд апеляційної інстанції вправі змінити рішення суду пер­шої інсіанцп або скасувати його і ухвалити нове рішення від­повідно до підстав, передбачених ст. 309 ЦПК:

неповне з'ясування судом обставин, шо мають значення для спранн:

недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими:

невідповідність висновків суду обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріаль­ ного або процесуального права.

Неповне з'ясування судом обставин справи полягає в тому, що суд не встановив всіх юридичних факт ів. передбачених нор­мою матеріального прана, наївність ЧИ відсутність яких вп.іи-ває на остаточне вирішення спрани, або дослідив факти, не пе­редбачені такою нормою

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце у випадку безпідстав­них припущень щодо певних обставин, попри те, шо вони не підтверджені зібраними по справі доказами, на підставі недо­стовірних, суперечливих, недопустимих доказів.

Невідповідність висновків суду обставинам справи маг міс­це в тому разі, якщо суд на підставі встановлених фактів зро­бив неправильний висновок про взаємовідносини сторін.

Норми матеріального прана вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо:

застосовано закон, який не поширюється на ці правовідно­ сини;

не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права може буїп підста­вою для скасування або зміни рішення лише в тому випадку, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд скасовує рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розі ляду за наявності иідстав, визначених ст.ст. 205. 207 ЦПК. У разі ухвалення судом першої інстанції законного і обгрунтованого рішення, смерть фізичної особи чи припиненій юридичної особи—сторони у спірних правовідносинах, що не допускають правонастуиницт-ва, не може бути підставою для застосування вищевказаних положень.

Суд апеляційної інстанції також мас право скасувати рі­шення і передати справу на новий розгляд до суду першої ін-сіаиції у ран, якщо допущені останнім помилки не можуть бути виправлені при розгляді справи в апеляційному порядку Рішення суду відповідно до ст. 311 ЦПК підлягаг скасуванню < направленням справи на новий розгляд, якщо:

справу розглянуто неповноважннм суддею або складом суду;

рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який роз­ глядав справу;

справу розглянуто м відсутності будь-кого з осіб, які бе­ руть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;

суд вирішив питання про нрава та обов'язки осіб, які не брали участі у справі;

суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом пер­ шої інстанції

Висновки і мотиви скасування рішення судом апеляційної інстанції с обов'язковими для суду першої інстанції при ново­му розгляді справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ЦПК суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції мас право:

відхилиш апеляційну скаргу і залишити ухвалу без змін — якщо суд першої інстанції постановив ухвалу з додержан­ ням вимог закону;

(міниїй, скасувати і постановити нову ухвалу з цього пи­ тання — у випадку вирішення судом першої інстанції вка­ заного питання з порушенням норм процесуального права або якщо при правильному вирішенні було помилково сфор­ мульовано суть процесуальної дії чи підстави її вчинення;

скасувати ухвалу і передати питання на поний розгляд суду першої інстанції — якщо останній порушив порядок, вста­ новлений і іч мою вирішення.